Ухвала суду № 13953707, 22.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9911/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЛітвіної Н.М.

суддів:Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард 2005»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард 2005»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард 2005»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень - було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард 2005»звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою адміністрацією у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Форвард 2005» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведені фінансово - майнових відносин з ТОВ «Демопроммонтаж» за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено Акт № 40/35-40/33498836 від 01 червня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3.1. ст. 3, п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року та п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 570, 43 грн. за відповідні звітні періоди за 1 квартал 2009 року 192,71 грн., за півріччя 2009 року 383, 09 грн., за 1 квартал 2010 року 187, 42 грн. Крім того, занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 12333, 00 грн. у тому числі по періодах - червень 2008 року у сумі 4000, 00 грн., вересень 2008 року у сумі 8333, 00 грн.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва винесено податкові-повідомлення рішення № 0004413540/0 від 14 червня 2010 pоку, яким позивачу визначену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 852, 00 грн. (570, 00 грн. основного платежу та 282, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), та № 0004423540/0 від 14 червня 2010 pоку, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 500, 00 грн.( 12333, 00 грн. основного платежу та 6167, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Форвард 2005»та ТОВ «Демопроммонтаж»було укладено договір підряду № 1/04 від 11 квітня 2008 року, згідно з умовами якого позивачем було замовлено ряд послуг для поліпшення об'єкта оренди, зокрема, прочистка каналізаційних стоків, проведення трубопроводів та облаштування котлованів для водойм.

ТОВ «Демопроммонтаж»після виконання договору підряду було видано позивачу податкову накладну № 280 від 15 квітня 2008 року на суму 24 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 4 000, 00 грн.; податкову накладну № 572 від 01 липня 2008 року на суму 25 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 4 166, 67 грн.; податкову накладну № 805 від 17 вересня 2008 року на суму 25 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 4 166, 67 грн.

Вартість робіт, визначена як в актах приймання підрядних робіт так і в податкових накладних, було сплачено ТОВ «Форвард 2005»у повному обсязі, що підтверджується виписками по особовому рахунку товариства. Суми податку на додану вартість, визначені у накладних ТОВ «Демопроммонтаж», було віднесено ТОВ «Форвард 2005» до податкового кредиту відповідного періоду.

Роботи було прийнято позивачем за актами виконаних робіт про облаштування каналізаційного колектора за червень 2008 року на суму 24 000, 00 грн. з ПДВ; про прочистку каналізаційних мереж та прокладку трубопроводу за вересень 2008 року на суму 25 000, 00 грн. з ПДВ; про облаштування котлованів під водойми за вересень 2008 року на суму 25 000, 00 грн. з ПДВ.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що зазначеним договором не передбачено передачі позивачу в користування земельної ділянки для облаштування водойм, прокладку каналізації, передачу позивачу в користування системи каналізації, розташованої окремо від будівлі.

Крім того, матеріали справи не містять жодних посилань на спорудження та введення в експлуатацію позивачем каналізаційної системи, наявності у позивача у власності чи користуванні існуючої каналізаційної системи, будь яких інших доказів, які могли б підтвердити обставину реального виконання зазначених в актах приймання здачі підрядних робіт. А тому вказані обставини виключають можливість причинного наслідкового звязку витрат на прочистку такої системи з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що постановою Ленінградського районного суду м. Дніпропетровська справи № 1-200/09 по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у здійсненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, було встановлено, що обвинувачені, діючи в складі групи, без наміру займатися статутною господарською підприємницькою діяльністю, запропонували ОСОБА_5 не поінформованому про злочинні наміри членів групи зареєструвати суб'єкт підприємницької діяльності, без надання йому права займатися статутною діяльністю, та заснували суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «Демопроммонтаж», отримали печатку ТОВ «Демопроммонтаж», відкрили рахунок ТОВ «Демопроммонтаж»в Дніпропетровському відділенні ВАТ «Ощадбанк», отримали чекову книжку, використали поточний рахунок ТОВ «Демопроммонтаж»і документи фінансово-господарськоїдіяльності підприємства, що містять недостовірні дані про виконання різних робіт та послуг, для зарахування на рахунок підприємства безготівкових грошових коштів, тобто використали суб»єкт підприємницької діяльності ТОВ «Демопроммонтаж»для прикриття незаконної діяльності по наданні фінансових послуг.

Отже, враховуючи вищесказане, колегія суддів приходить до висновку, що в діях ТОВ «Демопроммонтаж»вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається.

При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Водночас слід зазначити, що з огляду на підстави цього позову, а саме спрямування укладених договорів на отримання доходу за рахунок податкової вигоди, слід зазначити таке.

Відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність встановленої судом (у мотивувальній чи резолютивній частині) недійсності цивільного правочину чи господарського зобовязання не повинна розглядатися як перешкода для донарахування податкових зобовязань платнику податків у тому разі, якщо при цьому таким платником не дотримано вимог податкового законодавства.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обовязковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, на що в своїх рішеннях неодноразово наголошував Вищий адміністративний суд України.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведена неправомірність нарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 18 500, 00 грн. (12333, 00 грн. основного платежу та 6167, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій)., а також суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 852, 00 грн. (570, 00 грн. основного платежу та 282, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард 2005»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 01 березня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 28 лютого 2011 року.