Ухвала суду № 13957622, 02.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2011 р.Справа № 2-а-10129/08/1570 Категорія:9.1.1Головуючий в 1 інстанції: Хлюстін Ю.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року ВАТ "Гемопласт" звернулось з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 06.05.2008 року №0000142200/0 про сплату 88877 грн. як пені ЗЕД, податкового повідомлення - рішення від 06.05.2008 року №0000162200 про сплату 680 грн. штрафних санкцій з цієї пені, податкового повідомлення - рішення від 30.05.2008 року № 0000142200/1 про сплату 88877 грн. як пені ЗЕД, податкового повідомлення - рішення від 30.05.2008 року № 0000162200/1 про сплату 680 грн. штрафних санкцій з цієї пені, податкового повідомлення - рішення від 26.06.2008 року № 0000142200/2 про сплату 88877 грн. пені ЗЕД, податкового повідомлення - рішення від 26.06.2008 року № 0000162200/2 про сплату 680 грн. штрафних санкцій з цієї пені, податкового повідомлення-рішення від 15.09.2008 року № 0000142200/3 про сплату 88877 грн. пені ЗЕД, податкового повідомлення - рішення відповідача від 15.09.2008 року № 0000162200/3 про сплату 680 грн. штрафних санкцій з цієї пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-Х11 від 16.04.1991 року, моментом здійснення експортного чи імпортного контракту є момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод. Моментом здійснення експорту чи імпорту товарів є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року позовні вимоги ТОВ "Гемопласт" були задоволені.

Визнано незаконними та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.05.2008 року №0000142200/0 про сплату 88877 грн. як пені ЗЕД, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.05.2008 року №0000162200 про сплату 680 грн. штрафних санкцій з цієї пені, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.05.2008 року № 0000142200/1 про сплату 88877 грн. як пені ЗЕД, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.05.2008 року № 0000162200/1 про сплату 680 грн. штрафних санкцій з цієї пені, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.06.2008 року № 0000142200/2 про сплату 88877 грн. пені ЗЕД, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.06.2008 року № 0000162200/2 про сплату 680 грн. штрафних санкцій з цієї пені, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.09.2008 року № 0000142200/3 про сплату 88877грн. пені ЗЕД, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідача від 15.09.2008 року № 0000162200/3 про сплату 680 грн. штрафних санкцій з цієї пені, винесеною відповідачем.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 14.03.08 р. №150/2320, виданого Білгород-Дністровською ОДПІ завідувачем сектором контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Слободинюк І.І., головним державним податковим ревізор-інспектором сектору інформаційно-аналітичного забезпечення роботи сектору контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД Боровицькою Г.П., проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.07р. За результатами перевірки був складений акт від 18.04.2008р. №1133/2320-00480922.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.05.2008 року №0000142200/0, яким позивачу за порушення ним законодавче встановлених термінів розрахунків в іноземній валюті при здійснені імпортних операцій нарахована пеня у сумі 88877 грн. та рішення від 06.05.2008 року №0000162200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 680грн.

Позивачем укладені імпортні контракти з нерезидентами, імпортні операції по яким проводились на умовах відстрочення поставок товарів, при цьому першою подією було перерахування валютних коштів.

На виконання імпортного контракту від 25 січня 2007 року №14, укладеного з фірмою "АZОGМВН + С.О.К (Німеччина) на умовах FСА (ІНКОТЕРМС-2000), на поставку запчастин до станції підготовки сировини (загальна вартість контракту 10000 євро) відкрите акціонерне товариство «Гемопласт» перерахувало 7159 євро, що підтверджує платіжне доручення від 6 лютого 2007 року № 027. Граничний термін надходження товару на територію України 7 травня 2007 року.

Згідно умов контракту (п.3.3), датою поставки вважається дата відмітки товаросупроводжуючих документів митницею країни покупця та що товар поставлений згідно вказаного контракту знаходився під митним контролем Ягодинської митниці з 09.04.2007 року та що митне оформлення було закінчено 04.07. 2007, що підтверджується відміткою на інвойсі та відміткою ВМД ЇМ -40.

На виконання імпортного контракту від 30 жовтня 2006 року №20200/06-01 із фірмою «Sventa АG» (Швейцарія) на умовах DDU (ІНКОТЕРМС-2000), на поставку запчастин (загальна вартість контракту 6658 євро) відкрите акціонерне товариство «Гемопласт» перерахувало 6658 євро платіжне доручення від 15 грудня 2006 року №22. Граничний термін надходження товару на територію України 1 5 березня 2007 року.

Також встановлено, що товар поставлений згідно вказаного контракту знаходився під митним контролем з 18 березня 2007 року та що митне оформлення було закінчено 27.04.2007, що підтверджується відміткою на GMR та відміткою ВМД ЇМ - 40.

Згідно умов контракту, а саме пункту 3.2 датою поставки вважається дата штемпеля митниці країни покупця (Україна) на транспортній накладній, таким документом є міжнародна транспортна накладною СМR від 16.03.2007 року з підтвердженням поставки - штампом перетину кордону України 18.03.2007 р. в пункті пропуску «Яворівська митниця». Прострочення граничного строку склало 3 дні, позивач самостійно сплатив суму пені за прострочення поставки в розмірі 400 грн. 23 коп., що підтвердив представник відповідача.

На виконання імпортного контракту від 25 березня 2006 року №55 з фірмою «С.А.Т.S» (Франція) на поставку вентиляторів (загальна вартість контракту 7264 євро) відкрите акціонерне товариство «Гемопласт» перерахувало 6765 євро (платіжне доручення віл 6 лютого 2007 року №030). Граничний термін надходження товару на територію України 7 травня 2007 року.

Згідно умов контракту (п.3.4.), датою поставки вважається дата відмітки товаросупроводних документів постачальником (Франція), таким документом є інвойс № 07013 від 02.05.2007 року з підтвердженням поставки - штампом постачальника. Відмітка «під митним контролем» зроблена 03.05.2007 Київської регіональної митниці, доставка міжнародною поштою DHL в Київ. Судом встановлено, що вантажна митна декларація типу ІМ-40 0№511010009/7/000297 була оформлена 03.07.2007 р.

На виконання імпортного контракту №29 від 28.03.2007 р., укладеного з фірмою «Shanghai Beipu Medical Со. LTD» (Китай), на умовах FОВ - Шанхай (ІНКОТЕРМС-2000), на поставку шприців, голок, загальна вартість контракту - 250 000 дол. США, позивачем було перераховано 33751,20 доларів США, платіжне доручення № 098 від 23.04.2007 р., граничний термін поставки - 22.07.2007 р. Згідно умов контракту (п.3.3.), датою поставки вважається штамп з датою та відміткою на коносаменті, таким документом є коносамент SНЕ №07060041 від 27.06.2007 року з підтвердженням поставки - штампом перевізника. Товар прибув до Одеси 24.07.07., на коносаменті є відмітка пункту пропуску «Південна регіональна митниця», м. Одеса. Встановлено, що вантажна митна декларація типу ІМ-40 №511010009/7/000687 була оформлена 23.08.2007 року.

На виконання імпортного контракту №LGIRU-060417-01S від 30.01.2006 р., укладеного з фірмою «LS CABLE LTD)» (Корея) на умовах СІР-м. Білгород- Дністровський, Україна (ІНКОТЕРМС-2000; на поставку термопластавтоматів, загальна вартість контракту - 247801.40 дол. США; позивачем перераховано 141600,80 дол. США, платіжне доручення № 066 від 21.03.2007 р., граничний термін поставки - 19.06.2007 р.).

Відповідно до п. 3.4. контракту, датою поставки вважається дата відмітки на товаросупроводжуючих документах митниці країни покупця (Україна), таким документом є міжнародні ТТН типу СМК № 004741, 004742 від 23. 05. 2007року з підтвердженням поставки - штампом пункту пропуску «Південна регіональна митниця», м. Одеси, від 24.05.2007 року. Вантажна митна декларація типу ІМ-40 511010009/8/000327 була оформлена 06.07.2007 року.

На виконання імпортного контракту №07 від 11.01.2007 р. ,укладеного з фірмою «Hartalega SDN ВНD» (Малайзія) на умовах FОВ-порт Кланг (ІНКОТЕРМС-2000) на поставку латексних рукавичок, загальна сума контракту - 100000 дол. США; грошові кошти перераховані постачальнику платіжним дорученням №191 від 13.08.2007 р. в розмірі 16027.54 дол. СПІД, граничний термін розрахунків 11.11.2097 р. Згідно умов контракту (п.3.3.), датою поставки вважається штамп з датою та відміткою на коносаменті, таким документом є коносамент PKLODS № 07006 від 22. 08. 2007 року з підтвердженням поставки - штампом перевізника. Товар прибув до Одеси 08.11.07., на коносаменті підтвердження перетину кордону штамп пункту пропуску «Південна регіональна митниця», м. Одеса, вантажна митна декларація типу ІМ-40 №511010009/8/000065 від 18.01.2008 р.-53425,13 дол. США.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. N 185/94-ВР (в редакції, чинній до 31.05.2007 року) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

При цьому судом першої інстанції, виходячи із змісту вказаної норми Закону, зроблено висновок, що обов'язковість отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України резидентом ставиться у залежність від факту здійснення імпортних операцій з перевищенням відстрочення поставки більш як на 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу (або виставлення векселя) на користь постачальника продукції, що імпортується.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. N 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, на підставі наведеного суд першої інстанції виходив, що пеня підлягала стягненню саме за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону, у даному випадку, за здійснення поставки товару нерезидентом з перевищенням 90 календарних днів або 180 днів ( в залежності від часу виникнення правовідносин) з моменту здійснення авансового платежу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття "перетину товаром митного кордону України" збігається із "переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну", підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу "під митним контролем" з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд першої інстанції виходив з того, що імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД, у зв'язку з чим дійшов висновку про незаконність оскаржуваних рішень відповідача про застосування штрафних санкцій та відповідно про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Митного кодексу України.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, пеня підлягає стягненню саме за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону, у даному випадку, за здійснення поставки товару нерезидентом з перевищенням 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з позицією податкового органу стосовно того, що датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція, згідно із законодавством України, підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД.

Відповідно до статті 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту стаття 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, Закон України момент здійснення імпорту повязує з наявністю будь-якої із двох зазначених вище умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Умови поставки товару визначаються сторонами договору, зобовязання за якими, зокрема з поставки товару, припиняються виконанням, а не оформленням ВМД.

Відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України під «ввезенням в Україну та вивезенням з України»розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст.69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою ВМД.

З огляду на викладене, для цілей застосування ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року у справі № 2-а-10129/08/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі 07 лютого 2011 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян