Рішення № 139550756, 08.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/960/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І. розглянувши в спрощеному позовному проваджені без виклику сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпат-Буд", м. Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості в сумі 294 989,18 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпат-Буд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення нарахованих 81 788,29 грн інфляційних втрат, 19 957,07 грн 3 % річних та пені у розмірі 193 243,82 грн за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №1001 від 10.01.2023. Позовні вимоги обгрунтовані ст. 526, 530, 549, 625 ЦК України.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі (ухвала суду від 05.08.2026).

18.08.2026 відповідач подав відзив, у якому просив відмовити ТОВ "Карпат-Буд" у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 193 243,82 грн, оскільки нарахування пені понад встановлений ч.6 ст.232 ГК України 6-місячний строк є неправомірним. Відповідач посилається на висновки постанови Великої Палати ВС від 16.10.2024 у справі №911/952/22. Відповідач долучив контррозрахунок пені за період з 23.04.2024 по 23.10.2024, відповідно до якого сума пені становить 41 555,90 грн.

Обставини справи.

10.01.2023 між ТОВ «ПБС» надалі «Генпідрядник» та ТОВ «КАРПАТ-БУД» надалі

«Підрядник» укладено Договір № 1001 щодо надання підрядником послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Івано-Франківській області. Генпідрядник зобов"язується прийняти надані послуги та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів на рахунок генпідрядника по Договору № 1 від 05.01.2023, що укладений генпідрядником з замовником Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області (п.1.1 Договору).

В п.4.1 Договору сторони погодили що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Генпідрядником за надані послуги. Генпідрядник здійснює щомісячні та проміжні платежі за надані послуги на підставі "Акт приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг за укрупненими показниками вартості" (форма КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг та витрати" (форма №КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором, що підтверджується підписаними Сторонами у квітні-червні 2023 року актами приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг робіт форма №КБ-2в.

Відповідач частково виконав свої зобов"язання, що підтверджується платіжними інструкціями на суму 1 192 168,80 грн від 20.06.2023, 400 000,00 грн від 23.04.2024.

Судовим наказом від 04.06.2026 у справі № 909/696/26 суд наказав стягнути з ТОВ ПБС" на користь ТОВ "Карпат-Буд" 314 115,20 грн заборгованості та судового збору у розмірі 332,80 грн за вимогою про стягнення заборгованості за договором № 1001 від 10.01.2023.

Відповідно до платіжної інструкції приватним виконавцем Ігнатів О.Л. на рахунок ТОВ "КАРПАТ-БУД" перераховано 314 448,00 грн-14.07.2026, призначення платежу: погашення боргу за №909/696/26 від 30.06.2026.

25.05.2026 позивач направив відповідачу претензійні вимоги.

Відтак, позивач в судовому порядку просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, пеню та 3% річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1,3 ст. 549 ЦК України).

Умовами договору п. 7.2.4 сторони погодили, що за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами інших своїх зобов"язань за договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє в період на який нараховується пеня, від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов"язання за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, пені та 3% річних з 23.04.2024 по 04.06.2026, тобто в часових межах визначених позивачем, на суму заборгованості 314 115,20 грн, суд встановив, що розрахунок є арифметично та методологічно правильним.

Щодо доводів відповідача що нарахування пені понад встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк є неправомірним, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (була чинною до 27.08.2025 р.) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025 р. було визнано таким, що втратив чинність Господарський кодекс України з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025 р.

Після втрати чинності ГК України договірні відносини регулюються нормами Цивільного кодексу України. Тому питання застосування штрафних санкцій за договором регламентуються § 2 «Неустойка» гл. 49 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Неустойка у вигляді штрафу та пені є одним з видів забезпечення виконання зобовязань.

Норми § 2 гл. 49 ЦК України не містять норми про обмеження періоду нарахування неустойки 6 місяцями, як це було передбачено ст. 232 ГК України.

Суд встановив, що позивач заявив у позові про стягнення 193 243,82 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за період прострочення з 23.04.2024 по 04.06.2026, і на час звернення позивача до суду з такою позовною вимогою Господарський кодекс України вже втратив чинність, а тому застосування до даних правовідносин ч. 6 ст. 232 ГК України та обмеження строку нарахування пені шістьма місяцями є безпідставним.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

В контексті викладено позов підлягає задоволенню.

Судові витрати.

З урахуванням ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору судовий збір у розмірі 4 424,85 грн покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 74-78, 86, 123, 124, 126, 129, 169, 233, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» (урочище Центр, будинок 5Г, село Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 32872788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпат-Буд» (вулиця Промислова, будинок 11, місто Калуш, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 40480728) 294 989,18 грн, з яких 81 788,29 грн інфляційних втрат, 19 957,07 грн 3 % річних, пені у розмірі 193 243,82 грн та 4 424,85 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя У.І.Гула