Рішення № 139546197, 07.09.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/25097/25

Провадження № 2/638/4348/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Шамраєва М.Є., розглянувши в письмового провадження цивільну справу за позовом позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі ТОВ «Цикл Фінанс») звернулося до суду з позовною заявою до відповідача: ОСОБА_1 та просить стягнути з нього на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2016690816 від 18.10.2017 у розмірі 12404,36 грн, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18.10.2017 між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем: ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2016690816. У відповідності до якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» набуто всіх прав вимоги за Кредитним договором № 2016690816 від18.10.2017, продукт (CASH), разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ОТП БАНК» відповідно до Договору факторингу № 12/4/21 від 12.04.2021 року, укладеного між ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП» наступні права вимоги, які були ним набуті на підставі Договору факторингу № 437/ФК/-20 від 11.12.2020 року укладеним між ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», які були раніше відступлені по договору № 11/2/20 від 11.12.2020 укладеним між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Відповідно до договорів факторингу сума заборгованості відповідача за кредитором становить 12404,36, із яких заборгованість по тілу кредиту: 5063,18 грн, заборгованість по відсотках: 665,84 грн, заборгованість по комісії: 6675,34 грн. Оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, кредит не повернув, тому позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

Ухвалою суду від 19.12.2025 по справі відкрито провадження, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 02.04.2026 задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ «ОТП БАНК» виписку про рух коштів та розрахунку заборгованості по рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 2016690816 від 18.10.2017.

Відповідь з АТ «ОТП БАНК», на виконання ухвали суду від 02.04.2026, з відомостями по рахунку ОСОБА_1 надійшла до суду 30.07.2026 та 05.08.2026.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить проводити розгляд справи за відсутністю представника ТОВ «Цикл Фінанс». Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу направлялась ухвала суду про відкриття провадження від 19.12.2025 за зареєстрованою адресою місця проживання, натомість до суду повернувся конверт з поштовим повідомленням «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) зробила висновок, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».

Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).

Окрім цього, у постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».

Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив: «до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Схожу позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.

Повернення листа за закінченням терміну зберігання свідчить про належне повідомлення відповідача й у третейському процесі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 876/74/20).

Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Також Верховний Суд в окремій ухвалі від 23.01.2019 зазначив, що «ані Закон про поштовий зв`язок, ані Правила надання послуг поштового зв`язку не передбачають для судових повідомлень, направлених рекомендованим листом, довідки із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», яка засвідчується підписом працівника поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля. Зазначене за своїм сутнісним змістом не є причиною невручення, а є причиною повернення».

Суд ураховує в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України указані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відзиву або клопотань з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

18.10.2017 між АТ «ОТП Банк» та відповідачем: ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 2016690816. За умовами цього договору кредитодавець надає позичальнику кредит на цілі придбання товарів та послуг у розмірі та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України гривні.

Зі змісту умов п. 1.1. Договору вбачається, що розмір, валюта та цільове використання кредиту: на споживчі цілі 10 000 гривні, на придбання послуг зі страхування у Продавця 2: 1800 гривень 00 коп., на сплату послуг за надання виписок велектронному вигляді у Продавця 1: 150 гривень 00 коп. Загальний розмір Кредиту: 11 950 гривень 00 коп. Строк, на який надається кредит 36 місяців, з 18.10.2017 по 18.10.2020. Фіксована кредитна ставка 10% річних.

Згідно Розділу 2 кредитного договору Банк та Позичальник підтверджують факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток на підставі правил кредитування, правил користування кредитною карткою MasterCardStandard, що розміщені на інтернет сайту банку та на умовах викладених в цьому розділі.

Розмір кредитного ліміту складає 1000,00 грн. Строк дії кредитної лінії становить 3 роки з моменту підписання цього договору.

Вказаний договір ОСОБА_1 підписав власноручним підписом.

Також ОСОБА_1 підписав власноручним підписом Анкету -заяву на отримання кредиту / Опитувальний лист від 18.10.20127, графік платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту з урахуванням всіх супутніх послуг (Додаток № 1 до кредитного договору), в якому зазначені дати та суми платежів, Паспорт споживчого кредиту, згідно з яким сума кредиту 11950,00 грн, строк 36 місяців, процентна ставка 10 % річних, плата по кредиту 3,99% від суми кредиту щомісячно. Реальна річна процентна ставка 112,60 % річних. Крім того, підписано орієнтовний графік споживчого кредиту (Додаток № 1 до паспорту споживчого кредиту від 18.10.2017), згідно з яким визначені дати платежів (з 20.11.2017 по 18.10.2020, 18 числа кожного місяця ОСОБА_1 повинен був здійснювати погашення заборгованості у розмірі 862,81 грн) та договір добровільного страхування життя № 25/02/2016690816 від 18.10.2017.

Випискою з рахунка клієнта ОСОБА_1 та розрухунком заборгованості підтверджується, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював погашення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого АТ «ОТП Банк», ОСОБА_1 станом на 11.12.2020 мав заборгованість за кредитним договором № 2016690816 від 18.10.2017 у загальному розмірі 12404,36 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5063,18 грн; заборгованість по відсотках - 665,84 грн, заборгованість по комісії 6675,34 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Зі змісту кредитного договору № 2016690816 від 18.10.2017, укладеного між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 слідує, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в письмовій формі шляхом особистого підписання відповідачем кредитного договору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, відповідач уклав з Акціонерним товариством «ОТП БАНК» кредитний договір та особисто підписав такий у порядку, визначеному законом, а тому кредитний договір № 2016690816 від 18.10.2017 вважається таким, що укладений у письмовій формі.

На виконання ухвали суду від 02.04.2026 року Акціонерне товариство «ОТП БАНК» надало до суду виписку по рахунку № НОМЕР_1 у валюті UAH, який було відкрито для погашення боргових зобов`язань за кредитним договором № 2016690816 від 18.10.2017, а також розрахунок заборгованості.

Надані Акціонерним товариством «ОТП БАНК» виписка по рахунку та розрахунок заборгованості містять відомості про рух коштів за кредитним договором та часткове погашення заборгованості, що свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів на придбання товару.

Так, наявні в матеріалах справи виписка по рахунку та розрахунок заборгованості у своїй сукупності підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів на придбання товару, а також здійснення ним часткового погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про існування між сторонами кредитних правовідносин та їх фактичне виконання відповідачем у певній частині.

Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору № 2016690816 від 18.10.2017.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору № 2016690816 від 18.10.2017 встановлено розмір процентної ставки 10 % річних. Тобто умовами договору сторонами погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

Як слідує зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором №2016690816 від 18.10.2017 відповідач лише частково здійснював оплату на погашення заборгованості, чим порушив умови кредитного договору.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 11 грудня 2020 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 11/2/20, відповідно до умов якого право вимоги за кредитними договорами переходило до фактора з моменту підписання договору сторонами.

На виконання зазначеного договору сторонами того ж дня було підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, а витяг з реєстру боржників підтверджує включення до предмета відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2016690816 від 18.10.2017.

У подальшому, 11 грудня 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» відступило набуте право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» на підставі договору факторингу № 437/ФК-20.

Як і в попередньому випадку, сторонами було підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, а витяг з такого реєстру підтверджує, що право грошової вимоги до відповідача за тим самим кредитним договором увійшло до переліку переданих прав.

Надалі, 12 квітня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» на підставі договору факторингу № 12/4/21 відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС».

На підтвердження виконання зазначеного договору сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, а витяг із цього реєстру містить відомості про перехід до позивача права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2016690816 від 18.10.2017 із зазначенням розміру заборгованості.

Отже, надані позивачем договори факторингу, акти приймання-передачі реєстрів боржників та витяги з відповідних реєстрів у своїй сукупності підтверджують безперервний та послідовний перехід права вимоги від первісного кредитора - Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», далі - до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», а в подальшому - до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС».

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами підтвердив набуття права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2016690816 від 18.10.2017.

Належним чином дослідивши та давши оцінку поданим доказам, врахувавши наведені вище норми права, суд висновує, що позичальник порушив умови кредитного договору щодо погашення кредиту, у зв`язку з чим позивач набув право вимагати повернення суми кредиту та сплати процентів.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що сума заборгованості відповідача по тілу кредиту у розмірі 5063,18 гривень; заборгованість по відсотках: 665,84 гривень, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд висновує про задоволення позовних вимог в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2016690816 від 18.10.2017 у розмірі 5729,02 гривень.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно ЗУ «Про споживче кредитування»; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/ оспорювана.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону. Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Отже, суд дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 6675,43 грн задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 2016690816 від 18.10.2017 в загальному розмірі 5729,02 грн, з яких 5063,18 грн заборгованість по тілу кредиту; 665,84 грн. заборгованість по відсотках, в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1118,80 грн.

Щодо інших судових витрат на професійну правничу допомогу.

ТОВ «Цикл Фінанс» понесено витрати в сумі 3000,00 грн. на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Гулієвою С.А. на підставі Договору про надання правової допомоги № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У постанові Верховного суду від 12.06.2024 у справі № 444/3403/20 зроблений висновок, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 13.03.2025 по справі 275/150/22.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» та адвокатом Гулієвою С.А., детальний опис робіт, Акт № 2016690816 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 14 листопада 2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 3000 гривень, з яких: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» - 500 гривень, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи 2000 гривень, формування додатків до позовної заяви 500 гривень.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне провести розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.09.2021 року по справі № 761/14537/15-ц (провадження № 61-17359св20).

Також, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому суд вважає, що вимоги сторони позивача підлягають частковому задоволенню на суму 1 385,56 грн.

На думку суду, такі розміри витрат є співмірними із заявленими вимогами, складністю справи та проведеними адвокатами роботою.

Керуючись ст. 10, 12, 13,76, 81, 82, 247, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Цикл Фінанс» (04112, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ: 43453613) заборгованість за Кредитним договором № 2016690816 від 18.10.2017 у розмірі 5729,02 грн, яка складається із 5063,18 грн тіло кредиту та 665,84 коп. заборгованість по відсотках.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Цикл Фінанс» (04112, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ: 43453613) судовий збір у розмірі 1118,80 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1385,56 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.Є. Шамраєв