Постанова № 13957255, 25.01.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 р.Справа № 2-а-9267/09/1570 Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Кирницькій О.В.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Вовковича Дмитра Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2008 року №№0012032310/0, 0012052310/0 та від 04 лютого 2009 року №0002042310/1.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки відповідач дійшов висновків про завищення підприємством валових витрат на 931 769 грн. (витрати, повязані з отриманням інформаційно-консультаційних, мерчандайзингових та маркетингових послуг), що призвело до заниження податку на прибуток на 232 942 грн., а також про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 126 649 грн. (92 546 грн. по податковим накладним інформаційно-консультаційних, мерчандайзингових та маркетингових послуг; та 34 148 грн. по податковим накладним минулих податкових періодів, які відображені у перевіряємому періоді), що призвело до заниження податкових зобовязань по ПДВ на 126 994 грн., у звязку з чим, були винесені оскаржені повідомлення-рішення. Відповідач мотивує ці рішення тим, що маркетингові послуги не можуть відноситися до господарської діяльності позивача, оскільки підприємство не проводить діяльність у сфері роздрібної торгівлі і, тому, валові витрати та податковий кредит сформовані неправомірно.

На думку позивача, вказані висновки є помилковими, оскільки представлені ним документи незаперечно підтверджують звязок між отриманими послугами та господарською діяльністю підприємства.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказуючи, що перевірка позивача проведена в повній відповідності до чинного законодавства, а зазначені в акті перевірки висновки, які стали підставою для прийняття оскаржених рішень, ґрунтуються на законі та відповідають встановленим в ході перевірки фактам.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року адміністративний позов ТОВ "Імперія" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень №№0012032310/0, 0012052310/0 від 18 листопада 2008 року та №0002042310/1 від 04 лютого 2009 року задоволений.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0012032310/0 від 18 листопада 2008 року, №0012052310/0 від 18 листопада 2008 року, №0002042310/1 від 04 лютого 2009 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 22 вересня 2008 року по 30 жовтня 2008 року відповідачем проводилась перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства а за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року.

05 листопада 2008 року за результатами перевірки було складено акт №11573/23-1/32509218, яким встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3., пп.5.4.4. п.5.4., ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.2.3. п.7.2. пп.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.1., пп.7.4.4., п.7.4., пп.7.5.1., п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2008 року №0012032310/0, №0012052310/0, від 04 лютого 2009 року №0002042310/1.

Ці рішення мотивовані тим, що інформаційно-консультаційні, мерчандайзингові та маркетингові послуги не можуть відноситься до господарської діяльності позивача у зв'язку з тим, що підприємство не проводить діяльність у сфері роздрібної торгівлі.

Основною діяльністю відповідача є оптова торгівля, для розвитку та діяльності якої необхідний аналіз роздрібної торгівлі, які між собою пов'язані та не можуть сприйматись окремо в розрізі господарської діяльності.

Ремонт вантажного автомобіля підтверджений наданими ПП "Оркон" податковими накладними №151206 від 15 грудня 2006 року, №251206 від 25 грудня 2006 року.

У зв'язку з затримкою в передачі до бухгалтерії підприємства, зазначенні первинні документи були відображені у бухгалтерському та податковому обліку лише у липні 2007 року.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів правомірності оскаржених рішень, у звязку з чим, позовні вимоги належить задовольнити.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5).

Зокрема пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 наведеного Закону установлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового облік

Також, згідно пп.5.4.4 п.5.4 ст. 5 цього Закону - до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Таким чином, зі змісту наведених норм Закону слідує, що витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів правомірно віднесені до складу валових витрат, якщо вони повязані із господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що зміст актів виконаних робіт щодо надання позивачу рекламних послуг не розкриває інформації про суть проведених господарських операцій, крім того, в актах відсутня номенклатура товару, який потребує передпродажної підготовці, кількість, обсяги в натуральному і вартісному виразі.

Зазначене стосується також, актів виконаних робіт про надання інформаційно-консультаційних, правових послуг, отриманих від СПД Чорний. Так, в актах виконаних робіт не має інформація стосовно фактично наданих послуг відсутня (зокрема, з якого питання надавалися ці послуги, в чому вони полягали, які їх висновки та рекомендації).

Крім того, згідно договорів про надання послуг мерчандайзингу, передпродажної підготовки товарів, маркетингових послуг, які надавались ТОВ "Наталка-Трейд", ТОВ "Експансія", ЗАТ "Фоззі-Юг", ЗАТ "Фоззі", ТОВ "Росттранс". ТОВ "Таврія-В", ПП "Таврія-Плюс", ПП "Таврія-І", ТОВ "ВІТ", МПП "Віртус", ПП "Геракл-1", ДП "Маркет-Плазо", ТОВ НВП "Аргон", ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс", ПП "Ідеал", ПП ВТП "Екстра", СПД ОСОБА_3, ТОВ "ДК Імперія смаку", ТОВ "Компанія "Астарта", ПП "Реарді", в обсяги цих послуг включались послуги по передпродажної підготовці розміщенню продукції на полках, стендах, безпосередньо в торгових залах, консультування кінцевого споживача про споживчу якість продукції. При цьому, зазначені послуги надавались безпосередньо в торгових центрах - магазинах, супермаркетах, інших торгових містах, де здійснюється роздрібна торгівля, а саме в сети магазинів "Таврія В", "Фуршет", "Наталка" та ін., тобто, ці послуги безпосередньо пов'язані зі здійсненням роздрібної торгівлі.

Однак, ТОВ "Імперія"', у перевіряємому періоді не проводила діяльність у сфері роздрібної торгівлі товарами в місцях, де надавались зазначені послуги, відповідно останні не повязані з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позивач неправомірно формував валові витрати, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Також, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які входять у вартість отриманих послуг від ТОВ "Наталка-Трейд", ТОВ "Експансія", ЗАТ "Фоззі-Юг", ЗАТ "Фоззі", ТОВ "Росттранс", ТОВ "Таврія-В", ПП "Таврія-Плюс", ПП "Таврія-І, ТОВ "ВІТ", МПП "Віртус", ПП "Геракл-1", ДП "Маркет-Плазо", ТОВ НВП "Аргон", ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс", ПП "Ідеал", ПП ВТП "Екстра", ТОВ "ДК "Імперія смаку", ТОВ "Компанія "Астарта", ПП "Реарді", всього на суму 92 546, 29 грн.

Як було доведено вище, ці послуги не використовувались у господарської діяльності позивача.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника

Таким чином, позивач безпідставно відніс до податкового кредиту вартість вказаних послуг.

Крім того, згідно акта перевірки, позивачем до складу податкового кредиту у рядку 10.1 податкових декларацій за періоди, що перевірялись, віднесені суми ПДВ на підставі податкових накладних попередніх звітних періодів (періодів, що перевірені попередньою плановою документальною перевіркою, акт від 24 вересня 2007 року №8324/23-30/32509218), у тому числі по періодам: у липні 2007 року 21 503, 07 грн., у серпні 2007 року 11 585, 01 грн., у вересні 2007 року 1 060, 01 грн.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Позивач не подавав уточнюючи розрахунки податкового кредиту у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року та не відображало податковий кредит по податковим накладним минулих податкових періодів, наведених в додатку №6 до акта перевірки, у рядку 16 "Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди" податкової декларації з ПДВ звітних періодів.

Таким чином, податковий кредит по вказаним податковим накладним був сформований неправомірно, що також помилково не було встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Імперія" і, відповідно, необхідність їх задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ "Імперія" у задоволенні позовних вимог до ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія" у задоволені адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2008 року №№0012032310/0, 0012052310/0 та від 04 лютого 2009 року №0002042310/1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: