Рішення № 139539596, 08.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/44145/25

Провадження № 2/761/5171/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, згідно якого просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість яка виникла за договором №1567573 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 13.06.2024 у розмірі 8 685,00 грн., а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» (Кредитодавець) та Відповідачем (Позичальник) було укладено договір споживчого кредиту № 1567573. Цей договір, копію якого додано, укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». На підставі договору Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 1 800,00 грн. шляхом їх зарахування на його банківську картку № НОМЕР_1 . Строк кредитування становить 350 днів, а процентна ставка за користування коштами - 1,5 % від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору. В подальшому 18 грудня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» передала право вимоги за кредитним договором № 1567573 від 13.06.2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на підставі договору факторингу № 18/12/24 від 18 грудня 2024 року. Станом на дату звернення до суду, відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 1567573 від 13.06.2024 року у розмірі 8 685,00 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2025 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

05.11.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О., позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання вказаної ухвали, оскільки подана заява не відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України.

10.12.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків та клопотання про витребування доказів.

11 грудня 2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

11.12.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» - Сластнікової Людмили Вадимівни про витребування доказів по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

29.01.2026 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» - Калачик Володимира Вікторовичапро витребування доказів по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту № 1567573. Вказаний договір, копію якого додано, укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На підставі договору відповідач отримав кредитні кошти в сумі 1 800,00 грн. шляхом їх зарахування на його банківську картку № НОМЕР_1 . Строк кредитування становить 350 днів, а процентна ставка за користування коштами - 1,5 % від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору «на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором».

Згідно із п. 1.4. Договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.

Крім того у відповідності до п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Відповідно до п. 1.5.1. Договору Відповідачу нараховані відсотки за користування кредитом, які розраховуються за формулою:

Сума боргу * ставку відсотків * кількість днів = сума відсотків до сплати.

Протягом дії договору нараховані відсотки за користування кредитом, які Відповідачем не погашені.

Станом на дату звернення до суду, відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 1567573 від 13.06.2024 року у розмірі 8 685,00 грн.

В подальшому 18 грудня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» передала право вимоги за кредитним договором № 1567573 від 13.06.2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (Позивачу) на підставі договору факторингу № 18/12/24 від 18 грудня 2024 року (копія додається).

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу від № 18/12/24 від 18 грудня 2024 року внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором Фактор заміняє клієнта у Кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за Кредитними договорами.

Передання позивачу права вимоги відбулось згідно Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 18 грудня 2024 року.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості, у відповідача ОСОБА_1 , виникла заборгованість перед ТОВ «Ум Фактиринг» за Кредитним договором № 1567573 в розмірі 8685,00 грн.

Останній відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростований.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги те, що відповідач умови укладеного договору належним чином не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, суд вважає, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 631, 1048, 1049 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дані: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (дані: м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, оф. 7/1, ЄДРПОУ 40274286) заборгованість за кредитним договором №1567573 від 13.06.2024 року у розмірі 8 685,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (дані: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (дані: м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, оф. 7/1, ЄДРПОУ 40274286) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: