Постанова № 13953584, 25.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р. Справа № 25/183

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Недбайло Ю. П.

відповідача - Недбайло М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №318П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.12.10 р. у справі № 25/183

за позовом ТОВ "Інвестшляхбуд-4", м. Кременчук

до ТОВ "Астра-Сервіс-Центр", м. Кременчук

про стягнення 46 584,84 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ТОВ "Інвестшляхбуд-4", м. Кременчук звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою в якій, з урахуванням переходу до нього права вимоги за договором № 1/04-10 від 10.04.2009 р. про відступлення права вимоги та - заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача ТОВ "Астра-Сервіс-Центр", м. Кременчук 28417,50 гр. боргу; 8411,58 гр. інфляційних; 1968,96 гр. річних та 10173,08 гр. пені за укладеним між сторонами договором підряду № 12 від 06.09.2007 р. Крім того, позивачем також були заявлені до стягнення судові витрати.

          Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Босий В.П.) від 28.12.2010 р. по справі 25/183 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 28417,50 гр. боргу; 2220,46 гр. пені 2411,58 гр. інфляційних; 1968,98 гр. річних; 410,18 гр. держмита та 197,68 витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.           В іншій частині позову –відмовлено.

          Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог у задоволеній частині.           А також з тих підстав, що відповідач не виконав грошового зобов’язання за договором підряду на заявлену суму і за час прострочення йому нараховано інфляційні, річні, а також –пеня, з урахуванням існуючих обмежень по розміру пені та періоду її нарахування, тощо.

          Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необгрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині стягнення пені, інфляційних та річних скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в зазначеній частині.

          В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не врахував відсутності у встановленого строку виконання зобов’язання та підстав відповідних нарахувань при укладанні договору №1/04-10 від 10.04.09 р. до звернення з претензією від 19.05.10 р. , тощо

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів відповідача стосовно умов, строків та підстав нарахування санкцій, а також по інших мотивах, викладених у відзиві.

          Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

          Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 06.09.07 р. між ТОВ "Астра-Сервіс-Центр" та ТОВ «СБК «Шляхбуд»укладено договір підряду №12, відповідно до умов якого ТОВ «СБК «Шляхбуд»(підрядник) зобов’язався виконати роботи з благоустрою території «Торгово –сервісного центру по пр.50 років Жовтня у м. Кременчуці, а відповідач (замовник) зобов’язався прийняти та оплатити роботи на суму 256191,60 гр., здійснюючи проміжні щомісячні розрахунки (п. 4.1) на підставі актів приймання, які передаються підрядником замовнику у строк до 28 числа місяця, що слідує за звітним, оплата за яким здійснюється на протязі 5 днів після підписання (кожного) акту. За прострочення виконання договірних зобов’язань договором обумовлено нарахування та сплату сторонами пені у встановленому розмірі (п. п. 5.4, 5.5).

          На підставі додаткових угод від 03.01.08 р., та від 20.06.08 р. сторонами змінено об’єми, строки виконання робіт та їх вартість.

          Як вбачається з матеріалів справи підрядник свої зобов’язання за договором виконав, що підтверджується відповідними довідками, двосторонніми актами приймання за грудень 2007 р.; червень, липень та серпень 2008 р. (а.с.17-41) і цей факт відповідачем не заперечується. Відповідач частково розрахувався за виконані роботи, що підтверджується банківськими виписками та актом звіряння (а.с.42-48, 56). Факт наявності боргу в сумі 28417,50 гр. відповідачем також не заперечується.

          Крім того, відповідно до договору №1/04-10 відступлення права вимоги від 10.04.2009 р. ТОВ «СБК»Шляхбуд» відступило позивачеві право вимоги зазначеного боргу в сумі 28417,50 гр. за договором підряду №12 від 06.09.2007 р., в зв’язку з чим позивач став новим кредитором за цим договором в обсязі та на умовах передбачених домовленістю (договором №1/04-10).

          З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що факти виконання підрядником робіт, часткової їх оплати відповідачем та наявності боргу в зазначеній сумі підтверджуються певними матеріалами справи, що відповідач не виконав грошового зобов’язання за договором підряду на заявлену суму боргу і за час прострочення йому нараховано інфляційні, річні, а також - пеня, з урахуванням існуючих обмежень по розміру пені та періоду її нарахування та на підставі умов договору.

          При цьому викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалами справи і хоча в цілому їм надана правильна та належна правова оцінка, проте в певній частині щодо нарахування інфляційних та річних рішення підлягає скасуванню, а позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Згідно зі ст.. 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені іншими засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст.. 526 ГПК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Вважаючи доведеним факт наявності боргу в заявленій сумі суд вважає, що відповідач допустив порушення зобов’язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором підряду.

          Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

                    Згідно зі ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

          Враховуючи, що умовами договору підряду, як було зазначено вище, встановлено строки виконання відповідачем грошового зобов’язання, підстави, умови нарахування та розмір пені за прострочення платежів, вважаючи правомірним посилання суду першої інстанції на обмеження періоду нарахування санкцій шістьма місяцями, встановлене ст. 232 ГК України, рішення в задоволеній частині позову про стягнення пені є законним та обгрунтованим, тим більше, що строк її нарахування обчислено після 10.04.09 р. При цьому, нарахування позивачем за позовом інфляційних та річних за період до укладання ним договору про відступлення права вимоги від 10.04.09 р., а так само і рішення суду про задоволення позову в цій частині не відповідають матеріалам справи, вимогам чинного законодавства та є безпідставними оскільки позивачеві перейшло право вимоги, обсяг якого встановлений вказаним договором (п.1.2): «а саме - оплата боргу в сумі 28417,50 гр.»(а.с.8)

          Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, оскільки у первісного кредитора ТОВ СБК»Шляхбуд»на момент укладання договору про відступлення права вимоги від 10.04.09р. існувало право вимагати від відповідача певних сум пені, інфляційних та річних, т.я. він, як первісний кредитор до моменту укладання договору цесії з основного зобов’язання не вибув і це право у відповідному обсязі позивачеві за договором про відступлення права вимоги не передавав, тому у останнього відсутні підстави щодо їх нарахування та стягнення за період до набуття ним прав нового кредитора.

В зв’язку з чим позов в частині стягнення 5384,25 гр. інфляційних; 798,80 гр. річних та 61,83 гр. держмита задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга в зазначеній частині підлягає задоволенню і, відповідно рішення господарського суду в цій частині з означених вище підстав підлягає скасуванню.

При цьому, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності домовленостей сторін стосовно строку виконання грошового зобов’язання, не надсилання претензії (вимоги) до моменту заміни кредитора в зобов’язанні і, як наслідок передання за договором про відступлення права вимоги неіснуючого права, (яке ще не виникло або строк якого не настав) судом до уваги не приймаються, оскільки є безпідставними. Оскільки, як зазначалося вище право вимоги (боргу) у кредитора виникло та існувало на підставі умов договору підряду, яким встановлено строк виконання грошового зобов’язання.

Більше того, відповідно до вимог ЦК України (ст..ст..3, 512-519, 526, 529), в умовах розуміння принципів свободи договору, належного виконання та і взагалі диспозитивних засад цивільно-правового регулювання, первісний кредитор може відступити новому кредиторові право вимоги і в тому випадку, коли строк виконання зобов’язання не настав, а також - право вимоги частини зобов’язання або окремо як основного так і акцесорного зобов’язання, з огляду на можливу подільність (дроблення предмету) зобов’язання. Не торкаючись, зокрема тієї частини зобов’язання, яка до передачі права вимоги була виконана боржником. До того ж, як відомо ЦК України не містить імперативних заборон відступлення частини права вимоги.

Передання майнового права вимоги, яке відступається первісним кредитором новому безоплатно, (зокрема –дарується) стосується також тих прав, які можуть виникнути у первісного кредитора в майбутньому. Отже, у випадку, коли строк виконання зобов’язання не настав, договір про відступлення такого права вимоги набирає чинності та, відповідно заміна кредитора в зобов’язанні вважається такою, що відбулася з моменту настання строку платежу. Оскільки, фактично це право існувало і було достатньо індивідуалізованим або ідентифікованим в договорі шляхом вказівки на її певні ознаки. Тобто, з урахуванням вимог ст.. 530 ЦК України, строк виконання відповідного зобов’язання мав початися через 7 днів після отримання відповідачем вимоги, (зокрема - претензії).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати виконаних робіт в певній частині, законними та обгрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3027,33 грн. інфляційних витрат та 1170,18 грн. річних, нарахованих за період з дати укладання договору про відступлення права вимоги від 10.04.09 р. та переходу з цього часу до позивача прав нового кредитора за договором підряду, до дати, визначеної розрахунком суми позову.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а деякі мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. 101, ст. 102, ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія –

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.12.10р. по справі № 25/183 в частині стягнення 5384,25 грн. інфляційних; 798,8 грн. річних та 61,83 грн. держмита скасувати та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестшляхбуд-4", (вул. Артема, 9, м. Кременчук, 39600, код ЄДРПОУ 30613706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Сервіс-Центр", (вул.50 років Жовтня, 1-Б, м. Кременчук, 39610, код ЄДРПОУ 31069895) - 30,91 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.

Головуючий суддя

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.