Рішення № 139538843, 07.09.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/820/26

Провадження 2/206/1259/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Калантаєнко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 26 листопада 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 271305714, який останнім було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора MNV93W3A. Згідно умов Договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконав свої зобов`язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6 000,00 гривень, шляхом перерахування через провайдер. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати грошові кошти виконало в повному обсязі. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», яке в свою чергу відступило право вимоги на користь ТОВ «ФК «Онлайн «Фінанс», яке потім відступило право вимоги ТОВ «ФК «Ейс». Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «ФК «Ейс» в особі директора Полякова О. просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року у розмірі 18 215,70 гривень, з яких: 6 450,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 11 765,70 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та судові витрати, зокрема зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 гривень.

Відповідач своїм правом на надання відзиву по справі не скористався, однак представником відповідача Барановим Д.М. було подано заяву про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, яка обґрунтована тим, що право грошової вимоги до відповідача сформувалося на підставі базового кредитного договору № 271305714 від 26 листопада 2020 року, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 . Представник відповідача звернув увагу суду, що саме по собі право грошової вимоги виникає у кредитора з моменту отримання боржником за кредитним договором грошових коштів у позику, тобто відповідно до довідок Первісного кредитора про перерахування коштів за кредитним договором: - 20 листопада 2020 року - у сумі 6 000,00грн. на строк 28 днів (п.1.2 кредитного договору); - 06 грудня 2020 року - у сумі 450,00 грн. (розмір цієї суми кредитним договором НЕ ВИЗНАЧЕНИЙ, будь-яких додаткових угод до кредитного договору матеріали справи не містять). Отже, право грошової вимоги виникло 26 листопада 2020 року. Відповідно до умов кредитного договору, на строк кредиту (28 днів), який закінчується 22 грудня 2020 року діє процентна ставка 0,42% за кожен день користування кредитом. Таким чином, право на позов у первісного кредитора виникло 23 грудня 2020 року. Відповідно до п.1.4 кредитного договору, «у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом». Таким чином, тіло кредиту становить 6 450,00грн., 1,7% за кожен день користування тановить 109,65 грн., за 28 днів користування кредитом складається сума за відсоткам - 3 070,20 (109,65х28) грн., тобто - загальна сума заборгованості перед первісним кредитором складає 9 520,20 (6450+3070,20) грн. Але, відповідно до розрахунку заборгованості Первісного кредитора розмір грошової вимоги до ОСОБА_1 становить: - 6 450,00грн. тіло кредиту; - 6 612,15 грн. розмір нарахованих процентів, а разом 13 062,15 грн. Саме такий розмір грошової вимоги до боржника було передано 26 січня 2021 року вторинному кредитору ТОВ «Таліон Плюс». Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Так, перебіг строку позовної давності за грошовою вимогою до відповідача на підставі кредитного договору № 271305714 від 26 листопада 2020 року розпочався щонайменш 27 січня 2021 року (після відступлення права грошової вимоги наступному кредитору) та закінчується 27 січня 2024 року. Відповідно до приписів ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 26 лютого 2026 року, тобто - поза межами позовної давності, а тому відповідно до приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України, «сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові». Враховуючи вищевикладене, представник відповідача Баранов Д.М. просив суд за результатами розгляду справи застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Не погоджуючись з обставинами викладеними у заяві про застосування наслідків пропущення строку позовної давності поданої представником відповідача, представником позивача ОСОБА_3 були надані додаткові пояснення у справі, де вона вказує про те, що строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України. Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 21 січня 2021 року, оскільки Відповідач укладав додаткові угоди, тим самим продовживши строк. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 21 січня 2024 року. В той же час, представник навела нормативно-правові акти, відповідно до яких встановлено, що якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Враховуючи що в країні діє воєнний стан, строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню. Щодо направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кредитора. Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення Відповідача від виконання зобов`язань. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просила врахувати суд дані письмові пояснення у справі під час ухвалення рішення по справі. Також, просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за Кредитним договором №271305714 від 26 листопада 2020 року у розмірі 18 215,70 грн., яка складається з наступного: 6 450,00 грн. - заборгованість по кредиту; 11 765,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. покласти на Відповідача.

Ухвалою суду від 04 березня 2026 року було відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» письмові докази, які містять банківську таємницю відносно банківського рахунку відкритого на гр. ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

На виконання вимог ухвали суду від 04 березня 2026 року від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшло повідомлення за вих. № 20.1.0.0.0/7-260305/102767-БТ, з якого вбачається, що в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). На номер телефону НОМЕР_4 відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 26 листопада 2020 року по 01 грудня 2020 року та за період з 06 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року. Також, номер телефону НОМЕР_4 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . На рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) 26 листопада 2020 року були зараховані кошти в сумі 6 000,00 гривень, а 06 грудня 2020 року було зараховано кошти у сумі 450,00 гривень. До вказаного повідомлення АТ КБ «Приватбанк» була долучена виписка по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 26 листопада 2020 року по 01 грудня 2020 року та за період з 06 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року.

Судом встановлено, що 26 листопада 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 271305714, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 6 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5 цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, кредит надається (Договір укладається) строком на 28 (двадцять вісім) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.

Пунктами 1.3-1.5 Договору встановлено, що на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,42 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом. У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення). Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договором, закінчення строку надання Кредиту не звільняє Сторони від відповідальності за порушення умов Договору.

Пунктами 4.2-4.3 Договору встановлено, що строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Договір № 271305714 від 26 листопада 2020 року підписано ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора MNV93W3A.

ОСОБА_1 ознайомився із паспортом споживчого кредиту до договору № 271305714 від 26 листопада 2020 року, що також підтверджується накладенням ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 06 грудня 2020 року було підписано Додаткову угоду до Договору № 271305714 від 26 листопада 2020 року, відповідно до умов якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 450,00 гривень з 06 грудня 2020 року на строк дії Договору № 271305714 від 26 листопада 2020 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору (п. 1). Сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток № 1 до Договору) в новій редакції (Додаток № 1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, зазначеної п. 1 Додаткової угоди (п. 2). Всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання (п. 3).

Отримання ОСОБА_1 грошових коштів на виконання умов вказаного договору та додаткової угоди до нього підтверджується платіжними дорученнями, з яких вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картку № НОМЕР_6, грошові кошти в загальному розмірі 6 450,00 гривень, а саме: за платіжним дорученням № c2c4f8cc-5ed5-4982-b43a-a8156ae7fec5 від 26 листопада 2020 року перераховано 6 000,00 гривень (отримувач: ОСОБА_1 ; призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 271305714 від 26 листопада 2020 року, ОСОБА_4 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_5 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer); за платіжним дорученням № 63891ce4-5d16-4916-b39b-a5b9baa04ba2 від 06 грудня 2020 року перераховано 450,00 гривень (отримувач: ОСОБА_1 ; призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 271305714 від 26.11.2020, ОСОБА_4 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_5 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Також, з довідок наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було здійснено перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_1 на виконання вимог договору № 271305714 від 26 листопада 2020 року та Додаткової угоди від 06 грудня 2020 року до нього у загальному розмірі 6 450,00 гривень через банк АТ КБ «Приватбанк», а саме: 26 листопада 2020 року перераховано 6 000,00 гривень; 06 грудня 2020 року - 450,00 гривень.

З повідомлення АТ КБ «Приватбанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-260305/102767-БТ, з якого вбачається, що в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). На номер телефону НОМЕР_4 відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 26 листопада 2020 року по 01 грудня 2020 року та за період з 06 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року. Також, номер телефону НОМЕР_4 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . На рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) 26 листопада 2020 року були зараховані кошти в сумі 6 000,00 гривень, а 06 грудня 2020 року було зараховано кошти у сумі 450,00 гривень.

Відповідно до виписок по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) наданий АТ КБ «Приватбанк»: за період з 26 листопада 2020 року по 01 грудня 2020 року було зараховано 26 листопада 2020 року 6 000,00 гривень; за період з 06 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року було зараховано 06 грудня 2020 року 450,00 гривень.

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року та Додаткової угоди від 06 грудня 2020 року за період з 26 листопада 2020 року по 26 січня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 склала: 12 952,50 гривень, з яких: 6 450,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 6 612,15 гривень - заборгованість по відсоткам.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

28 листопада 2019 року року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було підписано Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 Договору в наступній редакції: «п. 8.2 Строк дії цього Договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. Всі інші умови Договору залишаються без змін. Дана угода є невід`ємною частиною Договору факторингу № 1.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було підписано Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, зі змісту даної угоди встановлено, що сторони дійшли згоди викласти Договір факторингу № 1 у новій редакції.

В подальшому строк дії Договору факторингу № 1 неодноразово продовжувався Додатковими угодами від 31 грудня 2021 року та 31 грудня 2023 року.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 118 від 26 січня 2021 року, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 118 від 26 січня 2021 року до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № 118 від 26 січня 2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року у сумі 12 952,50 гривень, з яких: 6 450,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 6 612,15 гривень - заборгованість по відсоткам.

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Таліон Плюс» за договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року встановлено, що останнім за період з 26 січня 2021 року по 14 березня 2021 року нараховано заборгованість яка станом на 30 травня 2023 року становила 18 215,70 гривень, з яких: 6 450,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 11 765,70 гривень - заборгованість за процентами.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі Договір факторингу 2).

03 серпня між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було підписано Додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до умов якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно. Дана угода є невід`ємною частиною договору факторингу.

30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було підписано Додаткову угоду № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до умов якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року включно.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб)). Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція.

Відповідно до реєстру боржників № 9 від 30 травня 2023 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року у сумі 18 215,70 гривень, з яких: 6 450,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 11 765,70 гривень - заборгованість за процентами.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 14 липня 2025 року до ТОВ «ФК «Ейс» підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони ТОВ «ФК «Ейс» згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 11 липня 2025 року до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору).

З реєстру боржників від 14 липня 2025 року до Договору факторингу 3 до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року у сумі 18 215,70 гривень, з яких: 6 450,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 11 765,70 гривень - заборгованість за процентами.

При цьому, право вимоги по Кредитному договору було відступлено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК «Ейс» на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення Кредитного договору.

Факт сплати за договорами факторингу № 2 та № 3 підтверджується платіжними інструкціями, долученими до матеріалів справи.

З виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року вбачається, що станом на 26 грудня 2025 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» складає 18 215,70 гривень, з яких: 6 450,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 11 765,70 гривень - заборгованість за процентами.

Доводи представника відповідача Баранова Д.М. про те, що ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості після закінчення строку позовної давності, суд відхиляє з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача 01 липня 2026 року подав заяву про застосування наслідків пропущення строку позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями) встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2 з 1 липня 2023 року в Україні завершилася дія карантину та режиму надзвичайної ситуації у зв`язку з пандемією коронавірусу.

Тобто строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжено на строк дії такого карантину, а саме: з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон набрав чинності 17 березня 2022 року.

Законом України від 08 листопада 2023 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 21 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Із вказаними позовними вимогами у цій справі ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду 27 лютого 2026 року, тобто в межах строку позовної давності, який зупинявся, оскільки час, який минув з моменту введення воєнного стану, не враховувався при обчисленні строку позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі танадати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, положеннями статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора.

З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у сво їй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріалами справи суд вважає, що ТОВ «ФК «Ейс» не довів переходу права вимоги за кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, не надавши суду відповідних письмових доказів.

Доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року позивачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Надані позивачем акт звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2021 року та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за реєстром прав вимоги № 118 від 26 січня 2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, суд не приймає до уваги, оскільки вказані акт та протокол не можуть бути достовірними та достатніми доказами на підтвердження виконання зобов`язань за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки вказані акт та протокол не є належними доказами здійснення господарських операцій, складені самими сторонами укладеного договору факторингу та правильність відображених в них даних не підтверджена платіжними інструкціями чи іншими видами платіжних документів.

Будь-яких інших доказів на підтвердження сплати новим кредитором на користь первісного кредитора ціни продажу за договором факторингу позивачем суду не надано.

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17.

Так, позивач на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року посилається на те, що між первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року, в подальшому 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено договір факторингу № 05/0820-1, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги за вказаним договором, а 11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е.

Так, із аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів починаючи з 28 листопада 2018 року, а сам кредитний договір № 271305714 від 26 листопада 2020 року, тобто через 2 роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідним від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», відповідно, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Так, наявні в матеріалах справи докази не дають можливості суду з`ясувати обставини здійснення повної оплати за договором факторингу на час або після його укладення в обумовлені цим договором строки, а тому суд не може зробити достовірний висновок про належне виконання ТОВ «ФК «Ейс» свого зобов`язання як нового кредитора за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Таким чином, суд враховує, що позивач не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Так, встановивши, що кредитним договором № 271305714 від 26 листопада 2020 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «Ейс», суд погоджується з представником відповідача, що останнє не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором, а також не обґрунтовано належним чином розмір наявної заборгованості. Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові сплачений судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процессуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 7 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук