Постанова № 13954084, 15.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-12634/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Підприємства «Кайро-1»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2010 у справі за адміністративним позовом Підприємства «Кайро-1»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005682310/0 та № 0005692310/0 від 23.07.2010, -

В С Т А Н О В И Л А:

02.09.2010 Підприємство «Кайро-1»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005682310/0 та № 0005692310/0 від 23.07.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2010 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що з 06.07.2010 по 12.07.2010 ДПА на виконання листа УПМ ДПА у м. Києві від 18.06.2010 № 3293/26-38 та постанови слідчого прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська Басова Д.С. від 14.06.2010 проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Підприємством «Кайро-1»при здійсненні правових відносин з ПП «Директорія Д»за період з 01.10.2009 по 31.03.2010 за результатами якої складено акт № 8/23-80/25196895 від 13.07.2010.

В ході перевірки встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2932993,00 грн., у тому числі ІV квартал 2009 року в сумі 1751912,00 грн. та за І квартал 2010 року в сумі 1181081,00 грн. та встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1733175,00 грн., в тому числі по періодам у листопаді 2009 року в розмірі 282539,00 грн., у грудні 2009 року в розмірі 322555,00 грн., у січні 2010 року у розмірі 419774,00 грн., у лютому 2010 року в розмірі 708307,00 грн. та в результаті чого завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів у жовтні 2009 року у розмірі 323222,00 грн., у листопаді 2009 року в розмірі 447286,00 грн., у грудні 2009 року в розмірі 496913,00 грн., у січні 2010 року в розмірі 768689,00 грн., у лютому 2010 року в розмірі 455730,00 грн., у березні 2010 року в розмірі 455730,00 грн., у квітні 2010 року в розмірі 613220,00 грн., у травні 2010 року в розмірі 613220,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005682310/0 від 23.07.2010 сума податкового зобовязання якого становить за основним платежем 2932993,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 2258287,00 грн., усього 5191280,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0005692310/0 від 23.07.2010 сума податкового зобовязання якого становить за основним платежем 1733175,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 866589,00 грн. усього 2599764, 00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору № 05/10 від 05.10.2009 укладеного між підприємством «Кайро-1»в особі директора ОСОБА_3 (покупець) та ПП «Директорія Д»(продавець) в особі ОСОБА_4, продавець зобовязується доставити і передати у власність товар (шкіри великої рогатої худоби, мокро соленого консервування, обряджені, боннського походження, ручного знімання), а покупець зобовязаний прийняти товар і сплатити його на умовах договору.

На виконання вказаного договору позивачем на користь постачальника перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

Відповідно до видаткових накладних, які оформлені ПП «Директорія Д», що містяться в матеріалах справи у графі «Відвантажив»зазначено підпис ОСОБА_4

З протоколу допиту свідка від 17.05.2010, ОСОБА_4 пояснив, що в березні 2008 року загубив паспорт та ідентифікаційний код.

У травні 2010 року співробітники податкової міліції повідомили ОСОБА_4, що він є директором ПП «Директорія Д», однак ОСОБА_4 зазначив, що чує про дане підприємство вперше, ніяких документів в особі директора ПП «Директорія Д»не укладав і не підписував, товари (роботи, послуги) на підприємстві не надавав та не отримував.

Відповідно до висновку № 4994/10-11 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 67109016 від 25.06.2010 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зазначено, що підписи від імені ОСОБА_4 в графі «Відвантажив»у видаткових накладних № РН-000009 від 08.10.2009, № РН-0000011 від 09.10.2009, № РН-0000010 від 09.10.2009, № РН-0000013 від 12.10.2009, № РН-0000016 від 14.10.2009, № РН-0000018 від 17.10.2009, № РН-0000021 від 20.10.2009, договір № 05/10 від 05.10.2009 виконані не рукописним способом, а нанесені за допомогою факсимільного кліше підпису і є факсимільними відображеннями одного і того ж підпису, що послужив оригіналом для виготовлення факсимільного кліше. Цей підпис, а також підписи від імені ОСОБА_4 в інших документах (податкових та видаткових накладних) виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Однак податковими органами не надано жодних доказів обізнаності посадових осіб чи співробітників підприємства «Кайро-1»у тому, що документи від ПП «Директорія Д»є підроблено, а ОСОБА_4 взагалі не мсає відношення до створення та діяльності підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції застосовані відповідачем в межах повноважень передбачених ЗУ «Про державну податкову службу в Україні»та у відповідності до вимог, передбачених ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»передбачає порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про ПДВ», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Отже, на час здійснення господарських операцій між Підприємством «Кайро-1»та ПП «Директорія Д»за договором № 05/10 від 05.10.2009, ПП «Директорія Д»було належним чином зареєстровано платником податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Директорія Д», яке було на момент їх видачі зареєстровано у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення перевірки були надані всі необхідні документи, які складалися відповідно до умов передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів доходить висновку про те, що визнання фіктивним підприємства та таким, що було створене для відмивання грошових коштів, як зазначено судом першої інстанції само по собі не тягне за собою недійсність угод, укладених з таким підприємством з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника податкового органу задля визначення порушення порядку оформлення накладних (використання факсиміле) було проведено криміналістичну експертизу. У той же час представник відповідача не зазначив як співробітники підприємства «Кайро-1»мали визначити такі порушення.

Отже, колегія суддів доходить висновку про відповідність зазначених податкових накладних нормам чинного законодавства.

Підприємство «Кайро-1»не могло знати про протиправний характер дій свого контрагента, а тому не може нести фінансову відповідальність за наслідками договірних відносин. Будь-які докази про те, що позивачу було відомо про те, що хтось використовує паспорт ОСОБА_4, а також те, що використовується факсиміле податковим органом не надано. У той же час в матеріалах справи містяться документальні підтвердження наявності ТМЦ отриманих від ПП !Директорія Д»та експортованих за межі митної території України.

Крім того, згідно постанови про закриття кримінальної справи від 17.12.2010 не підтверджується безтоварність операцій, проведених між ПП «Директорія Д»та Підприємством «Кайро-1»та обізнаність службових осіб останнього про фіктивність ПП «Директорія Д», що вказує на відсутність умислу на завдання шкоди у вигляді несплати податків і складу злочину в діях службових осіб Підприємства «Кайро-1». Кримінальна справа № 76-00282 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами Підприємства «Кайро-1», за ознаками складу злочину передбачено ч. 3 ст. 212 КК України закрита у звязку з відсутністю в їх діях складу злочину.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про непідтвердження позивачем свого права на податковий кредит та безпідставного включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Отже, з аналізу матеріалів справи та чинного законодавства випливає те, що відповідачем зроблено помилковий висновок про порушення позивачем податкового законодавства.

За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Підприємства «Кайро-1» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2010 скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Підприємства «Кайро-1»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005682310/0 та № 0005692310/0 від 23.07.2010 задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0005682310/0, № 0005692310/0 від 23.07,2010.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Л.В. Бєлова

Г.М. Бистрик

Повний текст виготовлено 21 лютого 2011 року.