Рішення № 139545659, 07.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №344/8332/26

Провадження №2/338/922/26

07 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.

з участю секретаря Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННОВА-НОВА", через свого представника, звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит №6795330125 від 22 січня 2025 року в розмірі 37 660 грн 00 коп., а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 22 січня 2025 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке у подальшому змінило найменування на ТОВ «ІННОВА-НОВА», та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір надання грошових коштів у кредит №6795330125, за яким кредитодавець зобов`язався надати, а позичальник - повернути кредит у сумі 10 000 грн та сплатити передбачені договором платежі.

За умовами пункту 2.5 договору строк кредиту та строк дії договору становить 360 днів. Пунктом 2.6.1 договору встановлена фіксована процентна ставка: 1% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,87% за кожен день користування кредитом починаючи зі 181-го календарного дня і до закінчення строку дії договору або до фактичного повернення всієї суми кредиту. Пунктом 2.7 договору передбачена одноразова комісія за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав та перерахував відповідачу 10 000 грн, однак позичальник належним чином кредит не повернув. За розрахунком позивача станом на 06 квітня 2026 року заборгованість становить 37 660 грн 00 коп., з яких 10 000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом, 27 660 грн 00 коп. - заборгованість за процентами, 0 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.

У позовній заяві позивач також навів попередній розрахунок судових витрат: 2 662 грн 40 коп. судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому позивач прямо повідомив, що докази остаточного розміру витрат на правничу допомогу має намір подати після ухвалення рішення у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року позовну заяву направлено до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 05 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 04 серпня 2026 року, клопотання представника позивача задоволено та витребувано у банківської установи інформацію про надходження на платіжну картку, яка належить відповідачу.

Представник позивача ТОВ «ІННОВА-НОВА» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтеренет на веб-сайті судової влади.

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 січня 2025 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», яке у подальшому змінило найменування на ТОВ «ІННОВА-НОВА» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у кредит №6795330125. У договорі зазначені анкетні дані відповідача, зокрема: РНОКПП НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 та платіжна банківська картка НОМЕР_3 .

Договір містить індивідуальні умови кредитування та додаток №1 - графік платежів, відповідно до яких сума кредиту становить 10 000 грн, строк - 360 днів. Крім того, у графіку платежів визначено дванадцять платежів; загальна сума платежів за розрахунковий період - 45 160 грн, у тому числі 10 000 грн суми кредиту, 33 660 грн процентів та 1 500 грн одноразової комісії.

Пунктами 2.6.1 та 2.11.3 договору денну процентну ставку у значенні Закону України «Про споживче кредитування» визначено 1% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,87% за кожен день користування кредитом починаючи зі 181-го календарного дня і до закінчення строку дії договору або до фактичного повернення всієї суми кредиту.

З наданих матеріалів цивільної прави вбачається, що 22 січня 2025 року о 09:48 для користувача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на номер телефону НОМЕР_2 сформовано одноразовий ідентифікатор 7594 для договору №6795330125 від 22 січня 2025 року. Договір містить відомості про підписання позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 7594, а також наявний протокол електронного підпису кредитодавця.

Факт видачі кредиту підтверджується квитанцією №20110-1354-183179132 до платіжної інструкції та листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 08 квітня 2026 року вих. №22281, відповідно до яких зафіксовано успішну транзакцію №1546118592 від 22 січня 2025 року о 09:49 на суму 10 000 грн на картку НОМЕР_3 із зазначенням отримувача - ОСОБА_1, які узгоджуються з реквізитами договору.

Крім того, факт отримання коштів та емітування банківської НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується довідкою АТ КБ "приват Банк" №20.1.0.0.0/7-260817/45888-БТ від 20.08.2026р., отриманої на підставі ухвали Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, про витребування доказів.

Також, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості, а саме два платежі: 20 лютого 2025 року у сумі 4 500 грн та 23 березня 2025 року у сумі 3 000 грн.

Перший платіж у сумі 3 000 грн позивачем був зарахований погашення процентів та 1 500 грн на погашення комісії, а другий платіж в сумі 3 000 грн був зарахований на погашення процентів. На думку суду, саме такий порядок зарахування платежів зумовив збереження тіла кредиту в сумі 10 000 грн та подальше нарахування процентів на незменшений залишок, що підлягає перерахуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір №6795330125 від 22 січня 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця та через особистий кабінет подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 міг отримати кредитні кошти.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 22 січня 2025 року від ТОВ «ІННОВА-ФІНАНС» кредитних коштів у розмірі 10000 грн на платіжну (банківську картку) НОМЕР_3 , дана обставина не заперечується відповідачем.

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів згідно з умовами договору. Крім того, відповідач приступив до виконання кредитного договору, шляхом часткового погашення заборгованості, що свідчить про його згоду з умовами кредитного договору №6795330125 від 22 січня 2025 року.

Щодо нарахування позивачем заборгованості, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2021 року у справі №904/1360/19, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, вказав, що у разі незгоди з розрахунком повністю або частково суд повинен навести правові аргументи на його спростування та власний розрахунок, що є обов`язком суду.

Отже, суд, на підставі зазначеного вище, не обмежений арифметичним підсумком, наведеним кредитором, і зобов`язаний перевірити його відповідність первинним доказам, умовам договору та імперативним нормам закону.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі кошти погашають вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу - прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти; у другу - сума кредиту та проценти; у третю - неустойка та інші платежі за договором.

Крім того, аналогічна черговість прямо погоджена сторонами у пункті 6.6 договору №6795330125 від 22 січня 2025 року, відповідно до якого прострочене тіло і прострочені проценти - перша черга; тіло і проценти - друга; неустойка та інші платежі - третя. Комісія за надання кредиту за своєю правовою та економічною природою не є сумою кредиту чи процентами за користування ним і, отже, для застосування цієї черговості належить до інших платежів третьої черги.

Тому, суд зауважує, що зарахування кредитодавцем коштів в сумі 1 500 грн, із платежу здійсненого ОСОБА_1 20 лютого 2025 року, саме на комісію до повного погашення вимог другої черги суперечить як статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», так і пункту 6.6 кредитного договору. Наслідком такого неправомірного зарахування стало штучне збереження позивачем основного боргу (тіла кредиту) у сумі 10 000 грн і нарахування подальших процентів на суму, яка за правильного застосування черговості платежів мала бути зменшена.

Згідно статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», визначена друга черга як «сума кредиту та проценти за користування кредитом», не встановлює внутрішнього пріоритету між цими двома складовими. Крім того, судом встановлено, що договір №6795330125 від 22 січня 2025 року також не містить спеціальної імперативної послідовності всередині другої черги.

За таких обставин зарахування всієї суми винятково на одну складову давало б одній зі сторін перевагу, не передбачену законом. Тому суд, вважає за необхідне застосовати пропорційний розподіл платежу між тілом кредиту та процентами відповідно до фактичного співвідношення цих складових на дату кожного платежу. Такий спосіб однаково враховує обидві вимоги однієї черги та не допускає одностороннього збільшення бази подальшого процентного нарахування.

Крім того, частина перша статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає споживачу право у будь-який час повністю або частково достроково повернути кредит, а кредитодавець у разі збільшення суми періодичних платежів повинен відповідно скоригувати кредитні зобов`язання у бік зменшення. Аналогічний механізм передбачений пунктами 4.3 та 6.2 договору №6795330125 від 22 січня 2025 року, відповідно до яких після часткового дострокового повернення залишок кредиту зменшується, а проценти надалі обчислюються на фактичний зменшений залишок.

Отже, на підставі зазначено, суд вважає за необхідне зробити власний перерахунок заборгованості, що не суперечить чинному законодавству та правовим позиціям (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17).

Судом встановлено, що станом на 20 лютого 2025 року перед першим платежем непогашене тіло кредиту становило 10 000 грн, нараховані проценти - 3 000 грн. Відповідно до умов договору №6795330125 від 22 січня 2025 року, сукупний обсяг другої черги становив суму 13 000 грн.

Із платежу в сумі 4 500 грн пропорційно підлягає зарахуванню 3 461 грн 54 коп. на основний борг (тіло кредиту) та 1 038 грн 46 коп. на проценти. Отже, після зарахування зазначених платежів залишок тіла становить 6 538 грн 46 коп., а непогашених процентів - 1 961 грн 54 коп. Підстав для зарахування будь-якої частини цього платежу на комісію, суд не вбачає.

Судом встановлено, що 21 лютого 2025 року є першою датою сплати процентів, визначеною графіком, тому відповідно до пункту 4.2 договору №6795330125 від 22 січня 2025 року, цей день не включається до періоду розрахунку процентів.

За період з 22 лютого по 23 березня 2025 року включно, тобто за 30 днів, на залишок тіла 6 538 грн 46 коп. за ставкою 1% на день нараховується по 65 грн 38 коп. за день, усього 1 961 грн 40 коп. З урахуванням непогашеного залишку процентів перед платежем 23 березня 2025 року проценти становили 3 922 грн 94 коп., а сукупний обсяг другої черги - 10 461 грн 40 коп.

Платіж здійснений ОСОБА_1 в сумі 3 000 грн від 23 березня 2025 року, на думку суду має бути пропорційно розподілений, зокрема: 1 875 грн 02 коп. - у погашення тіла кредиту та 1 124 грн 98 коп. - у погашення процентів. Після такого зарахування залишок тіла становить 4 663 грн 44 коп., непогашених процентів - 2 797 грн 96 коп.

За період з 24 березня по 21 липня 2025 року включно, тобто за 120 днів, проценти за ставкою 1% на день на залишок 4 663 грн 44 коп. становлять 46 грн 63 коп. за день, усього 5 595 грн 60 коп.

За період з 22 липня 2025 року по 17 січня 2026 року включно, тобто за 180 днів, проценти за ставкою 0,87% на день на той самий залишок становлять 40 грн 57 коп. за день, усього 7 302 грн 60 коп.

Таким чином, із зазначеного розрахунку, на кінець погодженого сторонами 360-денного строку непогашене тіло кредиту становить 4 663 грн 44 коп., а непогашені проценти - 15 696 грн 16 коп. (2 797,96 + 5 595,60 + 7 302,60). Отже, загальна сума доведеної заборгованості за тілом і процентами становить 20 359 грн 60 коп., а не 37660 гривень, як просить позивач.

Крім того, позивач не заявив до стягнення заборгованість за комісією, тому незалежно від того, що після застосування встановленої законом черговості раніше зараховані на комісію кошти спрямовуються на другу чергу, суд не вправі виходити за межі позовних вимог і присуджувати непогашену комісію з власної ініціативи. Питання про дійсність умови щодо комісії як самостійної вимоги не є необхідним для вирішення цього спору.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості, яка становить 20 359 грн 60 коп., та складається із заборгованості за тілом кредиту 4 663 грн 44 коп. та заборгованості за проценти - 15 696 грн 16 коп.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір а інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжною інструкцією №122 від 23 квітня 2026 року встановлено сплату ТОВ «ІННОВА-НОВА» судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп. Частка задоволення становить 20 359,60 / 37 660,00 = 54,06%. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 439 грн 34 коп. судового збору (2 662,40 ? 20 359,60 / 37 660,00).

Щодо професійної правничої допомоги суд враховує, що у матеріалах наявні договір №06-052025 від 06 травня 2025 року, свідоцтво адвоката та ордер, однак відсутні подані до ухвалення рішення достатні докази остаточного конкретного розміру витрат саме у цій справі, зокрема акт/деталізований опис виконаних робіт та документ про сплату або інший документ, який підтверджує конкретний обов`язок сплатити визначену суму за надані у цій справі послуги. Сам позивач у позовній заяві повідомив про намір подати такі докази після ухвалення рішення. За наявним на час ухвалення рішення доказовим складом конкретна сума витрат на правничу допомогу у цьому рішенні не розподіляється, що не перешкоджає вирішенню відповідного питання за належною та своєчасною заявою у порядку, встановленому ЦПК України.

З огляду на викладене, керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 8, 16, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 280-284, 287-289, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит №6795330125 від 22 січня 2025 року у загальному розмірі 20 359 (двадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 60 копійок, з яких: 4 663 (чотири тисячі шістсот шістдесят три) гривні 44 копійки - заборгованість за тілом кредиту; 15 696 (п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень 16 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» 1 439 (одну тисячу чотириста тридцять дев`ять) гривень 34 копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений і в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку; у такому разі строк на апеляційне оскарження починає рахуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або якщо справа розглядалася без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», місце знаходження м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5, код ЄДРПОУ 44127243

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В.В. Решетов