Постанова № 13955900, 16.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 р.Справа № 2-а-11473/09/1570 Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженої відповідальністю "Торгово-складський комплекс" (далі ТОВ "ТСК") на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженої відповідальністю "Торгово-складський комплекс" до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, за участю прокуратури в Овідіопольському районі Одеської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року ТОВ "ТСК" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом та просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.09.2009 року №0001711701/0, видане Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Одеської області на підставі акту планової виїзної перевірки від 16.09.2009 року № 2006/23-3/35546247.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилалось на те, що вклад фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно нормам п. 1.2 ст. 1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм ст. 11 та 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є протиправним, у звязку із чим позивач звернувся до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року адміністративний позов ТОВ "ТСК" було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ "ТСК" зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено без всебічного та обґрунтованого з'ясування обставин справи, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 31.08.2009 року №752, виданого ДПІ у Овідіопольському районі, згідно з ч. 1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» співробітниками податкової інспекції проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТСК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 21.11.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 21.11.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 16.09.2009 року №2006/23-3/35546247.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТСК» п.п. 11.1.2 п.11.1 ст.11, п.1.2 ст.1, п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, ст.8, ст.ст. 16, 17, 19, 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6300421,55 гривень.

На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2009 року №0001711701/0 про визначення ТОВ «ТСК» суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6300421,55 гривень та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12600843,10 гривень, а всього 18901264,65 гривень.

Також встановлено, що згідно протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ «ТСК» від 20.11.2007 року затверджено розмір статутного капіталу в сумі 46000,00 гривень, частка статутного капіталу в розмірі 100 відсотків належить гр. ОСОБА_1, формується за рахунок грошового внеску (внесено до каси ТОВ «ТСК» згідно прибуткових касових ордерів №1 від 20.11.2007 року на суму 23000,00 гривень та №2 від 21.03.2008 року на суму 23000,00 гривень).

Згідно протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «ТСК» від 09.04.2008 року та відповідних змін у статуті, державну реєстрацію яких проведено державним реєстратором Овідіопольської РДА Одеської області 11.04.2008 року, до складу учасників товариства прийнято 9 фізичних осіб і затверджено новий склад учасників у кількості 10 фізичних осіб. Цим же протоколом збільшено розмір статутного капіталу товариства до 126054431,00 гривень, який формується за рахунок додаткового майнового внеску від гр. ОСОБА_1 та майнових внесків нових учасників, а саме земельними ділянками, які належать фізичним особам згідно державних актів на право власності. Частки учасників у статутному капіталі ТОВ «ТСК» перерозподіляються наступним чином: ОСОБА_1 10,482 (13212066,00 гривень), ОСОБА_2 9,947 (12539032,00 гривень), ОСОБА_3 9,946 (12537545,00 гривень), ОСОБА_3 9,948 (12539775,00 гривень), ОСОБА_4 9,946 (12537545,00 гривень), ОСОБА_5 9,947 (12539032,00 гривень), ОСОБА_6 9,947 (12539032,00 гривень), ОСОБА_7 9,946 (12537545,00 гривень), ОСОБА_8 9,946 (12537545,00 гривень), ОСОБА_9 9,945 (12535314,00 гривень).

Передача земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «ТСК» здійснена довіреними особами (ОСОБА_10 та ОСОБА_11.), що підтверджується актами прийому-передачі земельних ділянок від 09.04.2008 року, згідно яких власники передали, а товариство прийняло як внесок до статутного капіталу земельні ділянки. 25.06.2008 року ТОВ «ТСК» одержало у відділі земельних ресурсів у Овідіопольському районі державні акти на право власності на земельні ділянки на території Авангардівської селищної ради. При цьому, при внесенні до статутного капіталу земельних ділянок фізичними особами ТОВ «ТСК», податок з доходів фізичних осіб не утримано та не перераховано до бюджету, що і стало підставою для застосування фінансових санкцій.

Наведені обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Вирішуючи питання суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин наступні правові норми.

Відповідно до п.п.1.2 ст.1 та п.1.28 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нематеріальний актив це обєкти інтелектуальної власності, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, обєктом права власності платника податку. Інвестиція це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Згідно і ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до п.п.11.1.1 п.11.1 ст. 11, п.п.11.1.2 п.11.1 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Згідно п.1.15 ст.1 цього ж Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Застосувавши наведені правові норми до спірних правовідносин суд першої інстанції дійшов висновку, що, інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності нерухомого майна є з її боку відчуженням такого майна. Підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду нерухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно вищенаведених норм, є податковим агентом щодо вартості такого майна.

Також в суді першої інстанції було встановлено, що згідно протоколу №2 від 09.04.2008 року загальних зборів учасників ТОВ «ТСК» статутний фонд формується за рахунок майнових внесків засновників. При цьому, розподіл корпоративних прав між засновниками здійснено не у вигляді майна (земельних часток), попередньо внесених до статутного фонду, а у вигляді коштів. Розподіл майнових часток засновників у вигляді земельних ділянок вищевказаним протоколом не проведений. Таким чином, корпоративні права засновників набуті у грошовому виразі, без внесення власниками зазначених коштів, тобто придбані за нульовою вартістю.

Урахувавши наведене, суд першої інстанції, погодившись з доводами ДПІ з приводу необхідності оподаткування вищевказаних операцій, відмовив у задоволені позову.

Проте колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

Згідно п.п. 9.6.1. п.9.6 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Відповідно до п.п.9.6.2 п.9.6 ст.9 вказаного Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Згідно п.п."а" п.п. 9.6.7. п.9.6 ст.9 цього Закону інвестиційний актив - пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до п.1.21 ст.1 цього Закону інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративне право це - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку та такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Аналогічну правову позицію з приводу внесення фізичними особами внесків до статутного фонду господарського товариства висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.03.2007 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР- 544367.

Матеріалами справи підтверджено, що 9 фізичних осіб передали в якості внесків до статутного фонду земельні ділянки в обмін на корпоративні права, в подальшому в результаті розподілу корпоративних прав між засновками у вигляді коштів стали співзасновниками (учасниками) вказаного товариства із визначеною часткою корпоративних прав.

За таких обставин колегія судів вважає, що у спірних правовідносинах мав місце факт придбання фізичними особами інвестиційного активу, а відтак вказані операції не є обєктом оподаткування в розумінні ст.ст.1,11,12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.10.2009 року (а.с.109) у подібній справі уже встановлено факт порушення директором ТОВ «ТСК» Врублєвським О.В. вимог п.п.11.1.2. п.11.1 ст.11, п.1.2. ст.1, п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, ст.8, ст.ст.16.17,19,20 Закону, оскільки відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Наведена ж судом ухвала не відноситься до таких судових рішень. Крім того, порушення особою вимог законодавства не є обставиною справи, а є висновком суду, який зроблений на підставі обставин у справі.

Отже колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах податковий орган дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем п.п. 11.1.2 п.11.1 ст.11, п.1.2 ст.1, п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, ст.8, ст.ст. 16, 17, 19, 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а тому є підстави для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п. 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженої відповідальністю "Торгово-складський комплекс" задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі № 2-а-11473/09/1570 скасувати.

Ухвалити у справі № 2-а-11473/09/1570 нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженої відповідальністю "Торгово-складський комплекс" задовольнити.

Визнати протиправним скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області №0001711701/0 від 22 вересня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення суду в повному обсязі 21 лютого 2011 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян