Постанова № 13955861, 17.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2011 р.Справа № 2-а-12465/09/2170 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів Косцової І.П., Скрипченка В.О.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Каховської обєднаної Державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Петропласт»до Каховської обєднаної Державної податкової інспекції Херсонської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Петропласт»(далі по тексту ТОВ «Петропласт»), звернувшись до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської обєднаної державної податкової інспекції Херсонської області (далі по тексту Каховська ОДПІ) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000782301/0 від 12 серпня 2009 року, яким було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 827609 грн. основного платежу та 722418,05 грн. штрафних санкцій за порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11, п.п. 8.7.1 п.8.7 ст. 8, п.п. 7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон №334/94 ВР), а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001041702/0 від 12 серпня 2009 року про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27629,93 грн. основного платежу та 55259,86 грн. штрафних санкцій за порушення п.1.2 ст.1, п.п. «е»п.п.4.2.9, п.п.4.2.12, п.п. 4.2.15 п.4.2. ст. 4, п.п.6.5.1 та 6.5.2 п.6.5 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. «а»п.п. 9.10.1 та п.п. «б»п.п. 9.10.1 п.9.10 ст.9, п.п.17.2 ст.17 Закону України від 22 травня 2003 року №889 IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі по тексту Закон №889 IV) та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №2035 «Про затвердження Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги»

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги підприємство вказує на хибність висновків податкових органів про удаваність та нікчемність, здійснених ним правочинів у звязку з тим, що такі твердження не містять конкретних підстав, визначених у ст. 203 ЦК України.

Також позивач, вважає, що він правильно визначив базу оподаткування при продажу автомобіля, керуючись п.п.4.2.9 «е»п. 4.2 ст. 4 Закону №889 IV.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року позовні вимоги товариства задоволені частково.

Визнано протиправними податкові повідомлення рішення від 12 серпня 2009 року № 0000782301/0 про визначення податкового зобовязання ТОВ «Петропласт»по податку на прибуток в розмірі 827 609 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 722 418 грн. та №0000782301/0 в частині донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27196,28 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 54392,56 грн..

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції погодився з позицією позивача, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

На думку суду, наявність лише фактів відсутності складських приміщень, виробничих потужностей у приватних підприємців не може бути достатнім доказом про нікчемність правочинів і як наслідок цього для висновку про заниження зобовязань з податку на прибуток.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення рішення про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій, суд зазначив, що товариство при продажу автомобіля діяло як продавець і не виконувало функції податкового агента, а тому оподаткування повинно здійснюватися на загальних підставах, відповідно до ст. 14 Закону №889 IV.

В апеляційній скарзі Каховської ОДПІ ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В суд апеляційної інстанції, апелянт повторно не зявився, будучи належним чином повідомлений про день та час судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено не обґрунтоване рішення, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення рішення про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій виходячи зі наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в липні 2009 року Каховською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Петропласт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року.

31 липня 2009 року за результатами перевірки складено акт №438/23-8/31947354, із якого вбачається, що відповідачем було встановлено заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Петропласт»суми валових доходів у розмірі 6763 412,8 грн., а саме: у рядку 01.6 Декларації «інші»доходи, крім визначених у 01.1-01.5».

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Петропласт»укладено договір комісії з ТОВ «Промпрогрес Д»від 07 травня 2007 року за №01/05/07, згідно якого ТОВ «Петропласт»(комісіонер) зобовязується за дорученням ТОВ «Промпрогрес Д»(комітент) здійснити в інтересах останнього від свого імені купівлю ПВХ смоли первинної форми у порошковому вигляді.

З 22 травня 2007 року по 25 травня 2007 року, згідно платіжних доручень комітент перерахував комісіонеру кошти на купівлю ПВХ смоли суму у розмірі 8294608 грн.

11 лютого 2008 року укладено договір поставки за №01/02/08 про реалізацію пагонажних виробів ТОВ «Промпрогрес Д»на суму 1531 195,20грн. Розрахунки проведені на підставі договору про нарахування зустрічних однорідних вимог від 25 лютого 2008 року.

25 лютого 2008 року за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Петропласт»переуступив борг, якій мав перед ТОВ «Промпрогрес Д»у сумі 6763 412,80 грн. фізичним особам, а саме, на приватних підприємців - ОСОБА_1 (у сумі 1763412,8грн.), ОСОБА_2 (2500000грн.), ОСОБА_3 (2500000грн.).

Згідно умов договорів про переведення боргу, нові боржники повинні були розрахуватися з ТОВ «Промпрогрес Д»шляхом перерахування коштів у термін до 60 днів, в послідуючим були складені додаткові угоди до цих договорів і термін збільшився до - 180 днів.

Враховуючи викладене, на 01 березня 2008 року ТОВ «Петропласт»не мав заборгованості перед ТОВ «Промпрогрес Д», частково вона була погашена зарахуванням зустрічних грошових вимог, частково шляхом переведення боргу на фізичних осіб.

Апелянт в акті перевірки та в апеляційній скарзі надає інформацію щодо отримання вказаними підприємцями доходів та зазначає, що для виконання умов договорів переводу боргу та здійснення розрахунків з ТОВ «Промпрогрес Д»зазначених доходів підприємців - не достатньо.

Але, як правильно зазначив суд першої інстанції, ці доводи спростовуються тим, що

у подальшому ТОВ «Петропласт»укладались договори поставки товарів від 12 січня 2009 року (з додатковими угодами), згідно яких товариство передає у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 товари на загальну суму 6763 412,80грн., яка відповідає розмірам переведених боргів.

Крім того, ТОВ «Петропласт»та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 05 лютого 2009 року були укладені угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, які виникли за договорами поставки товару від 12 січня 2009 року та договорами переведення боргу.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, актом перевірки підтверджено виконання ТОВ «Петропласт»договорів реалізації товарів та продукції, які зазначені в угодах про зустрічні однорідні грошові вимоги. Перевіряючими також підтверджено здійснення відвантаження приватним підприємцям товарів та продукції та відображення зазначених операцій у податковому обліку, у звязку з чим, слідує висновок , що на теперішній час ТОВ «Петропласт»не має заборгованості перед ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а останні перед товариством.

Апелянт, обґрунтовуючи свої доводи вважає, що у звязку з тим, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2008 року ТОВ «Промпрогрес Д» визнано банкрутом і в довідці ЄДР від 26 вересня 2008 року за №1224117 0009 017186 зроблена запис про припинення юридичної особи у звязку з визнанням банкрутом, договір комісії між ТОВ «Петропласт»та ТОВ «Промпрогрес-Д»від 07 травня 2007 року №01/05/07 є удаваним, тому що насправді позивач мав мету отримати безповоротну фінансову допомогу.

При цьому, правові наслідки фактичної угоди передбачають, згідно пп.4.1.6 п.4 ст.4 Закону №334/94 ВР, збільшення доходу платником податку, якій отримав таку безповоротну фінансову допомогу.

Далі, апелянт на підставі вищенаведеного, здійснює висновок, що договір комісії між ТОВ «Петропласт»та ТОВ «Промпрогрес-Д»від 07 травня 2007 року №01/05/0, а також усі інші договори та угоди, укладені позивачем для погашення виниклої кредиторської заборгованості, мають характер нікчемних угод.

Суд апеляційної інстанції, підтримуючи позицію суду першої інстанції не погоджується з даними висновками відповідача, так як останній безпідставно не визнає первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, а саме: договір комісії, договори щодо переводу боргу, договори поставки товарів, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, оформлення яких, підприємством здійснювалось, відповідно до нормативно правових актів, а саме, Закону №334/94 ВР та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Слід зазначити, що зобовязання ТОВ «Петропласт»за договором комісії були припиненні значно раніш, ніж була порушена справа та прийнята постанова про банкрутство ТОВ «Промпрогрес-Д», а саме зобовязання припинені - 25 лютого 2008 року, а постанова прийнята 14 серпня 2008 року.

Крім того, договір комісії, якій визнаний податковою інспекцією нікчемним, був укладений та виконаний в іншому періоді, ніж той, що був предметом перевірки.

Так, відносини ТОВ «Петропласт»з ТОВ «Промпрогрес-Д»були припиненими станом на 01 березня 2008 року та не обліковувались в обліку ТОВ «Петропласт», тому даючи правову оцінку договору комісії, який був виконаний у попередньому періоді та був предметом іншої перевірки, Каховська ОДПІ вийшла за межи даної перевірки.

Колегія суддів вважає правильним посилання суду першої інстанції на те, що висновок Каховської ОДПІ про суперечність спірних угод інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи, довести на думку суду нікчемність правочину, податкова інспекція могла у випадку викладення в акті перевірки норми закону, в якій передбачає нікчемність правочину.

Дійсно Цивільний кодекс України (далі ЦК України) містить загальні правила недійсності правочинів, це - правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК України).

Законодавець поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК України) та оспорюванні (частина третя статті 215 ЦК України)

Принципова відмінність між зазначеними правочинами полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення. Так, повний перелік нікчемних правочинів міститься у ст.27, п.1 ст.219, п.1 ст.220, п.2 ст.221, п.1 ст.224, абз.2 п.1 ст.226, п.2 ст.228, п.2 ст.547, п.3 ст.586, п.3 ст.614, п.6 ст.633, п.2 ст.661, п.4 ст. 698, п.3 ст.719, абз.2 п.1 ст.739, абз.2 п.2 ст.780, абз.2 п.2 ст.787, п.2 ст.867, п.2 ст.981, абз.2 ч.3 п.1 ст.989, ст.998, п.2 ст.1055, п.2 ст.1059, абз.2 п.2 ст.1060, абз.2 п.2 ст.1107, п.9 ст.1109, п.4 ст.1112, п.3 ст.1113, п.1 ст.1118, п.2 ст.1122, п.2 ст.1307.

Цей перелік є виключним.

Вищезгадані договори між ТОВ «Петропласт»та ТОВ «Промпрогрес-Д», а також усі інші договори та угоди, укладені ТОВ «Петропласт»для погашення виниклої кредиторської заборгованості та умови їх виконання, не містять обставин, викладених в перелічених статтях ЦК України, а тому відповідно, не є - нікчемними.

За всіх інших обставин правочини відносяться до оспорюваних та можуть бути визнані недійсними лише у судовому порядку.

Не зважаючи на положення вказаних норм права, фахівці Каховської ОДПІ безпідставно вказують на ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається нікчемним, коли він порушив публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна, фізичної, юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідач, якщо він вважав, що господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства мав право відповідно до ст.207 Господарського Кодексу України звернутися до суду з вимогами про визнання його недійсним.

Крім того, за результатами проведеної документальної перевірки встановлено факт продажу ТОВ «Петропласт»у січні 2009 року автомобіля марки «Лексус», фізичної особі - громадянці ОСОБА_4 за ціною у 10000 грн., тоді як фактична ціна зазначеного автомобіля у податковому та бухгалтерському обліку (тобто балансова вартість) на момент продажу складала у розмірі 191308 грн.

Відповідно до вимог п.1.2. ст.1 Закону №889 IV дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел, як на території України, так і за її межами.

Матеріали справи свідчать про те, що громадянка ОСОБА_4 отримала від ТОВ «Петропласт»дохід у вигляді матеріального майна (автомобіля «Лексус»), що має вартість у розмірі 191308 грн.

Згідно п.12.1. ст.12 Закону №889 IV дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, а саме, 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, якій згідно п.1.15 Закону №889 IV нараховує, утримує, а також сплачує цей податок до бюджету, а саме, 15 відсотків від суми

10000 грн., суми, яка була фактично зарахована на розрахунковий рахунок підприємства, тим самим визнає себе податковим агентом по відношенню до громадянки ОСОБА_4, тоді як ОСОБА_4 отримала від ТОВ «Петропласт»дохід у вигляді матеріального майна вартістю 191308 грн.

У відповідності до положень пп.8.1.1. п.8.1 ст.8 зазначеного Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач у порушення пп. 8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону №889 IV при продажу автомобіля марки «Лексус»занизив податок з доходів фізичних осіб у 1 кварталі 2009 року на суму у розмірі 27 196,28 грн.

Крім цього, у відповідному податковому періоді підприємством, у порушення підпунктів 6.5.1, 6.5.2 п.6.5 ст.6 зазначеного Закону була безпідставно надана соціальна пільга, чім був занижений податок з доходів фізичних осіб на 28,65 грн. та за 2008 року у звязку з порушенням пп.4.2.15 п.4 ст.4, абз. а,б пп.9.10.1 п.9.10 ст.9. податок занижений на 405 грн.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає податкове повідомлення рішення від 12 серпня 2009 року №0001041702/0 таким, що відповідає вимогам законодавства та є чинним.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що задовольняючи вимоги ТОВ «Петропласт»про визнання податкового повідомлення рішення від 12 серпня 2009 року в частині донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції в резолютивній частині невірно зазначив його номер, замість номера 0001041702/0 зазначений номер - 0000782301/0.

Наданий до суду апеляційної інстанції звіт незалежної оцінки майна спірного автомобіля, якій був проведений Українською універсальною біржею за замовленням покупця, суд до уваги не приймає, так як вважає що даний документ позивач повинен був надати до Каховської ОДПІ при проведенні перевірки.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи,

Керуючись ст. ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198; п. 3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Каховської обєднаної Державної податкової інспекції Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Каховської обєднаної Державної податкової інспекції Херсонської області від 12 серпня 2009 року №0000782301/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток товариству з обмеженою відповідальністю «Петропласт»в розмірі 827609 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 722418,5 грн..

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Каховської обєднаної Державної податкової інспекції Херсонської області від 12 серпня 2009 року №0001041702/0 щодо донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27196,28 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 54392,56 грн. відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач - суддяІ.О. Турецька

суддяІ.П. Косцова

суддяВ.О. Скрипченко