Постанова № 13957087, 03.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 р.Справа № 2-а-5182/09/1470 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А.П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2010 року у справі за позовом комунального підприємства госпрозрахункова дільниця механізації будівництва до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство госпрозрахункова дільниця механізації будівництва звернулося до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2009 року № 0000892301/0.

Свої позовні вимоги комунальне підприємство госпрозрахункова дільниця механізації будівництва обґрунтувало безпідставністю спірного рішення відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2010 року вищенаведений позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано спірне рішення відповідача.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з безпідставності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено.

Відповідачем проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, результати якої відображені в акті від 4 вересня 2009 року № 3353/23-600/03331466 /а.с. 6-25/.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2009 року № 0000892301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 70310,5 гривень (основний платіж 4485 гривень, штрафні санкції 65825 гривень) /а.с. 34/.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ним було допущено заниження податку на прибуток у сумі 4485 грн., в тому числі за І квартал 2007 року заниження у сумі 1000 грн., за І півріччя 2007 року заниження у сумі 1000 грн., за 3 квартали 2007 року заниження у сумі 128 165 грн., в тому числі III квартал 2007 року заниження у сумі 127 165 грн., в ІУ кварталі 2007 року завищення у сумі 127 165 грн., в III кварталі 2008 року заниження у сумі 3 093 грн., в ІУ кварталі 2008 року заниження у сумі 393 грн.

Зміст порушень полягав у наступному.

Позивачем у січні 2008 року було перераховано інформаційному виданню ТПУ за тематичний каталог учасників процедур закупівель 12375 гривень, а також у першому кварталі 2007 року в сумі 3300 гривень та в четвертому кварталі 2008 року в сумі 1020 гривень придбавалися у ТОВ «Наваль»і ТОВ «Тендер-консалтінг»інформаційні послуги. В акті перевірки здійснений висновок про не повязаність даних витрат з власною господарською діяльністю позивача і їх протиправне віднесення до валових витрат.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем та судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано, яким чином вищенаведені послуги (отримані на відповідні суми) відносяться до власної господарської діяльності позивача.

З урахуванням того, що доводи позивача про зв'язок вищенаведених послуг не підтверджується обєктивними доказами, колегія суддів не приймає їх до уваги.

Окрім того, в ході перевірки було встановлено заниження валового доходу у 3 кварталі 2007 року на суму 508659,00 грн. та його завищення у 4 кварталі 2007 року на суму 508659,00 грн.

Нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 65825,50 грн. здійснено згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, а також згідно „Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.01 року № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.01 за № 268/5459.

Згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули".

Згідно п.п. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 „Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій: визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції; здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

Згідно п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей цього закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій визначається з суми недоплати 131651,00 грн. та повинна складати 65825,50 грн. (50% - максимальний розмір штрафної санкції).

Отже, сума штрафних санкцій, визначена відповідачем правильно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову комунального підприємства госпрозрахункова дільниця механізації будівництва до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 вересня 2009 року № 0000892301/0 відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 07.02.2011 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/