Ухвала суду № 139538943, 07.09.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 187/1655/26

№ провадження 2-з/196/41/2026

УХВАЛА

07.09.2026 с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області в особі судді Костюкова Д.Г., розглянувши у приміщенні суду в с-щі Царичанка в порядку письмового провадження заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до Фермерського господарства "АГРОПАРТНЕР-2019", третя: особа ОСОБА_4 , про відшкодування майнової шкоди внаслідок завдання збитків (упущеної вигоди), моральної шкоди, яка подана представником заявників - адвокатом Срібненко Оленою Миколаївною, -? ?

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" до Царичанського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , - адвоката Срібненко Олени Миколаївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до Фермерського господарства "АГРОПАРТНЕР-2019", третя: особа ОСОБА_4 , про відшкодування майнової шкоди внаслідок завдання збитків (упущеної вигоди), моральної шкоди, в якій представник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фермерського господарства «АГРОПАРТНЕР-2019» (код ЄДРПОУ 42838770), що знаходяться на будь-яких відкритих рахунках Фермерського господарства «АГРОПАРТНЕР-2019» відкритих у банківських або інших фінансово-кредитних установах, які будуть виявлені державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах суми 1 280 674,53 грн., за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.

Заяву про забезпечення позову представник обґрунтовує тим, що у провадженні Царичанського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа № 187/1655/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Фермерського господарства «АГРОПАРТНЕР-2019», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди внаслідок завдання збитків (упущеної вигоди), моральної шкоди. Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2026 відкрито загальне позовне провадження у даній справі. Предметом спору у даній цивільній справі є стягнення майнової шкоди внаслідок завдання збитків у формі упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди. Загальний розмір суми, яку просять стягнути позивачі з відповідача становить 1 928 007,20 грн., тобто сума є значною. Ухвалою судді Костюкова Д.Г. від 21.08.2026 задоволено заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про забезпечення позову частково. Накладено арешт на квартиру, загальною площею 45.1 кв. м, житловою площею 27.2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Фермерському господарству «АГРОПАРТНЕР-2019» (код ЄДРПОУ 42838770), в межах суми 1 928 007, 20 грн. При цьому, згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 06 серпня 2026 року оціночна вартість квартири в будинку АДРЕСА_2 із загальною площею навіть більшою 63.20 кв. м, становить 647 332, 67 грн. Отже, ризик ускладнення або невиконання рішення суду у разі задоволення позову залишається на суму у розмірі 1 280 674,53 грн. Таким чином, виникла необхідність накласти арешт на грошові кошти Фермерського господарства «АГРОПАРТНЕР-2019» (код ЄДРПОУ 42838770), що знаходяться на будь-яких рахунках Фермерського господарства «АГРОПАРТНЕР-2019» відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах суми в розмірі 1 280 674,53 грн., що відповідає співмірності із заявленими позовними вимогами. Також зазначила, що керівник ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019», та інші треті особи, які діють від його імені в інтересах юридичної особи, самовільно зайняли земельну ділянку без законних підстав, самовільно без дозволу володільців та користувачів засіяли сільськогосподарською продукцією соняшником, тобто вже вчиняли неправомірні і незаконні дії. Відповідач може витратити, вивести кошти і ухилитися від виконання рішення суду в майбутньому та спричинення значної шкоди позивачам. Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою у розмірі 1 280 674,53 грн. Таким чином, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , законним представником неповнолітньої ОСОБА_3 , та Фермерським господарством «АГРОПАРТНЕР-2019» дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом позову є вимога позивачів до відповідача про стягнення майнової шкоди внаслідок завдання збитків у формі упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, вбачається існування між сторонами спору, який у судовому порядку між сторонами не вирішено.

У своєму правовому висновку, який сформульований у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном та грошовими коштами, а в певних випадках - і користуватися ними. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що інша сторона вчинить дії спрямовані на уникнення виконання рішення суду? ? ? у випадку невжиття запобіжних заходів по забезпеченню позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 Верховний Суд виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23, від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22, від?? 29 лютого 2024 року у справі № 902/611/22 вбачається, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У постановах Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від 17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову.

У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 361/3446/21, від 27 листопада 2024 року в справі № 450/177/24, від 11 грудня 2024 року в справі № 760/18839/23.

Судом встановлено, що між сторонами існує реальний спір, предметом якого є вимоги майнового характеру, а саме стягнення коштів в розмірі 1 928 007,20 грн.

Суд наголошує, що відповідно до положень цивільного процесуального закону під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову та всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Поміж тим, представником позивачів в обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначено, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача щодо самовільного зайняття та використанні земельної ділянки, володільцями якої є позивачі, останнім було завдано збитків, що вказує на наявність ризику можливості вчинення відповідачем дій по розпорядженню коштами, які знаходяться на рахунках господарства, що безсумнівно утруднить або взагалі зробить неможливим виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалено на користь позивачів.? ? ? ? ?

Таким чином, представником позивачів обґрунтовано наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування забезпечення позову унеможливить невиконання чи утруднення виконання рішення суду та сприятиме ефективному захисту та поновленню порушених прав та інтересів позивачів у випадку задоволення позову.

Разом з тим, ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2026 року заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про забезпечення позову у даній цивільній справі задоволено частково та накладено арешт на квартиру, загальною площею 45.1 кв. м, житловою площею 27.2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Фермерському господарству «АГРОПАРТНЕР-2019» (код ЄДРПОУ 42838770), в межах суми 1 928 007,20 грн.

Поміж тим, в даній заяві про забезпечення позову представник позивачів просить накласти арешт на грошові кошти ФГ «АГРОПАРТНЕР-2019» в межах суми 1 280 674, 53 грн., оскільки вартість вищевказаної квартири, на яку вже був накладений арешт, складає 647332, 67 грн., що не повністю забезпечує заявлені позовні вимоги.

Суд вважає, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 1 928 007,20 грн. у випадку позитивного для позивачів рішення суду, доцільно накласти арешт на грошові кошти відповідача у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованого майна, тобто в межах різниці між сумами ціни позову та арештованого майна.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Отже, враховуючи вищенаведене та встановивши наявність підстав для захисту матеріально-правових інтересів позивачів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, задля того, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на їх користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми 1 280 674, 53 грн., що є різницею між сумами ціни позову та арештованого майна, оскільки зазначене відповідає засадам розумності та співмірності.

Таким чином, заява позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , до Фермерського господарства "АГРОПАРТНЕР-2019", третя: особа ОСОБА_4 , про відшкодування майнової шкоди внаслідок завдання збитків (упущеної вигоди), моральної шкоди, яка подана представником заявників - адвокатом Срібненко Оленою Миколаївною, - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти Фермерського господарства «АГРОПАРТНЕР-2019» (код ЄДРПОУ 42838770), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми 1 280 674, 53 грн., за виключенням грошових коштів, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.

Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Стягувач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Боржник: Фермерське господарство «АГРОПАРТНЕР-2019» (код ЄДРПОУ 42838770, Дніпропетровська область, селище Петриківка, пр. Петра Калнишевського, буд. 44, кв.26).

Копію ухвали направити представнику заявника - адвокату Срібненко Олені Миколаївні для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

? ? ? ? ? ? ? ?Суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ?? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков