Постанова № 13955897, 10.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2011 р.Справа № 2-а-5997/09/1470 Категорія:8.2.6.Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Криульової А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торговельне підприємство «Туван» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ТОВ ВТП «Туван»звернувся з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення рішення

№ 0000532301/0 від 15.05.2009 року про донарахування ТОВ ВТП «Туван»недоїмки з податку на прибуток у сумі 58263 грв. та штрафу у сумі 21014 грв., посилаючись на те, що в процесі перевірки податковий орган безпідставно зазначив відсутність у підприємства товарно транспортних накладних.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 28 грудня 2009 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрутованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що факт здійснення валових витрат підтверджується наявними у підприємства всіма необхідними первинними документами.

Однак з таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитись з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ ВТП «Туван»є виробництво граніту, який постачається позивачу підприємством Казанківської виправної колонії №93 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Миколаївській області , після цього дробиться на обладнанні підприємства, яке розташоване в с. Новоданилівка Казанківського району Миколаївської області, та продається кінцевим споживачам-будівельним підприємствам, переважна більшість яких знаходиться у м. Миколаєві.

Відповідно до умов договорів поставка здійснюється за правилами Інкотермс-2000

СРТ - Миколаїв («фрахт/перевезення оплачено до...»). Зазначені умови поставки СРТ

передбачають оплачуване перевезення постачальником до місцепризначення, зазначеного в договорі. Тобто, витрати пов'язанні з транспортуванням товарів до місця їх передачі споживачеві, відповідно до умов поставки, включені до контрактної ціни товару.

Для здійснення транспортування гранітних виробів, від міста видобування та дроблення (с. Новоданилівка) до покупця (м. Миколаїв), позивач уклав договори на надання транспортних послуг з ТОВ «Діонісій УК» та ТОВ «ВВ», які мають відповідні ліцензії на здійснення вантажних перевезень.

Всього протягом 2008 року ТОВ ВТП «Туван»сплатив зазначеним підприємствам за надані транспортні послуги 279662,3 гривень, з яких 233052 гривень позивач відніс до валових витрат підприємства.

В період з 30.03.09 р. по 17.04.09 р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку ТОВ ВТП «Туван»з питань дотримання вимог податкового законодавства. Актом зазначеної перевірки №1536/23-300-22427236 від 23.04.09. дії позивача по віднесенню сум, сплачених за перевезення граніту, на валові витрати кваліфіковані як порушення п.5.1, п.п.5.2.І п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з тих підстав, що ці витрати не пов'язанні з господарською діяльністю підприємства та не підтверджені первинними документами, а саме товарно-транспортними накладними.

15.05.09 уповноваженою особою ДПІ у Ленінському районні м. Миколаєва на підставі цього акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000532301/0 про донарахування ТОВ ВТП «Туван»недоїмки з податку на прибуток у сумі 58263 гривень та штрафу у сумі 21014 гривень, а всього 79277 гривень.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 5.2. цього Закону до складу валових витрат включаються: 5.2.1. суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.3.9 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В своїй постанові суд першої інстанції зазначає, що позивач в судовому засіданні надав оригінали та копії товарно транспортних накладних, а це означає що підприємство під час перевірки пропонувало їх надати податковому органу, але останній податкові накладні у позивача не витребував.

Але такий висновок суду першої інстанції є юридично неспроможним.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до суми валових витрат суми витрат, не підтверджені первинними документами.

Згідно з п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Статтею 9 Закону «Про транспортно експедиторську діяльність», факт надання послуги експедитора при перевезені підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення; перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами.

Частиною 4 ст. 9 Закону встановлено: факт надання послуг експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 247.05.95р. №88 (зареєстрованих в Мін'юсті 05.06.95р. №168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Пунктом 2.4 положення встановлено: первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363 (зареєстрований в Мін'юсті 20 лютого 1998 р. за N128/2568), «товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи».

Таким чином надання послуг перевезення автомобільним транспортом може бути засвідчено лише товарно - транспорними накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутність товарно-транспортних накладних підтверджується запереченнями позивача на акт перевірки. Не зважаючи на те, що йому було зменшено суму валових витрат у зв'язку з не підтвердженням цих витрат товарно-транспортними накладними, копії цих документів додані до заперечень на акт не були, замість цього позивач зазначив, що «підтвердження валових витрат підприємства, понесених у зв'язку з придбанням транспортних послуг, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по перевезенню вантажів, що підтверджують фактичне надання транспортних послуг; рахунками та рахунками-фактурами за надані транспортні послуги; платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, податковими накладними, що складені за результатами проведених операцій».

Таким чином, у запереченнях на акт не було зазначено про наявність товарно-транспортних накладних, до заперечень були надані реєстри бухгалтерських рахунків, проте копії товарно-транспортних накладних не були надані. Також у процедурі адміністративного оскарження позивач не надавав копії товарно-транспортних накладних.

Відповідно до наведеного, слід враховувати, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом відсутні податкові накладні, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до валових витрат, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.

Оскільки допущені судом порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі

м. Миколаєва задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торговельне підприємство «Туван» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень рішень скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо торговельне підприємство «Туван» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень рішень відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її оголошення.

Головуючий:

Судді: