Рішення № 139545658, 07.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №344/12002/26

Провадження №2/338/1146/26

07 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В.В.,

з участю секретаря Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 334598 від 16 лютого 2025 року. Позивач просив стягнути 12 960,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - основна сума позики, 281,20 грн - проценти, 678,80 грн - комісія, 8 000,00 грн - пеня (штрафні санкції), а також 2 662,40 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що 16 лютого 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 334598, за яким позичальнику надано 4 000,00 грн строком на 30 днів. У подальшому право вимоги за цим договором відступлено ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» на підставі договору факторингу № 23072025 від 23 липня 2025 року. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 24 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтеренет на веб-сайті судової влади..

Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Щодо укладення договору та надання коштів

З договору позики № 334598 від 16 лютого 2025 року встановлено, що ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» надало ОСОБА_1 позику у сумі 4 000,00 грн на 30 днів, із датою повернення 17 березня 2025 року. Договором передбачено фіксовану процентну ставку 0,01 % на день протягом строку договору та одноразову комісію 23,71 % від суми позики, що становить 948,40 грн. Денна процентна ставка, визначена відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», становить 0,80 % на день; загальні витрати за первісний строк кредитування визначені у сумі 960,00 грн.

Довідкою ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» про ідентифікацію клієнта підтверджено подання ОСОБА_1 заявки 16 лютого 2025 року, використання одноразового ідентифікатора w1O4l5, його направлення та введення 16 лютого 2025 року о 10:01 год. Довідка містить РНОКПП НОМЕР_1 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та реквізити договору № 334598.

Копією платіжної інструкції ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» підтверджено операцію «Виплата кредиту» від 16 лютого 2025 року на суму 4 000,00 грн на платіжний інструмент НОМЕР_2 (VISA), із зазначенням отримувача «Іван Мазур» та номера замовлення, який містить номер договору 334598. У сукупності з договором та даними електронної ідентифікації цей доказ підтверджує фактичне надання коштів саме відповідачу.

За статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом підписання електронного правочину. Аналогічний підхід щодо юридичної сили електронного договору та ідентифікації волевиявлення особи викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Отже, факт укладення базового договору позики та отримання відповідачем 4 000,00 грн є доведеним.

Щодо процентів, комісії, платежів відповідача та заявлених пролонгацій

Відповідно до частин другої, четвертої та п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту; денна процентна ставка обчислюється за встановленою законом формулою, а її максимальний розмір не може перевищувати 1 % на день. Передбачена договором денна процентна ставка 0,80 % цього обмеження не перевищує.

У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 вказано, що після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» комісія, пов`язана зі здійсненням операції з надання кредиту, може бути складовою загальних витрат за споживчим кредитом, якщо її передбачено договором та враховано у встановленому законом порядку. У цій справі одноразова комісія 948,40 грн прямо визначена договором і включена до загальних витрат, на підставі яких обчислена денна процентна ставка 0,80 %. Підстав визнавати саму по собі таку умову нікчемною суд не встановив.

Разом з тим із деталізованого розрахунку позивача вбачається посилання на дві додаткові угоди: № 334598-83602 від 14 березня 2025 року та № 334598-87214 від 23 березня 2025 року. Самих додаткових угод, їх тексту, погоджених строків продовження, ставки, а також доказів підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором матеріали, надані суду, не містять.

Частина сьома статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що зміна умов договору можлива лише за згодою сторін, а продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Аналогічний порядок передбачено пунктом 6 договору № 334598: кожне продовження строку користування позикою має оформлюватися додатковою угодою, підписаною одноразовим ідентифікатором.

Сам по собі внутрішній розрахунок кредитора, в якому зазначені номери додаткових угод та ставка «у пролонгації» 1,00 % на день, не замінює доказу укладення відповідного правочину. Тому нарахування процентів за ставкою 1,00 % після первісної дати повернення позики - 17 березня 2025 року - належними та допустимими доказами не підтверджене.

Деталізованим розрахунком підтверджено два платежі відповідача: 280,00 грн 14 березня 2025 року та 200,00 грн 23 березня 2025 року, всього 480,00 грн. Позивач перший платіж зарахував у сумі 10,40 грн на проценти та 269,60 грн на комісію, а другий платіж - на проценти, нараховані переважно за недоведеною пролонгацією.

У первісний погоджений строк проценти за ставкою 0,01 % на день на суму 4 000,00 грн становили 0,40 грн за день. Із 17 лютого по 14 березня 2025 року включно це 26 днів, тобто 10,40 грн. Отже, зарахування з платежу 14 березня 2025 року 10,40 грн на проценти та в сумі 269,60 грн на комісію відповідає фактичному стану зобов`язання.

За 15, 16 та 17 березня 2025 року правомірно нараховано ще 1,20 грн процентів. Після 17 березня 2025 року, за відсутності доказів укладення додаткових угод, договірні проценти за ставкою пролонгації не можуть бути покладені на відповідача.

Сума позики 4 000,00 грн на день укладення договору не перевищувала однієї мінімальної заробітної плати, яка відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» становила 8 000,00 грн. За частиною четвертою статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» до таких кредитів стаття 19 цього Закону про законодавчу черговість погашення вимог не застосовується. Відтак підлягає застосуванню погоджена сторонами черговість, передбачена пунктом 2.4 договору.

За пунктом 2.4.2 договору після настання прострочення у відповідній черзі сплачуються прострочені проценти, комісія та прострочена сума позики. Тому з платежу 200,00 грн від 23 березня 2025 року 1,20 грн підлягає зарахуванню у погашення залишку правомірно нарахованих процентів, а 198,80 грн - у погашення комісії. Підстав для зарахування цього платежу на проценти за недоведеною пролонгацією немає.

Таким чином, проценти за первісним строком договору у загальній сумі 11,60 грн погашені повністю. Із нарахованої договором комісії 948,40 грн погашено 269,60 грн першим платежем та 198,80 грн другим платежем, тому непогашений залишок комісії становить 480,00 грн. Основна сума позики у розмірі 4 000,00 грн платежами не погашена.

Отже, доведеним розміром основного грошового зобов`язання є 4 480,00 грн, з яких 4 000,00 грн - тіло позики та 480,00 грн - залишок комісії. Вимога про стягнення 281,20 грн процентів та 198,80 грн заявленої комісії понад визначений судом залишок задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Розрахунком позивача заявлено 8 000,00 грн пені (штрафних санкцій), нарахованої у період з 30 березня 2025 року до 08 травня 2025 року по 200,00 грн за день.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки всі 8 000,00 грн санкцій нараховані у 2025 році саме за прострочення виконання договору позики, правових підстав для їх стягнення немає. У цій частині позову слід відмовити.

Щодо переходу права вимоги, суд зазначає наступне.

23 липня 2025 року між ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» як фактором та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» як клієнтом укладено договір факторингу № 23072025. За його умовами клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі, а перехід прав пов`язаний із підписанням реєстру та виконанням фактором обов`язку з фінансування.

Актом приймання-передачі реєстру прав вимоги від 23 липня 2025 року підтверджено передання фактору відповідного реєстру. Витяг із додатку до договору факторингу, сформований 07 травня 2026 року, містить дані ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договір № 334598 від 16 лютого 2025 року та розмір переданої вимоги. Платіжною інструкцією № 857 від 29 липня 2025 року підтверджено перерахування ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» 7 403 163,70 грн фінансування за договором факторингу № 23072025.

Відповідно до статей 512, 514, 516, 1077, 1078 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Наведена сукупність доказів підтверджує набуття ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» права вимоги до відповідача за договором № 334598, однак лише в тому обсязі, в якому відповідна вимога є чинною та доведеною.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Платіжною інструкцією № 334598 від 07 травня 2026 року підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги майнового характеру заявлено на 12 960,00 грн, із яких суд визнає обґрунтованими 4 480,00 грн. Частка задоволених позовних вимог становить 34,5679 %. Відповідно до частини першої та пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 920,34 грн судового збору (2 662,40 грн ? 4 480,00 грн / 12 960,00 грн).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір № 43657029/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, додаткову угоду № 334598 від 31 березня 2026 року, акт № 334598 від 31 березня 2026 року та детальний опис виконаних робіт. Додатковою угодою і актом визначено вартість допомоги у цій справі 6 000,00 грн. Детальний опис охоплює консультації, письмову консультацію, аналіз правової позиції та судової практики, дослідження документів і формування додатків до позову.

За статтями 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. При вирішенні питання про їх розподіл суд враховує зв`язок витрат із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність їх розміру предмету спору, ціну позову, значення справи для сторін, а також критерії реальності, необхідності й розумності. Такий підхід відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Верховний Суд також звертав увагу, що розмежовуються зменшення витрат через неспівмірність за частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про розподіл витрат за критеріями статті 141 ЦПК України. При застосуванні останніх суд може з власної ініціативи не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати, якщо їх компенсація не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності (зокрема, постанова Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 466/6903/19).

У цій справі позов ґрунтується на одному договорі позики та типовому пакеті письмових доказів; ціна позову становить 12 960,00 грн; заявлений опис робіт не містить участі адвоката у судових засіданнях чи підготовки додаткових заяв по суті спору. Переважна частина зазначених у детальному описі дій - вивчення стандартного пакета кредитних документів, правовий аналіз та формування додатків - взаємопов`язана й становить єдиний комплекс підготовки позову.

З урахуванням наведеної пропорції, ціни позову, характеру та обсягу фактично описаної роботи, відсутності необхідності особистої участі представника у розгляді справи та критерію розумності суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решта цих витрат компенсації за рахунок відповідача не підлягає.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача слід стягнути 4 480,00 грн заборгованості, а в задоволенні вимог на 8 480,00 грн відмовити. Окремо в порядку розподілу судових витрат слід стягнути 920,34 грн судового збору та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 202, 205, 207, 512, 514, 516, 526, 530, 626-629, 1046, 1048, 1049, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за договором позики № 334598 від 16 лютого 2025 року у розмірі 4 480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - основна сума позики; 480 (чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок - комісія.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» 920 (дев`ятсот двадцять) гривень 34 копійки судового збору та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місце знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя Решетов В.В.