Ухвала суду № 13953985, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13633/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" лютого 2011 р. м. Київ

колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенко Я.М., Степанюк А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2010 року в задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ДСЛК»щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «О.К. та партнери», ТОВ «РосУкрЕнерго»за період з 01.07.2007року по 30.09.2007 року.

За наслідком вказаної перевірки складено акт від 05.08.2010 № 2053/23-12/25390924.

Актом перевірки встановлено порушення п.4.1. ст. 4, пп. 8.4.3. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств.

На підставі акту перевірки податковою службою винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 року № 0006282312/0, яким донараховано основне зобов'язання та штрафні санкції.

У відповідності до положень пп. 15.1.1. ст. 15 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону про прибуток встановлено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Поряд з цим, у відповідності до пп. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

У відповідності до положень статті 182 "Цивільного кодексу України" (№ 435-IV від 16.01.2003) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Як вбачається зі змісту акта перевірки передача та набуття права власності на нерухоме майно згідно мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2007 № 23/476-б зареєстровано БТІ у місті Києві 05.07.2007 року.

А тому, твердження позивача про пропуск строку визначення податкових органом податкового зобов'язання необґрунтованим. Так як фактичний перехід права власності на об'єкт нерухомості переданий за мировою угодою відбувся 05.07.2007 (момент державної реєстрації) і не може, з огляду на це, бути включений у декларацію за другий квартал 2007 року, адже не входить до другого звітного періоду у сфері оподаткування прибутку підприємств (другий звітній квартал закінчився 6-м місяцем). А тому твердження податкової служби про необхідність відображення вказаної операції у декларації по третьому кварталі є обґрунтованим.

Враховуючи викладене вище колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що твердження позивача про пропуск трирічного строку з дня граничного подання декларації, по спливу якого податковою службою можуть бути нараховані податкові зобовязання.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право власності перейшло з моменту винесення судом ухвали від 12.06.2007 року, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки дата виникнення, переходу відповідного права власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Ттвердження позивача щодо виникнення права власності та його перехід базується не на договорі, а на рішенні суду ухвалі від 12.06.2007 про затвердження мирової угоди також є необґрунтованими.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до мирової угоди від 11.05.2007 року другий та третій кредитори погашають свої грошові вимоги до боржника (позивача) за рахунок їх обміну на право власності на частину активу боржника.

А тому, правовідносини щодо вказаного активу (нерухомого майна) виникають і реалізуються на підставі та у відповідності до положень мирової угоди від 11.05.2007 року, яка лише затверджена Господарським судом міста Києва.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відчуження майна за мировою угодою від 11.05.2007, підпадає під дію норм Закону про прибуток, адже відбувається погашення зобовязань, внаслідок правочину, вчиненого позивачем з кредиторами під час здійснення процедури банкрутства, за наслідком якого здійснюється погашення боргу в іншій ніж грошова форма шляхом передачі активу боржника у власність третім особам.

Відповідно до до пп. 4.1. ст..4 , 8.4.3. пп..8.4. ст. 8 Закону про прибуток валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Згідно висновку експерта з оцінки нерухомого майна від 04.07.2007 року експертна вартість об'єкта нерухомості що відчужувався позивачем становить 23643862 гривень.

Відповідно до положень п.16 "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"" (№ 92 від 27.04.2000) підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Як вбачається з акту перевірки, переоцінки вартості об'єкту нерухомості який відчужувався позивачем не було зроблено, адже первісна вартість становить 50020,75 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту перевірки в декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року позивачем була відображена балансова вартість основних фондів першої групи на початок звітного кварталу у розмірі 165725.

Таким чином позивачем не було відображено належно показники вартості основних фондів першої групи, за наслідком якого були невірно задекларовані податкові зобовязання позивача з податку на прибуток. Адже об'єктивна вартість основного фонду (згідно експертного висновку 23643862 гривень), який є об'єктом відчуження, становить та погашає суму боргу яка в рази перевищує встановлену та обліковану первісну вартість обєкта (50020,75гривень).

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи.

Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 22 лютого 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлений 22 лютого 2010 року.