Ухвала суду № 13954050, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6495/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Мельничука В.П., Федотова І.В.,

при секретарі - Світному Г.Г.,

за участю:

представника позивача Гелхвіідзе Д.Р.,

представника відповідача Грембовського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «АИЗ»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 1134558,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року позов залишений без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та встановлення факту порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що 29 жовтня 2009 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за підсумками якої складено акт № 1899/23-09/32828901 та, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року на 756372,00 грн.

13 листопада 2009 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0007892309/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 1134558,00 грн., у тому числі за основним платежем 756372,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 378186,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та залишено органами податкової служби без змін.

Обговорюючи питання щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних повідомлень-рішень, судова колегія зважає на наступне.

За правилами п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

При цьому, якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Як убачається із матеріалів справи, при заповненні додатку К 1/1 декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2008 року у розділі І «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів»позивачем невірно зазначено балансову вартість запасів на початок звітного періоду, що призвело до заниження валових доходів на суму 2236227,00 грн. та відповідного нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток.

Окрім того, позивачем подані уточнюючі розрахунки до декларацій з податку на прибуток підприємства 30 листопада 2009 року, тобто після дати прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позивач не звільняється від сплати штрафних санкцій у розумінні п.17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких підстав, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АИЗ» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддяВ.П. Мельничук суддяІ.В. Федотов Повний текст ухвали складений 22 лютого 2011 року.