Ухвала суду № 13957436, 03.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 р.Справа № 2-а-3386/10/1570 Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Турецької І.О.

Стас Л.В.

за участю секретаря Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, Прокуратури Малиновського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

У березні 2010 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0000962301/0 та № 0000972301/0 від 02.03.2010 року, якими визначено податкові зобов'язання: з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 806 669 грн., в тому числі за основним платежем - 537 779 грн., штрафні санкції 268 890 грн., та з податку на додану вартість в розмірі 645 335 грн., у тому числі за основним платежем430 223 грн., штрафні санкції - 215 112 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Галеон»правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по оплаті транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів, наданих ПП «Аванта- МІВ», а суми ПДВ по податкових накладних - до складу податкового кредиту, оскільки ним надано всі необхідні первинні документи, які належним чином оформлені, не визнанні підробленими чи фіктивними та у повному обсязі підтверджують реальне виконання та оплату виконаних робіт. Також позивач зазначив, що безпідставними є висновки акту перевірки про те, що первинні документи підписані директором ПП «Аванта-МІВ»- ОСОБА_3 є підробленими, адже факт підроблення може бути підтверджений лише вироком суду у відповідній кримінальній справі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року позов задоволено. Вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача скасовано.

В апеляційних скаргах ДПІ та прокуратура, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять скасувати постанову та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у лютому 2010 року ДПА в Одеській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Галеон»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з приватним підприємством «Аванта-МІВ»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, про що складено акт № 66/35-0207/32727230 від 17.02.2010 року та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати позивача підлягають зменшенню на вартість отриманих транспортних послуг, наданих ПП «Аванта-МІВ», тобто на 537 779 грн., оскільки на момент проведення перевірки підтвердити факт отримання ТОВ «Галеон»таких послуг первинними документами неможливо, адже згідно копії протоколу допиту ОСОБА_3 від 24.02.2009 року, який міститься в матеріалах кримінальної справи № 058200900163, та податкової звітності ПП «Аванта МІВ», дане товариство створене ОСОБА_3 без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, в останнього відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності, а також допитаною особою не підписувались первинні документи, якими оформлювались договірні відносини з позивачем.

З огляду на положення ст.3 ГК України, ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, п.5.1., пп. 5.3.9., п. 5.3. ст. 5, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року, відповідач дійшов висновку, що ПП «Аванта-МІВ»не здійснювало господарську діяльність, вищевказані правочини є нікчемними, так як суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, а первинні документи не мають юридичних наслідків та є підробленими, адже не підписувались керівником ПП «Аванта-МШ»- ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, повязані з оплатою отриманих від ПП «Аванта-МІВ»транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів а на підставі податкових накладних, виданих виконавцем цих послуг, правомірно сформовано й податковий кредит підприємства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі ЗУ № 283), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ч.4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 ЗУ № 283).

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом першої інстанції встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання послуг у ПП «Аванта МІВ»(договір № 01/02/08 від 03.01.2008 року, акти виконаних робіт, міжнародні товарно-транспортні накладні, на яких проставлена відмітка митного органу про проходження вантажем митного контролю, податкові накладні, які наявні в матеріалах справи) були в наявності у позивача на момент проведення перевірки.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Оскільки первинні документи, на підставі яких здійснювалась господарська діяльність між ТОВ «Галеон»та ПП «Аванта-МІВ», не визнано нечинними, то на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач вірно відніс до складу валових витрат витрати, відображені по бухгалтерському рахунку як отримання послуг від ПП «Аванта-МІВ».

Факт ненадання ПП «Аванта- МІВ»податкової звітності не спростовує зазначеного висновку, оскільки на момент здійснення господарської операції ПП «Аванта- МІВ»перебувало у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Частинами 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пп. 7.5.1. п. 7.5. ЗУ «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (ч. З пп. 7.2.3. та пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Зі змісту пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону слідує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт виключення ПП «Аванта «МІВ»з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, на момент виписки податкових накладних на імя позивача та формування ним податкового кредиту ПП «Аванта МІВ»було зареєстровано платником податку на додану вартість, реєстрація платником податку на додану вартість якого не була скасована.

Таким чином позивач за наслідками фактичного придбання послуг перевезення автомобільним транспортом сплатив суму податку на додану вартість в складі вартості придбаних послуг, сформував податковий кредит на підставі оформлених належним чином податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку на додану вартість, тобто виконав всі законодавчі умови для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання послуг в Законі України «Про податок на додану вартість», таких, як обовязкова сплата постачальником послуг сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні послуг платник податку зобовязаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість постачальнику послуг в складі вартості послуг, а останній, в свою чергу, зобовязаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обовязку понести за це відповідальність. особа, що придбає послуги (платник податку), не несе відповідальності за несплату податку до бюджету постачальником послуг (платником податку), на якого в даному випадку покладено законодавчий обовязок по внесенню податку до бюджету, що безпосередньо витікає з визначення терміну «платник податку», наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зважаючи на вищевказані вимоги чинного законодавства України та встановлені фактичні обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати пов'язані з оплатою отриманих від ПП «Аванта-МІВ»транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів, а відтак законно та у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких послуг до складу податкового кредиту, оскільки підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої належним чином.

Вимогами п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005 року, встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Згідно ч. 4 ст. 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 КАС України).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта стосовно недійсності документів ПП «Аванта-МІВ», та посилання на пояснення ОСОБА_3, які отримані відповідачем з матеріалів кримінальної справи, оскільки данні досудового слідства не є фактами, встановленими вироком суду у кримінальній справі. Також відповідачем не надано доказів, зокрема, рішення суду щодо визнання установчих та реєстраційних документів ПП «Аванта-МІВ»недійсними.

В свою чергу, згідно наданої в судовому засіданні апеляційної інстанції копії вироку Приморського районного суду м. Одеси від 13.01.2011 року директора ПП «Аванта-МІВ» ОСОБА_3 визнано винною за ч.2 ст. 367 КК України, тобто за службову недбалість.

Зазначена обставина, на думку колегії суддів, не є підставою вважати незаконними первинні документи, які враховані позивачем при формуванні податкового кредиту та віднесення понесених витрат до складу валових.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах апеляційних скарг порушень судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційні скарги слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись: ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та Прокуратури Малиновського району м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.