Ухвала суду № 13954089, 22.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14431/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П.,Шостак О.О.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Мадек»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Мадек»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість та зобовязати вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а також задовольнити його позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Соломянському районі міста Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Мадек» з питань правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Інвест» за березень, квітень, травень, червень, липень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №12453/23-02/13695593 від 30.08.2010р., яким встановлено порушення позивачем ст.ст. 193, 215, 228 Цивільного кодексу України, п.2.1.6. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88. Недодержання зазначених вимог призвело до порушення позивачем пп.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4. ст.7, пп.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого ним завищено податковий кредит та занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на суму 2202055 грн.

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до п.3 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби перевіряють достовірність документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Вимогами п.2.16 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам".

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобовязання продавця. Тобто право на податковий кредит виникає у продавця в момент виникнення податкового зобовязання продавця.

Оскільки підтвердити віднесення до податкового зобовязання ТОВ «Альянс Інвест»сум ПДВ, включених позивачем до податкового кредиту за березень, червень 2010 року не є можливим у звязку з визначення декларацій за відповідний період «недійсними», податкові зобовязання з ПДВ за квітень, травень, липень 2010 року ТОВ «Альянс Інвест» не задекларовані, право на податковий кредит у позивача по визначеному контрагенту, відсутнє.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. статті 7 Закону України №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України №168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При порушенні порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що до відповідача заяви від позивача щодо порушення порядку виписування податкових накладних не надходило.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України №2181, податкове зобовязання самостійно визначене платником податку у податковій декларації,вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податку в адміністративному або судовому порядку..

В порушення вимог п.2.16 "Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України №88, ч.2 ст.193 ГК України, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Альянс Інвест», що суперечить законодавчим та нормативним актам, не вжив заходів необхідних для належного виконання ТОВ «Альянс -Інвест»зобов'язань та забезпечення загальногосподарського інтересу, що є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами.

Суд першої інстанції на підставі вищевикладеного прийшов до висновку, що сума ПДВ в розмірі 2 202 055 грн. грн., обчислена з вартості товарів придбаних позивачем у ТОВ «Альянс Інвест» не була включена до податкового зобов'язання та відповідно не задекларована та не сплачена до Державного бюджету , у зв»язку з чим несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Недодержання вищевикладених вимог призвело до порушення позивачем пп.7.2.3., п.п.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4. ст.7, пп.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем завищено податковий кредит та занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на суму 2202055 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки з огляду на виявлені відповідачем порушення, вчиненні дії щодо не прийняття податкових декларацій з податку на додану вартість за березень,квітень, травень, липень, червень 2010 року є правомірними, з чим погоджується й колегія суддів.

Крім цього , колегія суддів , аналізуючи позовну заяву та додані до неї документи приходить до висновку , що фактично платник податків оскаржує дії податкового органу , щодо невизнання правомірності сформованого платником податків податкового кредиту , з огляду на що правомірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення такого позову.

За таких обставин ухвалене судом рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Мадек»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвала складена та підписана в повному обсязі 28 лютого 2011року.