Ухвала суду № 13956306, 27.01.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 р.Справа № 2-а-10046/09/2170 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватної фірми «Тавріда»на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2010 року у справі за позовом приватної фірми «Тавріда»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання частково не чинним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ПФ «Тавріда»звернулася до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання частково не чинним податкового повідомлення-рішення від 21 квітня 2009 року № 0001932301/0.

Свої позовні вимоги ПФ «Тавріда»обґрунтувала безпідставністю спірного рішення в оскарженій частині.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2010 року в задоволенні вищенаведеного позову відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПФ «Тавріда»просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити даний позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог ПФ «Тавріда».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, результати якої відображені в акті від 7 квітня 2009 року № 1224/23-5/25644879 /а.с. 9-25/.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 квітня 2009 року № 0001932301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 554271,72 гривень (основний платіж 407145,03 гривень, штрафні санкції 147126,69 гривень) /а.с. 26/.

Перевіркою виявлені порушення порядку формування валових витрат. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат виробництва та обігу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3. - 5.8 цієї статті. Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки зазначено про заниження валових витрат на загальну суму 1616957 грн. 45 коп. В тому числі, внаслідок того, що позивачем в 2005 році за послуги відвантаження та зберігання ВАТ "Павлишський елеватор" були сплачені грошові кошти в сумі 12155,67 грн. (без ПДВ), ця сума віднесена до валових витрат, але доказів отримання послуг відвантаження та зберігання на момент перевірки не було, в бухгалтерському обліку позивача обліковується кредиторська заборгованість по дебету рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками". Строк позовної давності (3 роки) по заборгованості ВАТ "Павлишський елеватор" минув в січні 2008 року, послуги, за які здійснено передоплату, відсутні, тому вказану передоплату не можна вважати витратами платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються, виготовляються таким платником податків для подальшого використання у господарській діяльності. Позивач мав відкоригувати валові витрати на суму дебіторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності, послуги підприємству не надані, отже, в господарській діяльності ці послуги позивачем не використані. Таким чином, висновки ДПІ є правомірними. Факт неприйняття відповідачем наданих при перевірці актів виконаних робіт суд також вважає обґрунтованим, оскільки ці акти не обліковувались ні в бухгалтерському обліку, а ні в податковому. Ця обставина не позбавляє права позивача задіяти акти в іншому періоді. Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій підприємства є первинні документи, які фіксують факти здійсненні господарських операцій. Господарські операції, які прийняті до обліку, заносяться до облікового бухгалтерського регістру підприємства. Регістри бухгалтерського обліку підприємств застосовуються для систематизованого хронологічного накопичування, групування та зібрання інформації з первинних документів, які прийняті до обліку. Відповідно до п.2 статті 3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Тобто, податковий облік не існує сам по собі, він є відображенням бухгалтерського обліку через норми податкового законодавства. В зв'язку з відсутністю доказовості факту підтвердження наданих послуг, за які здійснено передоплату ВАТ "Павлишський елеватор" у періоді охопленому документальною перевіркою за півріччя 2007-2008року, та закінченням дії терміну позовної давності за послуги, вказану передплату не можна вважати витратами платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності в розумінні п.5.1 ст.5 Закону про прибуток, тобто, підприємством необґрунтовано завищено валові витрати на суму дебіторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності.

Також колегія суддів вважає правомірним висновок відповідача про необґрунтоване включення фірмою до валових витрат вартості послуг фрахту ТОВ "Арєте Україна ЛТД", м. Одеса, при відвантажені нуту сушеного харчового в сумі 23987,50 грн. (без ПДВ). Відповідно до умов контракту 2/10-07 від 25.10.07 року, укладеному ПФ "Тавріда" з фірмою «Walid AL Masri», Ліван, на продаж нуту, умови поставки товару - FОВ ("франко-борт") порт Одеса, що означає покладання всіх витрат на покупця з моменту, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Таким чином, відповідно умовам укладеного контракту з покупцем фірмою «Walid AL Masri», на підставі п. 5.1 та п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", правил встановленими "Инкотермс", витрати на фрахтування судна не повинен сплачувати позивач, а при їх сплаті податкова інспекція обґрунтовано дійшла до висновку про їх не пов'язаність з господарською діяльністю підприємства. В судове засідання представник позивача надав додаткову угоду з фірмою «Walid AL Masri», яка укладена 29.01.08 року про зміну умов поставки на СІF Ліван порт Бейрут. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Додаткова угода як доказ не приймається до уваги як такий, що не був наданий перевіряючим посадовим особам ДПІ. Колегія суддів при дослідження правомірності прийнятого повідомлення-рішення виходить з тих обставин, які існували на момент перевірки, і оцінює дії посадових осіб податкового органу на час перевірки та прийняття рішення.

Також є правомірними висновки відповідача в акті перевірки про відсутність законних підстав для включення до складу валових витрат ПФ "Тавріда" витрат на розробку бізнес-плану інвестиційного проекту "Створення ресторану-броварні в м. Херсоні" від ТОВ "Фінінвест Плюс", м. Херсон, на загальну суму 41666.67 грн.. не зважаючи на мотивувальну підставу такого висновку ДПІ. Посилання відповідача на зміст довідки фірми з СДРПОУ є необґрунтованим, оскільки із змісту довідки вбачається, що однім з напрямків діяльності ПФ "Тавріда" дійсно є організація і робота підприємств громадського харчування, відкриття кафе, барів, ресторанів. Разом з тим, суд вважає, що позивач не мав права включати ці витрати до складу валових з огляду на таке. У частині 1 статті 3 ГК господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 283/97-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як вказує позивач в позовній заяві, основним видом діяльності підприємства є надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні зернових товарів залізничним транспортом, документального підтвердження того, що позивач займається громадським харчуванням або збирається займатися суду не надано. Також суд вважає, що витрати на розробку бізнес-плану інвестиційного проекту не повинні включатись до складу валових з інших підстав. Такі витрати повинні були віднесені до обліку основних засобів, і в подальшому включатися до складу основних засобів та амортизуватися, коли броварня буде прийнята в експлуатацію. Згідно пп. 5.3.2 п 5.3 ст. 5 Закону про прибуток, витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону, не включаються до валових витрат.

Податкова інспекція дійшла висновку про необґрунтоване включення позивачем до валових витрат ПФ "Тавріда" суму експедиторських послуг на загальну суму 1526232,45 грн., які надані підприємствами ТОВ ТД "Адамант", ТОВ "Агротрейдплюс", ТОВ "Трівія Люкс", ТзОВ "Кібер-Юг" та приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки позивач не довів зв'язку з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що для надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні зернових товарів залізничним транспортом ПФ "Тавріда" залучає інші підприємства та приватних підприємців, з якими укладено договори на транспортно-експедиційне обслуговування. Але документи, що підтверджують факт отримання послуг від зазначених вище підприємств та приватних підприємців, а це акти виконаних робіт, рахунки на оплату експедиторських послуг не відповідають вимогам, визначеним для документів первинного бухгалтерського обліку Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Згідно з приписами Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа, дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складається документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій. Відповідно до ч. 4 п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна; товарно-транспортна накладна; коносамент; накладна ЦІМ: вантажна відомість: інші документи, визначені законами України. Акти виконаних робіт, які .мають підтверджувати факт виконання експедиторських послуг, не містять істотних умов надання послуг, змісту та обсягу господарської операції, не вказано які саме експедиційні послуги були виконані, який товар експедирувався, в якій кількості, вид та найменування вантажу і в якому напрямку, відповідно до якого договору виконувались дані послуги, в них не зазначено пункти відправлення та призначення. Податківцями був направлений лист посадовій особі ПФ "Тавріда" від 31.03.09 за № 5827/10/23-505 про надання документального підтвердження експедиційних послуг. Підприємство окрім копій договорів, актів виконаних робіт та податкових накладних, інших документів, які підтверджують експедиційні послуги не надано, що позивачем не заперечується.

Заявки на виконання цих послуг, надані суду першої інстанції, не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не фіксують факт надання послуг. До того ж заявки не надавались при проведенні перевірки.

Доводи позивача про те, що для підтвердження транспортно-експедиційних послуг не є обов'язковим складання товарно-транспортних накладних, є правильним. Надання транспортних послуг може бути підтверджено іншими доказами, наприклад, рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями про оплату транспортних послуг, актами здачі-приймання виконаних робіт, які підтверджують надання конкретних транспортних послуг; податковими накладними. Надані позивачем акти могли бути доказом понесення витрат, але в них найменування послуг повинно бути вказані не одним словосполученням "транспортно-експедиційні послуги" та загальною сумою цих послуг, а повинні міститись інші обов'язкові відомості, такі як зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати ці господарські операції.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про безпідставність даного позову є правильними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватної фірми «Тавріда»залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2010 року у справі за позовом приватної фірми «Тавріда»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання частково не чинним податкового повідомлення-рішення від 21 квітня 2009 року № 0001932301/0 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 31.01.2011 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/