Ухвала суду № 13956895, 03.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 р.Справа № 2-а-3005/10/1570 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Одеський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000015151/0 від 16.03.2010 року

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Дочірнє підприємство «Одеський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 000015151/0 від 16.03.2010 року про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість, нарахованих згідно акту перевірки від 09.03.2010 року №128/15-1/32018511/11. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення чинного законодавства України податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту у жовтні 2009 року на суму 8734,00 грн., та нараховані штрафні санкції у сумі 4367,00 грн. в зв'язку з тим, що до складу податкового кредиту Дочірнє підприємство «Одеський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»включало суми ПДВ по податкових накладних попереднього періоду без надання до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі заяв зі скаргою на поставщиків, які подали невчасно податкові накладні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 000015151/0 від 16.03.2010 року.

В апеляційній скарзі, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 07.10.2010 року скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХП (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової

служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих

податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2010 року Спеціалізованого державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена позапланова документальна виїзна перевірка дочірноьго підприємства «Одеський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»щодо правомірності включення податкових накладних виписаних у попередніх звітних періодах до складу податкового кредиту в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період жовтень 2009 року №9002261233 еід 18.12.2009 року.

За результатами даної перевірки був складений акт від 09,032010 року №128/15-1/32018511/11, в якому зазначено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2. п.г. 7.5.І п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість;) від 03.04.1997 року №168/97-ВР в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 8 734 грн. по уточнюючому розрахунку наданому до СДГІІ по роботі з ВПІІ у м. Одесі у грудні 2009 року за жовтень 2009 року №9002261233 від 18.12.2009 року в сумі 8734 грн.

На підставі акту перевірки від 09.03.2010 року №128/15-1/32018511/11, СДП1 по роботі з ВПП у м, Одесі було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2010 року №000015151/0, яким ДП «Одеський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дорогі України»визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 13101,00 грн. в тому числі за основним платежем - 8734,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 4367,00 грн.

Підставою для прийняття вище зазначеного податкового повідомлення - рішення від 16 березня 2010 року №000015151/0 став висновок податкового органу, зазначений в акті перевірки від 09.03.2010 року №128/15-1/32018511/11, про порушення позивачем п.п. 7.2.3. п.п. 7.2.6 гі.7.2 п.г. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР а саме: не надано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі заяв зі скаргами на постачальників, копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку на додану вартість внаслідок придбання товарів (послуг), що не дає можливості позивачу формувати податковий кредит, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на 8734,00 грн.

Відповідно до п.п. 7л.1 п. 7.4 от. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-І цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку:

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахуванню податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 от. 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 г. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, виникнення у позивача права на податковий кредит по податку на додану вартість є дата видачі йому податкових накладних контрагентами.

Доказами наявності звязку між понесеними витратами на придбання товарів, робіт та послуг з господарською діяльністю позивача є податкові накладні які засвідчують факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.10.2. Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахуванню та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, отже несплата податку або не зменшення суми податкових зобов'язань продавцем (виконавцем робіт) у тому числі внаслідок ухилення від сплати у разі здійснення господарської діяльності не впливає на формування податкового кредиту покупцем цих робіт та суму бюджетного відшкодування.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне негативні наслідки саме для нього.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість або віднесення до податкового кредиту частини вартості товарів ( послуг) - податку у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, здійснив оплату товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість для здійснення власної господарської діяльності та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг) відповідно до вищезазначених податкових накладних встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не заперечується представником відповідача.

Податкова накладна є документом. який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, отже враховуючи те що ДП «Одеський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»сплатило своїм контрагентам податок на додану вартість, та невиконання контрагентами позивача зобов'язання зі сплати податку на додану вартість до бюджету своєчасно не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування на додану вартість шляхом формування податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо правомірності формування дочірнім підприємством «Одеський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»податкового кредиту у розмірі 8734 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову від

7 жовтня 2010 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи

апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Одеський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000015151/0 від 16.03.2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її оголошення.

Головуючий:

Судді: