Постанова № 13953696, 17.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15642/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум-Інвест»на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум-Інвест»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року ТОВ «Предіум-Інвест»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 00003692307/0 від 29 квітня 2009 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2010 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що відповідач при донарахуванні податку на прибуток зобовязаний був врахувати усі випадки як заниження, так і завищення податкового зобовязання.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника апелянта в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Предіум-Інвест»задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Предіум-Інвест»суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було занижено валовий дохід у ІV кварталі 2008 року, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону та суперечить фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Предіум-Інвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 листопада 2006 року по 31 грудня 2008 року, про що складено акт № 242/23-7/34729397 від 24 квітня 2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 003692307/0 від 29 квітня 2009 року, яким визначено позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 128826 грн. 00 коп., з яких 107355 грн. 00 коп. за основним платежем та 21471 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобовязань ґрунтується на тому, що у ІV кварталі 2008 року ТОВ «Предіум-Інвест»не було включено до складу скоригованого валового доходу умовно нараховані відсотки по договору про повернення безвідсоткової фінансової допомоги на суму 429420 грн. 00 коп., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 107355 грн. 00 коп.

Позивач визнає, що ним дійсно було занижено скоригований валовий дохід у ІV кварталі 2008 року на 429420 грн. 00 коп., проте не погоджується, що ним було занижено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств.

Свою думку позивач обґрунтовує тим, що контролюючим органом не було враховану ту обставину, що у ІV кварталі 2008 року ТОВ «Предіум-Інвест»окрім валового доходу також було занижено і валові витрати, що призвело фактичного завищення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств, а не їх заниження.

Колегія суддів вважає наведену думку позивача обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято рішення про самостійне визначення позивачу податкових зобовязань у звязку з тим, що матеріалами перевірки було встановлення їх заниження.

Разом з тим, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Предіум-Інвест»не було занижено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств, а висновок позивача, викладений в акті перевірки № 242/23-7/34729397 від 24 квітня 2009 року, ґрунтується на неправильному визначенні обєкта оподаткування.

У відповідності до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва при визначенні позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток зобовязане було перевірити не лише правильність формування валового доходу ТОВ «Предіум-Інвест», а й правильність формування його валових витрат.

З п. 3.1.2 акту перевірки № 242/23-7/34729397 від 24 квітня 2009 року вбачається, що між ТОВ «Предіум-Інвест»та ТОВ «КБ «Актив-Банк»було укладено кредитний договір № 0301/05 від 01 березня 2007 року.

Згідно умов вказаного договору позивач отримав у кредит кошти в розмірі 71576009 грн. 89 коп. для придбання земельних ділянок, що розташовані на території Бузівської сільської ради Києво-Святошиснького району Київської області.

На виконання умов договору № 0301/05 від 01 березня 2007 року позивачем було перераховано ТОВ «КБ «Актив-Банк»відсотки за використання кредитних коштів у розмірі 14977070 грн. 00 коп. Понесення вказаних витрат також не заперечується відповідачем.

Разом з тим, до складу валових витрат вказану суму у повному обсязі позивачем віднесено не було.

Під час проведення перевірки ТОВ «Предіум-Інвест»та самостійного визначення позивачу податкових зобовязань контролюючим органом не було враховано вказану помилку (заниження валових витрат), що є порушенням пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представник відповідача під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій заперечував проти того, що витрати на сплату відсотків за користування кредитними коштами, отриманими за договором № 0301/05 від 01 березня 2007 року, підлягають віднесенню до складу валових витрат підприємства.

Свої висновки контролюючий орган обґрунтовує тим, що вказані витрати позивача відносяться до витрат по операціях з купівлі-продажу землі та у відповідності до пп. 8.9.1. п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду.

Такий висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

У відповідності до пп. 8.9.1. п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації.

За правилом, встановленим вказаною нормою закону, не підлягають включенню до валових витрат лише ті витрати платника податку, які були ним понесені на придбання землі як окремого об'єкта власності.

До витрат, понесених у звязку з придбанням землі належать, зокрема, вартість земельної ділянки, вартість послуг щодо державної реєстрації та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу тощо.

Разом з тим, витрати на виплату відсотків за користування кредитними коштами не належать до витрат на придбання землі.

Вказані витрати є витратами, що включаються до складу валових за правилами, встановленими пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У звязку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про те, що посилання відповідача та суду першої інстанції на пп. 8.9.1. п. 8.9 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є необґрунтованими. Вказана норма права на правовідносини, що виникли під час відображення ТОВ «Предіум-Інвест»у податковому обліку витрат, понесених у звязку з оплатою відсотків за користування кредитними коштами, не поширюється та безпосередньо їх не регулює.

Згідно пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що витрати ТОВ «Предіум-Інвест», пов'язані з виплатою процентів за борговими зобов'язаннями були понесені ним у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.

Так, кредитні кошти, як зазначено в п. 3.1.2 акту перевірки № 242/23-7/34729397 від 24 квітня 2009 року та вбачається з позовної заяви і апеляційної скарги, були витрачені на придбання земельних ділянок, що розташовані на території Бузівської сільської ради Києво-Святошиснького району Київської області, які в подальшому були продані третім особам.

Здіснення операцій купівлі-продажу вказаних земельних ділянок не суперечить предмету діяльності ТОВ «Предіум-Інвест», що визначений у п. 2.2 Статуту товариства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що витрати позивача, понесені у звязку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, отриманими за договором № 0301/05 від 01 березня 2007 року, підлягають віднесенню до складу валових витрат.

Вказані витрати позивача, згідно додатку 2.3 до акту перевірки № 242/23-7/34729397 від 24 квітня 2009 року, становлять 14977070 грн. 00 коп. Із вказаних коштів позивачем до складу валових витрат було віднесено лише 4573700 грн. 00 коп.

Таким чином, ТОВ «Предіум-Інвест»були занижені валові витрати на суму 10403230 грн. 00 коп.

Як раніше зазначалося, позивачем було також занижено валовий дохід на суму 429420 грн. 00 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток у спосіб, що передбачений п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не може бути встановлено заниження податкових зобовязань.

Таким чином, висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про заниження ТОВ «Предіум-Інвест»податкових зобовязань з податку на прибуток не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Предіум-Інвест»задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум-Інвест»задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2010 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Предіум-Інвест»задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 00003692307/0 від 29 квітня 2009 року визнати нечинним.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Постанова складена в повному обсязі 22 лютого 2011 року.