Ухвала суду № 13953929, 18.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5094/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Вівдиченко Т.Р та Сауляка Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року позовні вимоги задоволенні.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем в добровільному порядку заборгованість сплачена не була, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі проведено перевірку відповідача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2009 року, про що складено акт № 37/23-1/21536845 від 18.01.2010 року.

Під час перевірки були встановлені порушення пунктів 2.11, 7.41, 7. 42 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 та абзаців 5, 6 статті 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п.2.6 Розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637, абзацу 3 статті 1 Указу Президента.

За наслідками складення вищезазначеного акту позивачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000092305 від 28.01.2010 року на суму 650530,75 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000102305 від 28.01.2010 року на суму 54998,82 грн.

Визначені у цьому рішенні суми штрафних санкцій відповідачем не були сплачені у добровільному порядку, з огляду на що позивач і звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, колегія суддів звертає увагу на зміст п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу», відповідно до якого, державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом повязує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення субєкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Крім того судом першої інстанції був встановлений факт того, що визначене рішеннями субєкта владних повноважень суми фінансових санкцій не були сплачені підприємством у добровільному порядку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Т.Р. Вівдиченко

Суддя Ю.В. Сауляк