Ухвала суду № 13957615, 09.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2011 р.Справа № 2-а-2275/09/1570 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: - Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Південь» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення- рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Південь», звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ №00615231/0 від 10.06.2008 року, №00615231/1 від 26.08.2008 року, №00615231/2 від 07.11.2008 року, №00615231/3 від 15.01.2009 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 року адміністративний позов товариство з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Південь» задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №00615231/3 від 15.01.2009 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, у звязку з чим він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в період з 31.03.2008 р. по 19.05.2008 року проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року про що складено акт за № 4930/23-3/32901813 від 26.05.2008 року, яким встановлено порушення позивачем п.4.7. ст..4 , п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 277694 грн.

За наслідками перевірки 10.06.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 006152310/0.

Після оскарження вищезазначеного рішення в адміністративному порядку воно набуло реквізити №0061522310/3 від 15.01.2009 року.

Вказані обставини сторонами не оспорюються, а отже є встановленими.

Причиною нарахування позивачу фінансових санкцій стало те що позивачем з ТОВ «ЕльдоадоІнвест» було укладено договір комісії, згідно умов якого комітент доручає, а позивач(комісіонер) за винагороду приймає на себе зобовязання від свого імені та за винагороду та за рахунок комітента здійснювати правочини, спрямовані на реалізацію побутової техніки, що знаходиться у власності комітента шляхом безпосереднього продажу покупцям або на підставі договору субкомісії, здійснювати фінансові розрахунки з покупцями та іншими третіми особами.

На виконання даної угоди, позивачем було укладено низку однотипних договорів, згідно яких позивач доручив, а субкомісіонери прийняли на себе зобовязання від власного імені здійснювати правочини, направлені на реалізацію побутової техніки, що знаходиться у власності комітента шляхом безпосереднього продажу покупцям, здійснювати фінансові розрахунки з покупцями та третіми особами, організовувати сервісне обслуговування переданого на комісію товару.

Задовольняючи позовні вимоги по визнанню протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення № 006152310/3, суд першої інстанції виходив з того, що операції з передачі товару від комісіонера до субкомісіонера за договором субкомісії не передбачає переходу права власності на нього, зазначений товар залишається власністю комітента, що зафіксовано в п.2.5 договорів субкомісії , а відтак такі операції не є поставкою товарів а розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Відмовляючи у решті позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що податкові повідомлення рішення №006152310/0 від 10.06.2008 р., №006152310/1 від 26.08..08 р. та №006152310/2 від 07.11.2008р. були скасовані в ході адміністративного оскарження, а замість них прийняте рішення №0061152310/3 від 15.01.2009 р., в якому крім номеру повністю дублюються вимоги вищезазначених рішень, щодо основного платежу по заборгованості та штрафним санкціям.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ст.ст.1,7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п.4.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Відповідно до п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» ( у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Із наведеного випливає, що операції з передачі товару від комісіонера до субкомісіонера за договором комісії не є операцією з поставки товарів в розумінні п1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а моментом збільшення податкових зобовязань по податку на додану вартість за договором комісії є момент надходження грошових коштів від субкомісіонерів.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент проведення перевірки позивач не отримував кошти від субкомісіонерів за продані товари, а тому висновок суду про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення є правильним.

Правильним є також висновок суду першої інстанції з приводу скасування попередніх податкових повідомлень-рішень в ході апеляційного оскарження до вищестоящих органів податкової служби.

Доводи апеляційної скарги є не суттєвими, та такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не допустив, правильно встановив обставини справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року у справі №2а-2275/09/1570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання ухвали суду в повному обсязі- 14 лютого 2011 року.

Головуючий суддя: Шляхтицький О.І.

Судді: Джабурія О.В.

Крусян А.В.