Постанова № 13956559, 30.11.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2010 р.Справа № 2-а-776/10/1470 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Потапчук В.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Романішина В.Л.

- Семенюка Г.В.

при секретарі- Снігур М.Г.

за участю представника апелянта Яброцького С.В., представника позивача Плахотній О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка Тера» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка Тера»(далі ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка Тера») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення відповідача № 00001237/0 від 11.02.2009 року про зменшення сум ПДВ, заявленої до відшкодування на 89123 грн., утому числі за липень 2008 року в розмірі 27557 грн., за серпень 2008 року в розмірі 61566 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач не погоджується з висновком податкового органу про порушення положень п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виявлених актом перевірки № 78/37/22439446 від 03.02.2009 року за результатами якого прийняті оскаржувані рішення.

Позивач зазначає про наявність законних підстав для включення до податкового кредиту за липень 2008 року в розмірі 27557 грн., за серпень 2008 року в розмірі 61566 грн. сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними з ПДВ.

02.06.2009 року Миколаївським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою позовні вимоги задоволено та суд постанови визнати протиправним та скасування податкового повідомлення рішення відповідача № 00001237/0 від 11.02.2009 року на суму 89123 грн.

Судові витрати суд присудив на користь позивача з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі зясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на виявлені позивачем порушення положень п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до акту перевірки № 78/37/22439446 від 03.02.2009, зазначаючи, що право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті, а не з факту існування зобовязання по сплаті такого податку. Таке, на думку апелянта не було прийнято судом до уваги.

В звязку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідачем здійснено документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ТОВ «Імедія трейдінг»за період червень-липень 2008 року, ТОВ Компанією «Юг Металл Сервіс»за період червень та липень 2008 року, ТОВ «Санс хім»за період травень, червень 2008 року, ПП «Техноплюс - Кіровоград»за період липень 2008 року, ТОВ «Мерідіан Центр»за період липень 2008 року.

За результатами перевірки 03.02.2009 року складено акт № 78/37/22439446 яким встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Актом встановлено, що за результатами проведених органами державної податкової служби перевірок постачальників з метою виявлення платника, яким понесено фактичні витрати по сплаті податку, встановлено, що підприємства по останнім ланцюгам постачання ТОВ «Бі-Транс», ПП «Фенікс ММ», ТОВ «Форт-ойл», ТОВ «Астор и я», ПП «Техноплюс-Кіровоград», ПП «Оріон-буд-сервіс», ТОВ «Мерідіан Центр»таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку «податкове зобов'язання»не відображали та відповідно податок до бюджету не сплатили, що свідчить про порушення Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 78/37/22439446 від 03.02.2009 року яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 89 123 грн. в т.ч. за липень 2008 р. 27 557 грн. та серпень 2008 р. на суму 61 566 грн.

Вирішуючи справу суд першої інстанції посилаючись на положення п.п. 1.7, 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 та п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд першої інстанції дійшов до висновку, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач, на виконання положень п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування за операціями з ТОВ «Імедія трейдінг»за період червень-липень 2008 року, ТОВ Компанією «Юг Металл Сервіс»за період червень та липень 2008 року, ТОВ «Санс хім»за період травень, червень 2008 року, ПП «Техноплюс - Кіровоград»за період липень 2008 року, ТОВ «Мерідіан Центр»за період липень 2008 року при отримані відповідних податкових накладних з ПДВ від контрагентів та здійснені розрахунку за оподатковуваними операціями. Відповідно позивач не може нести відповідальність за несплату податків продавцем товарів та іншими продавцями, враховуючи, що між ними взагалі відсутні будь-які цивільно-правові відносини (угоди).

Також при вирішені справи суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача які ґрунтуються посиланням на наявність у ланцюгу постачання суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, які не знаходились за юридичною адресою, або не звітували перед податковою інспекцією, або визнано банкрутом за відсутності належних та допустимих доказів такого наданих відповідачем на виконання вимог ст. 71 КАС України..

Суд першої інстанції зазначає, що порушення суб'єктами підприємницької діяльності - контрагентами позивача по першому та далі ланцюгу постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача та виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування не є похідним від фактичного перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом.

Крім того, суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 655, 712 ЦК України, визначив договори поставки між позивачем та ТОВ «Імедія трейдінг», ТОВ Компанією «Юг Металл Сервіс», ТОВ «Санс хім», ПП «Техноплюс - Кіровоград», ТОВ «Мерідіан Центр»спрямованими на реальне настання наслідків визначених договором при виконані сторонами в повному обсязі умов договору за відсутності доказів укладання договорів з метою незаконного заволодіння майном держави та на порушення публічного порядку.

Оскаржуване рішення визнане судом першої інстанції протиправним та скасоване.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата цього податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, у разі безтоварності здійснених операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 22 квітня 2010 року по справі № К-19664/09.

Однак суд першої інстанції, пославшись на наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, не дослідив вичерпно факт здійснення операцій з поставки товару позивачеві, не зазначив, якими саме доказами підтверджується факт цієї поставки (ними, за даних обставин, могли слугувати будь-які фактичні дані, які б засвідчили перевезення придбаного товару, його прийняття довіреною особою позивача за кількістю та якістю, використання позивачем товару у подальшій діяльності тощо).

Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 вищезгаданого Закону бюджетне відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду. Відповідно до підп. 7.7.2 а) п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такої різниці (від'ємне значення), яка сплачена у попередньому податковому періоді постачальникам, а також відповідно до п.п. 7.4.1 ст.7 та 6.1 ст. 6 цього Закону сплачена постачальником до бюджету.

Отже, зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару або послуг, як вважає суд. Цей висновок можна зробити й з самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, існує прямий зв'язок між сплатою - надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, надходження відповідної суми до бюджету, а вже потім відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді ПДВ.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в своїй «Довідці, про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету" від 20.10.2006 року.

В даному ж випадку, як вбачається з акту перевірки № 78/37/22439446 від 03.02.2009 року в ланцюгу постачання позивача є ТОВ «Бі-Транс», ПП «Фенікс ММ», ТОВ «Форд ойл», ТОВ «Астор и я», ПП «Оріон-буд-сервіс»які суму ПДВ, отриману від інших підприємств ланцюга постачання, в тому числі і від позивача в складі ціни за продану продукцію в рядку «податкове зобов'язання»декларації з ПДВ не відображали і відповідно цей податок до бюджету не сплачували по причині ліквідації (банкрутство), не звітування до податкових органів.

Інші контрагенти ТОВ «Техноплюс-Кіровоград»та ТОВ «Мерідіан Центр»податкове зобов'язання декларації з ПДВ не відображали і відповідно цей податок до бюджету не сплачували.

Тобто надмірної сплати не було, хоча позивач і сплатив ПДВ в ціні товару та має документальні підтвердження цієї сплати.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПАУ №350 від 18.08.2005 року, в редакції, що діяла на час здійснення перевірки, передбачено проведення обов'язкових зустрічних перевірок по ланцюгу постачання по тих постачальниках платника ПДВ, у яких суми зобов'язань по ПДВ у податковому періоді по операціях з даним платником становить 30 і більше відсотків від загальної суми податкових зобов'язань в цьому періоді. Метою таких перевірок є, відповідно до п.1.2.5 Методичних рекомендацій, встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення постачальниками сум податку на додану вартість, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов'язань з ПДВ, а результатом - підтвердження, збільшення або зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ, чи повна відмова у його наданні.

Отже, згідно з вимогами нормативних актів, що регулюють порядок підтвердження заявлених до відшкодування сум, без здійснення перевірки по ланцюгу постачання отримання платником бюджетного відшкодування неможливе.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування по господарським операціям з ТОВ «Імедія трейдінг», ТОВ Компанією «Юг Металл Сервіс», ТОВ «Санс хім», ПП «Техноплюс - Кіровоград», ТОВ «Мерідіан Центр»суперечить як нормам Закону України «Про податок на додану вартість», так і фактичним обставинам справи.

За такого актом перевірки вірно встановлено порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що обумовлює правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 78/37/22439446 від 03.02.2009 року яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 89 123 грн. в т.ч. за липень 2008 р. 27 557 грн. та серпень 2008 р. на суму 61 566 грн.

Таким чином, суд першої інстанцій при вирішені справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваної постанови та винесення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року по адміністративній справі за позовом товариства . з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка - Тера»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання недійсним податкового - повідомлення рішення скасувати.

Постановити нову постанову якою в задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка - Тера»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання недійсним податкового - повідомлення рішення відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Семенюк Г.В.

Романішин В.Л.