Постанова № 13957532, 01.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2011 р.Справа № 2-а-4043/08/1570 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Аблов Є.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.,

суддів Бітова А.І.

Милосердного М.М.

при секретарі Конопляній М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства Одеська залізниця, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Одеська залізниця»звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000541510/0 від 29.12.2007 року.

В обґрунтування позову зазначалося про безпідставність висновків податкового органу про порушення підприємством пп. 4.1.1, 4.1.4,4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1,5.2.5 п.2.5, пп.5.3.1,5.3.2,5.3.3,5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8,5.4.10, п.5.4, пп.5.7.1 п.5.7,п.5.9 ст.5, пп.8.1.1,8.1.2 п.8.2, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.6.1 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та пп.17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року адміністративний позов Державного підприємства Одеська залізниця задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000541510/0 від 29.12.2007 року в частині визначеного в акті перевірки порушення щодо заниження відокремленим структурним підрозділом Шевченківським відділом служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці валових доходів в сумі 616 592,00 грн. та застосованої щодо цього порушення штрафної санкції. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державного підприємства Одеської залізниці ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні адміністративного позову, в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі ставиться питання про скасування судового рішення в частині задоволення адміністративного позову, в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг Державного підприємства Одеська залізниця, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі та апеляційна скарга Державного підприємства Одеська залізниця підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що на підставі направлень від 27.09.2007 року № 292/15-10, від 29.10.2007 року № 339/15-10, від 21.11.2007 року № 15-10/1958/364, виданих СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі співробітниками СДПІ, відповідно до плану-графіку на 3 квартал 2007 року проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ДП «Одеська залізниця»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт № 1308/15-10/01071315/17 від 20.12.2007 року.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2007 року № 0000541510/0, яким ДП «Одеська залізниця»за порушення пп.4.1.1,4.1.4,4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1,5.2.5 п.5.2, пп.5.3.1,5.3.2,5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8,5.4.10, п.5.4, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп.8.1.1,8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2, пп.8.3.1, п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 17.1.3,17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 8834089,80 грн., у тому числі: за основним платежем - 4417044,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4417044,90 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що у звязку з тим, що безоплатне надання товарів неприбутковим організаціям не призводить до отримання компенсації за надані товари в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, а тому валовий дохід від такої операції не виникає, на підставі чого, податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі № 0000541510/0 від 29.12.2007 року в частині визначення ДП «Одеська залізниця»податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у зв'язку з заниженням відокремленим структурним підрозділом позивача - Шевченківським відділом Служби матеріально-технічного забезпечення валових доходів у сумі 333 046 грн. та застосованої щодо цього порушення штрафної (фінансової) санкції є протиправним. Щодо іншої частини оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що воно є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що при винесені оскаржуваного рішення про часткове задоволення адміністративного позову судом першої інстанції неповно засновано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме.

Відповідно до висновків акту перевірки, на підставі якого складено оскаржуване позивачем повідомлення-рішення, ДП «Одеська залізниця»повинно було виключити із розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, вартості запасів, які отримані від служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці у сумі 3638719,43 грн., невиконання чого призвело до заниження вартості запасів, які використані не в господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про необґрунтованість та неправомірність вище зазначених висновків акту перевірки, виходячи з наступного.

Пунктом 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пункту 1.23 статті 1 названого Закону безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це, зокрема, товари, що надаються платником податку згідно з договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Отже, за змістом наведених законодавчих приписів операції з безоплатної передачі товарів для цілей оподаткування розглядаються як продаж товарів, причому доходи від таких операцій включаються до валових доходів підприємства.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що операція з безоплатної передачі санаторію-профілакторію Одеському дорожньому комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, яка як вбачається з матеріалів справи не супроводжувалася переходом права власності, повинна відображатися в податковому обліку, як продаж товарів, та підлягає включенню в валовий дохід підприємства, оскільки вказаний висновок не відповідає вище наведеним нормам матеріального права, які регулюють та встановлюють порядок та умови оподаткування прибутку підприємств.

У звязку з викладеним, податкове повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі № 0000541510/0 від 29.12.2007 року в частині висновків щодо заниження ДП «Одеська залізниця»валових доходів у сумі 9 512 986,34 грн. по господарській операції по передачі санаторію профілакторію є необґрунтованим та таким яке підлягає скасуванню.

Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що діяла у періоді, який перевірявся) до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, у розмірі, що становить не менше двох та не більше пяти відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту. Вказаним положенням Закону фактично встановлено мінімальний та максимальний розмір відповідних витрат субєкта господарювання, які підприємство може включити до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 2006 році Шевченківським відділом служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці надана благодійна допомога Шевченківській, Христинівській, Знам'янській лікарням, Шевченківській транспортній прокуратури на загальну суму 391717,50 грн., що підтверджується накладними-сповіщеннями, податковими накладними про безоплатно надані товари, що в свою чергу, відповідно до вище наведених норм Закону є безоплатним наданням товарів неприбутковим організаціям, яке не призводить до отримання компенсації за надані товари в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у звязку з чим від таких операцій не виникає валовий дохід, про що правомірно було зазначено судом першої інстанції при вирішенні питання скасування податкового повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП в м. Одесі № 0000541510/0 від 29.12.2007 року в частині визначення ДП «Одеська залізниця»податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у зв'язку з заниженням відокремленим структурним підрозділом позивача -Шевченківським відділом Служби матеріально-технічного забезпечення валових доходів у сумі 333 046 грн.

Доводи апеляційної скарги СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі про не підтвердження статусу Шевченківської, Христинівської, Знам'янської лікарень, Шевченківської транспортної прокуратури як неприбуткових організацій та не дослідження розміру наданої благодійної допомоги, колегія суддів до уваги не приймає, вважає не обґрунтованими, оскільки в порушення норм ст.71 КАС України, відповідачем в оскаржуваному рішенні-повідомленні в частині визначення ДП «Одеська залізниця»податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у зв'язку з заниженням відокремленим структурним підрозділом позивача - Шевченківським відділом Служби матеріально-технічного забезпечення валових доходів у сумі 333 046 грн. не надано доказів того, що вище зазначені організації є прибутковими та не надано доказів перевищення позивачем максимального розміру витрат, які підприємство може включити до складу валових витрат.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, розрахунок приросту (убутку) запасів проводиться із урахуванням особливостей обліку внутрішнього обігу матеріалів, робіт (послуг) між структурними підрозділами в межах Одеської залізниці. Підрозділи, при відображені валових витрат, пов'язаних з придбанням (отриманням) запасів, використанням їх в своїй виробничій діяльності і передачею іншим структурним підрозділам в межах Одеської залізниці, керуються методикою, розробленою у відповідності до п.5.9 ст.5 Закону про податок на прибуток та доведеною листом від 11.06.2003р. № НФ-10/144 Одеською залізницею своїм структурним підрозділам. Вартість отриманих матеріалів, робіт (послуг) відображається підрозділами на підставі актів виконаних робіт, накладних на внутрішнє переміщення, у складі валових витрат по рядку 04.1 декларації про податок на прибуток підприємства. Вартість матеріалів, готової продукції, послуг, переданих структурним підрозділам, відображається зі знаком "мінус" в рядку 04.1 або 04.12 декларації про податок на прибуток. В зведеній декларації про податок на прибуток Одеської залізниці по рядку 04 відображаються валові витрати без урахування внутрішнього обігу матеріалів, робіт (послуг).

При отримані запасів від служби матеріально-технічного забезпечення Одеської залізниці (НХ) БМЕУ-1 вартість таких запасів включає до складу валових витрат із знаком „+" (плюс) по рядку 04.1 декларації по податку на прибутку, відповідно НХ при передачі таких запасів на БМЕУ-1 відображає їх вартість із знаком „мінус" (мінус) по рядку 04.1 декларації по податку на прибуток.

Таким чином, оскільки отримані БМЕУ-1 матеріали включені на момент придбання до складу валових витрат та використані у господарській діяльності для виготовлення готової продукції, виконання робіт, необхідних для забезпечення транспортного процесу, такі матеріали беруть участь у розрахунку приросту (убутку) матеріалів, на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції, що в свою чергу на думку колегії суддів, повністю відповідає вище наведеним нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Є обґрунтованими і доводи апелянта (позивача) щодо неправомірності висновку відповідача щодо необхідності віднесення до вартості запасів, які використані не в господарській діяльності (графа 4 таблиці 1 додатка К1/1 до декларації про податок на прибуток), інших витрат, а саме вартості безкоштовних білетів та подарунків, відображених по рахунку 9499 у сумі 19944,98грн.., необхідності виключення із розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів матеріалів, використаних на утримання оздоровчих закладів по рахунку у сумі 124 810 грн. та необхідності віднесення до вартості запасів, які використані не в господарській діяльності (графа 4 таблиці 1 додатка К1/1 до декларації про податок на прибуток), суми нарахованої амортизації по об'єктам основних фондів невиробничого призначення, відображених по рахунку 9494 у сумі 7702,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість придбання безкоштовних білетів та подарунків ДП «Одеська залізниця»не відносилась до складу валових витрат на підставі того, що ці витрати, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Факт не включення підприємством вартості безкоштовних білетів та подарунків до складу валових витрат підтверджується як матеріалами справи (розшифровками до рядків декларації по податку на прибуток..) так і самим актом перевірки від 17.08.2007 року, яким не вказано на допущення порушення порядку визначення суми валових витрат.

Крім того, оскільки витрати на придбання матеріалів, які списані на утримання оздоровчих закладів кореспонденцією рахунків Дт9493 Кт6310, 6856, 6411, не повинні брати участь у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, а саме не повинні бути виключені із складу валових витрат шляхом віднесення цих витрат до вартості запасів, які були використанні не у господарській діяльності, вони обґрунтовано не були віднесені позивачем до складу валових витрат, що повністю відповідає вище наведеним нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем невірно визначено приріст балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному будівництві та залишках готової продукції за період з 01.07.2005 року по 31.03.2007 року на суму 3791176,41 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Позивач 14 червня 2007 року, тобто до початку його перевірки контролюючим органом, наддав відповідачеві уточнюючий розрахунок, яким самостійно у відповідності з вимогами підпункту «б»пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відкоригував показники декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року, у звязку з чим, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок відповідача про заниження позивачем оподатковуваного прибутку по пасажирській службі на 215926 грн. та відповідно помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Не є обгрунтованим і висновок суду першої інстанції про те, що ДП «Одеська залізниця»компенсувало витрати працівників на придбання проїздних квитків у транспорті без належного оформлення первинних документів, які б свідчили про використання квитків для виконання працівниками залізниці своїх службових обовязків.

Вище наведені твердження суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи, а саме: колективним договором ДП «Одеська залізниця», посадовими інструкціями робітників в обовязки яких входить переміщення в межах Одеської залізниці, платіжних доручень на придбання проїздних квитків, які в свою чергу на думку колегії суддів є належними доказами в підтвердження того, що спірні проїздні квитки були використанні безпосередньо у господарській діяльності позивача з урахуванням специфіки роботи його працівників.

Також, не є обґрунтованим висновок акту перевірки та відповідно рішення суду першої інстанції щодо завищення позивачем балансової вартості основних фондів 3 групи (рейкового автобусу) на 507909,31 грн., що на думку податкового органу привело до завищення ДП «Одеська залізниця»амортизаційних відрахувань на загальну суму 135940 грн.

Так, зі змісту норм пункту 5.1 статті 5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що під обєктами основних фондів платника податку слід розуміти матеріальні цінності, що придбаваються ним за рахунок витрат такого платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах та призначаються для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 грн. і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

П.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що, сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Згідно з підпунктом 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 названого Закону 8.4.1 у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість , у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

З урахуванням наведених норм, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок позивача про те, що сукупна балансова вартість рейкового автобусу, придбаного за іноземну валюту, повинна збільшитися на дату його оприбутковування на суму витрат, вказану у вантажній митній декларації, у звязку з чим є неправомірним визначення податковим органом балансової вартості рейкового автобусу станом на 31.12.2005 р. в розмірі 8419825,83 грн., неправомірним зменшення балансової вартості основних фондів 3 групи на суму 507909,31 грн. та зменшення суми амортизаційних відрахувань і суми прибутку, що підлягає оподаткуванню, на суму 135940 грн.

Не в повній мірі на думку колегії суддів, судом першої інстанції були зясовані та встановленні обставини справи щодо правомірності включення ДФСК «Локомотив»до складу валових витрат оплати касового обслуговування.

Як зазначено позивачем, видами діяльності ДФСК «Локомотив»є надання спортивних послуг фізичним особам та надання приміщень в оренду. У податковому обліку до складу валових доходів ДВСК «Локомотив»включаються доходи нараховані (отримані) від надання спортивних послуг, надання приміщень в оренду, інші доходи (відсотки банку, фінансування від сторонніх організацій).

Згідно з приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.8 цієї статті.

Підпунктами 5.3. 5.8 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено перелік витрат, які не відносяться до складу валових витрат. Витрати на оплату касового обслуговування даними обмеженнями не передбачені, у звязку з чим колегія суддів вважає правомірним вираховування таких витрат у складі валових витрат позивача як витрат які повязані зі здійсненням господарської діяльності та підтверджені первинними документами.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення про підтвердження належними доказами (накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними) валових витрат ДП «Одеська залізниця»за 4 квартал 2006 року в сумі 497426,30 грн. та вважає необґрунтованими висновки акту перевірки про не надання позивачем в повному обсязі документів, що підтверджують витрати на придбання товарів (робіт, послуг), задекларованих в декларації з податку на прибуток за 2006 рік.

Всі інші доводи СДПІ по роботі з великими платниками податку (щодо порушення ДП «Одеська залізниця»норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), викладені в акті перевірки № 1308/15-10/01071315/17 від 20.12.2007 року, які стали підставою для винесення оскаржуваного повідомлення рішення (в оскаржуваній позивачем частині), колегія суддів вважає такими, які спростовуються відповідними та належними доказами документами, які надавались позивачем при проведенні перевірки та надані в підтвердження позовних вимог до матеріалів адміністративної справи, у звязку з чим, позовні вимоги ДП «Одеська залізниця»щодо скасування податкового повідомлення рішення № 0000541510/0 від 29.12.2007 року в частині визначення Державному підприємству «Одеська залізниця»суми податкового зобовязання у розмірі 4305552,1 грн. за основним платежем (податок на прибуток підприємств) та у розмірі 4361298,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно зясовано обставини справи, що призвело до її неправильного вирішення, за таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 196, п.3, п.4 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Одеська залізниця», Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року скасувати.

Винести нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Одеська залізниця»задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВПП в м.Одесі № 0000541510/0 від 29.12.2007 року в частині визначення Державному підприємству «Одеська залізниця»суми податкового зобовязання у розмірі 4234665,6 грн. за основним платежем (податок на прибуток підприємств) та у розмірі 4325855,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 лютого 2011 року.

Головуючий:

Судді: