Ухвала суду № 13955444, 15.02.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2011 р. Справа № 17237/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Індик Продукт» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання прийняти рішення про відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Індик Продукт» (далі ТОВ «Індик Продукт») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області (далі ДПІ у Кіцманському р-ні) № 0001171500/0 від 21.04.2009 року та зобов'язання відповідача прийняти рішення про відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1046571,00 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі № 2а-965/09/2470 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ТОВ «Індик Продукт» просить вказану постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення його позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачем було дотримано усіх вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001171500/0 від 21.04.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на 1046571,00 грн. є неправомірними та підлягає скасуванню.

При цьому апелянт вважає, що самим відповідачем підтверджено і не заперечується факт наявності у ТОВ «Індик Продукт» права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1046571,00 грн., проте безпідставно змінено порядок відшкодування. Позивач заявляв вимогу про повернення суми ПДВ па поточний рахунок, а відповідач зарахував зазначену суму до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

За результатами невиїзної перевірки (висновки якої для відповідача були підставою для заперечення проти позову) відповідачем стверджується, а в судовому засіданні підтверджується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку - на 1046571 гри., а значення рядка 25 та 25.1 повинно дорівнювати 63733. (абз. 6 арк. 2 постанови).

Згодом, самим контролюючим органом вказуються, а судом враховуються інші значення податкової декларації, а саме: 961331 грн. по податковій декларації з ПДВ за лютий 2009р. і жодних обґрунтувань стосовно необхідності зміни суми не наведено.

З огляду на викладене апелянт наполягає на тому, що ДПІ у Кіцманському р-ні сама суперечить даним складеного нею ж акту невиїзної перевірки № 140/1500/33539898 від 14.04.2009р., і винесеному повідомленню-рішенню № 0001171500/0 від 21.04.2009р., що не враховано судом першої інстанції.

На думку апелянта, судом першої інстанції встановлено та доведено факт виникнення у ТОВ «Індик Продукт» права на бюджетне відшкодування в частині суми 961 331 грн. Водночас, позиція суду стосовно недотримання позивачем порядку отримання бюджетного відшкодування є такою, що не відповідає дійсності.

При цьому апелянт покликається на те, що за виникненням відємного значення, визначеного виходячи із вимог пп. 7.7.1, 7.7.4. 7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на повернення податку на додану вартість, факту виконання позивачем вимог закону щодо подання до податкового органу податкових декларацій та заяви про повернення податку на додану вартість позивач має право на відшкодування податку на додану вартість шляхом повернення на його рахунок.

Під час апеляційного розгляду справи представники ДПІ у Кіцманському р-ні вимоги апелянта заперечили, просять залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта ТОВ «Індик Продукт» у судове засідання на виклик апеляційного суду не зявився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга є безпідставною і не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Індик Продукт», суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на приписи пп. 1.5 та 1.8 ст. 1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 p. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) законодавцем передбачено два шляхи отримання бюджетного відшкодування:

-зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах;

-повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.

При цьому, платником в кожному податковому звітному періоді (календарному місяці) може застосовуватися тільки один із цих шляхів, а зміна задекларованого напрямку відшкодування сум податку на додану вартість Законом не передбачена.

Пунктом 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції наказу від 17.03.2008 № 159) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 р. за № 250/2054 визначено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетною відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Судом було безспірно встановлено, що право на бюджетне відшкодування у позивача виникло в червні, липні, серпні, жовтні та листопаді 2008 p., однак останній за наслідками наведених вище звітних періодів рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування не приймав, в податкових деклараціях з ПДВ за вказані періоди сплату ПДВ постачальникам таких товарів не відображав.

Окрім того, у вказані періоди позивач в розрахунках суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) не відображував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість) не подавав. За січень, березень, квітень 2008 р. відшкодування проведено позитивними нарахуваннями за травень та вересень 2008 р. і не підлягає відшкодуванню.

На думку суду, наведені обставини встановлені в судовому засіданні вказують на те, що позивач порушив встановлений Законом № 168 порядок одержання бюджетного відшкодування ПДВ. Тому податковий орган мав всі підстави вбачати в діях позивача недотримання вимог пп. 7.7.2 п. 7. 7 ст. 7 Закону № 168, зокрема щодо отримання бюджетного відшкодування. За вказаних обставин, відповідач правомірно не надав до органу державного казначейства висновок із зазначенням спірної суми, що підлягає відшкодуванню та прийняв оскаржуване рішення.

Окрім того, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Однак, позивач до початку перевірки не скористався нормою Закону № 2181 (п. 5.1 ст. 5) і не подавав ні уточнюючі розрахунки до декларацій про сплату постачальникам ПДВ, ні уточнені показники у складі декларацій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач подаючи до Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 р. із визначенням суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню в розмірі 1110304,00 грн. надав підтверджуючих документів про сплату ПДВ у 2008 р. на суму 961331 грн., однак не дотримався порядку щодо отримання бюджетного відшкодування.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Як безспірно встановлено судом, позивачем 20.03.2009 року було подано ДПІ у Кіцманському р-ні податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року, у якій в 25 рядку визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 1110304,00 грн.

На підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем в період з 25.03.2009 року по 10.04.2009 року було проведено документальну невиїзну перевірку заявлених в податковій декларації даних, результати якої оформлено актом від 14.04.2009 року № 140/1500/33539898.

За результатами документальної невиїзної перевірки ДПІ у Кіцманському р-ні зроблено висновок про зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 1046571,00 грн.. тобто значення рядка 25 та 25,1 повинно дорівнювати 63 733,00 гри., а також збільшення суми, що підлягала зарахування до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1046571 грн.

21.04.2009 р. на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 1 046 571.00 грн.

З урахуванням приписів до п. 1.5 та п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1- 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції наказу від 17.03.2008 року № 159) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 року за № 250/2054 від 03.04.1997 року, колегія суддів погоджується із позицією контролюючого органу, підтриманою судом першої інстанції, про те, що право на бюджетне відшкодування у позивача ТОВ «Індик Продукт» виникло в червні, липні, серпні, жовтні та листопаді 2008 p., однак останній за наслідками наведених вище звітних періодів рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування не приймав, в податкових деклараціях з ПДВ за вказані періоди сплату ПДВ постачальникам таких товарів не відображав, хоча сплата була, що підтверджується платіжними дорученнями.

За січень, березень, квітень 2008 року позивачем ТОВ «Індик Продукт» відшкодування проведено позитивними нарахуваннями за травень та вересень 2008 р. і не підлягає відшкодуванню.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «Індик Продукт» не подавав уточнюючі розрахунки до декларацій за червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2008 року, тобто не скористався своїм правом, передбаченим п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням наведеного колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач ТОВ «Індик Продукт» порушив встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» порядок одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а відтак відповідачем ДПІ в Кіцманському р-ні правомірно було прийняте оскаржуване рішення.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання про те, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Індик Продукт» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі № 2а-965/09/2470 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 19 лютого 2011 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.П.Сапіга