Постанова № 13953566, 25.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17»лютого 2011 р. Справа № 07/57-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,

суддя Істоміна О.А.,

суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.,

за участю представників сторін:

позивача Іваненко Є. В. дов.

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2160Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28 травня 2010 р. у справі № 07/57-10

за позовом Підприємства «Інвестконтракт»Харківського відділення громадських організацій «Словянська єдність», с. Високий Харківського району Харківської області

до Приватного підприємства «ЗПК», м. Балаклія Харківської області,

про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків

встановила:

Позивач, Підприємство «Інвестконтракт»Харківського відділення громадської організації «Словянська єдність», у березні 2010 р. звернувся до суду Харківської області з позовом про витребування з незаконного володіння відповідача рухомого майна обладнання (устаткування) млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод імені С.М. Кірова», а також про стягнення з відповідача збитків в сумі 777244,47 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач незаконно заволодів майном позивача та продовжує його утримувати у себе, чим завдає позивачу збитки у вигляді зменшення вартості майна.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 травня 2010 р. у справі № 07/57-10 (суддя Інте Т.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2010 р. та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального права, висновки викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт, зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що ПФ «Орієнтир»є добросовісним набувачем спірного майна, яке в подальшому було продано відповідачу, та що позивач не довів фактичної наявності спірного майна у відповідача на момент подання позову.

Позивач стверджує, що він належними та допустимими доказами довів вищенаведені обставини, крім того зазначає, що ані відповідач, ані ПФ «Орієнтир»не можуть вважатися добросовісними набувачами спірного майна, оскільки ОСОБА_1 (який водночас був посадовою особою ПП «Дарт»та ПП «ЗПК») постановою суду у кримінальній справі визнаний винним у вчиненні злочинів, що призвело до незаконного вибуття майна з володіння підприємства «Інваспектр»(попереднього власника спірного майна). Крім того, позивач стверджує, що факт знаходження спірного майна у відповідача підтверджується наявними у справі судовими рішеннями та іншими доказами (зокрема, довідкою податкової інспекції).

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представником позивача було заявлено клопотання про зупинення розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи № 37/199-10, яке було задоволено апеляційним господарським судом та ухвалою від 04.10.2010 р. провадження у даній справі було зупинено до вирішення повязаної з нею господарської справи № 37/199-10 та набрання чинності рішенням у даній справі.

Ухвалою від 01.02.2011 р. поновлено апеляційне провадження у справі № 07/57-10 у звязку з усуненням обставин, які зумовили його зупинення та розгляд апеляційної скарги призначено на 17.02.2011 р.

В судове засідання 17.02.2011 р. зявився представник позивача, який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, однак надав свої письмові пояснення, в яких просив залучити до матеріалів справи певні докази (зокрема, чинне рішення господарського суду Харківської області у справі 15/18-08, яким, на його думку, підтверджено право власності відповідача на спірне майно) та просив суд відмовити позивачу у задоволенні його апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, додатково наданих поясненнях та запереченнях доводи сторін, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Так, як свідчать матеріали справи, позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що він є власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу № 01/03-07 від 01.03.2007 р., однак відповідач без належних на те правових підстав утримує відповідне майно та не має наміру повертати його позивачеві.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що спірне майно - обладнання (устаткування) млина Р6-АВМ-50 виробництва ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод імені С.М. Кірова», було придбане у останнього підприємством «Інваспектр»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» - товариства інвалідів Київського району м. Харкова на підставі договору купівлі-продажу № 14313398/9740-804 від 25.06.2004 р.

Надалі, власник майна - підприємство «Інваспектр»(право власності якого не спростовано та не заперечується сторонами процесу), 30.10.2006 р. на підставі договору купівлі-продажу обладнання продає спірне майно Науково-виробничому підприємству «Академія ВГО «Союз організацій інвалідів України». Сторонами договору 30.10.2006 р. складено акт приймання-передачі обладнання, згідно з яким сторони підтвердили факт оплати отриманого обладнання та факт переходу права власності до покупця - Науково-виробничого підприємства «Академія ВГО «Союз організацій інвалідів України»(т. 1 а. с. 13-18).

01.03.2007 р. новий власник спірного майна - Науково-виробниче підприємство «Академія ВГО «Союз організацій інвалідів України» на підставі договору купівлі продажу обладнання № 01/03-07 реалізує його позивачу у справі - Підприємству «Інвестконтракт»Харківського відділення громадських організацій «Словянська єдність», про що між сторонами підписано видаткову накладну та акт приймання передачі обладнання від 30.05.2007 р., згідно з яким сторони підтвердили факт оплати отриманого обладнання та факт переходу права власності до покупця (т. 1 а.с. 9-12).

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що усі вищенаведені договори є чинними, не були розірвані та не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а відтак стверджує, що ним належними та допустимими доказами підтверджено його право власності на спірне майно.

Як зазначає позивач (про що ним надано відповідні докази), підприємство «Інваспектр» Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України»- товариства інвалідів Київського району м. Харкова (який був власником спірного обладнання на підставі договору купівлі-продажу № 14313398/9740-804 від 25.06.2004 р.) до укладання вищезазначених договорів, у 2004 р. мало намір продати спірне обладнання ПП «Дарт», про що між цими сторонами 23.09.2004 р. укладено договір поставки № 23-ДИ, за змістом п. 2.3 якого право власності на спірне майно переходило до ПП «Дарт»з моменту здійснення повної 100 % вартості майна (т. 1 а.с. 19-20). Передача обладнання покупцю до повної оплати його вартості здійснюється на умовах зберігання (п. 2.2 договору), про що сторонами було також підписано акт від 30.11.2004 р., за змістом якого спірне майно передано на відповідальне зберігання без права його продажу та передачі в заставу (т. 1 а.с. 22).

Позивач стверджує, що оскільки ПП «Дарт»оплату за спірне майно згідно з умовами договору не було здійснено, право власності до нього не перейшло, тому підприємство «Інваспектр», як власник цього майна, 30.10.2006 р. на підставі договору купівлі-продажу обладнання № 75 спірне майно продало Науково-виробничому підприємству «Академія ВГО «Союз організацій інвалідів України», яке в подальшому це майно продало позивачу.

Факт того, що ПП «Дарт»не здійснило оплату вартості товару по договору № 23-ДИ від 23.09.2009 р., та що посадові особи цього підприємства виготовили підроблений екземпляр цього договору (що в подальшому надало їм змогу реалізувати спірне обладнання ПФ «Орієнтир») підтверджено постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 12.04.2007 р. у кримінальній справі № 1-186/2007 р. (т. 1 а.с. 23-26).

Даною постановою, зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 (засновник та власник ПП «Дарт»), діючи умисно з рядом осіб, з метою отримання банківського кредиту умисно виготовили 2 екземпляра завідомо неправдивого документу - договору поставки № 23-ДИ, за змістом якого право власності на спірне майно переходило до ПП «Дарт»з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання, а також виготовили 2 екземпляра завідомо неправдивого документа - акту приймання-передачі до цього обладнання від 01.11.2004 р.

У даній постанові також зазначено, що на підставі наданої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завідомо неправдивої інформації, ХФ ВАТ «Укрексімбанк»було прийнято рішення про видачу ПП «Дарт»кредиту, про що сторонами 25.02.2005 р. був укладений кредитний договір та перераховані грошові кошти, а також договір застави, за яким спірне обладнання передано у заставу банку (т. 1 а.с. 91-92).

Таким чином, вищенаведені фактичні обставини свідчать про те, що по договору № 23-ДИ від 23.09.2004 р. право власності не перейшло до ПП «Дарт», а отже, власником цього майна до 30.10.2006 р. (до моменту його продажу та передачі Науково-виробничому підприємству «Академія ВГО «Союз організацій інвалідів України») було підприємство «Інваспектр».

Відповідний факт також підтверджено і рішенням господарського суду від 31.08.2007 р. у справі № 47/166-07 (т. 1 а.с. 27-32) за позовом підприємства «Інваспектр»до ПП «Дарт»про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ПП «Дарт»до підприємства «Інваспектр»про визнання права власності на устаткування, яким встановлено, що у ПП «Дарт»не виникло право власності на устаткування спірного млина (предмет спору у даній справі).

Разом з тим, до прийняття Балаклійським районним судом вищезазначеної постанови та встановлення нею фактів підробки договору № 23-И (що став підставою для укладання кредитного договору та договору застави), внаслідок порушення виконання кредитних зобовязань з боку ПП «Дарт»банком ініційовано порушення виконавчого провадження стосовно звернення стягнення на майно ПП «Дарт», в тому числі на обладнання спірного млина. В процесі виконавчого провадження між його сторонами ПП «Дарт»та ВАТ «Укрексімбанк»укладено мирову угоду (т. 1 а.с. 99), яку затверджено ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 11.06.2007 р., за якою ПП «Дарт»зобовязується здійснити реалізацію заставного майна з подальшим спрямуванням грошових коштів на користь банку (т. 1 а.с. 100). В ухвалі суду зазначено, що вона може бути оскаржена протягом 5 днів (ухвалою того ж суду від 24.04.2008 р. розяснено, що до складу майна згідно з мировою угодою входить і спірне обладнання млина т. 2 а.с.62-65).

В цей же день державним виконавцем згідно з постановою від 11.06.2007 р. закрите виконавче провадження (т. 1 а.с. 101) та до набрання чинності ухвали про затвердження мирової угоди, незважаючи на вищенаведені фактичні обставини справи (відсутність права власності на спірне майно), між ПП «Дарт»та ПФ «Орієнтир»укладено договір купівлі-продажу від 11.06.2007 р. № 7 (т. 1 а.с. 38), відповідно до якого право власності на млин АВМ-50 перейшло до ПФ «Орієнтир»(відповідний договір визнаний недійсним ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2009 р. у справі № Б-19/156-07 т. 1 а.с.35-37, яка на даний час є чинною).

У цьому ж місяці, 30.07.2007 р. (тобто, фактично через 19 днів після придбання млина) ПФ «Орієнтир»згідно з договором № 2 (т. 1 а.с. 105-109) реалізує обладнання спірного млина ПП «ЗПК»(відповідачу у справі).

Факт передачі млина у власність відповідачу підтверджено актом приймання - передачі до договору (т. 1 а.с. 107). Згідно з довідкою ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 21.08.2010 р. (т. 2 а.с. 75), за даними підприємства, спірний млин перебуває у власності ПП «ЗПК»та обліковується на його балансі, факту реалізації млина не встановлено.

Отже, станом на час звернення позивача з позовом до суду та на час прийняття оскаржуваного рішення, наявними у справі доказами підтверджено факт перебування спірного обладнання саме у відповідача у справі, а тому позивачем правомірно позовні вимоги були заявлені саме до відповідача.

Приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи позивачеві у задоволенні його позовних вимог про витребування майна з чужого (незаконного) володіння відповідача, суд першої інстанції, не спростовуючи вищенаведені фактичні обставини справи, послався на положення ст. ст. 330, 388 ЦК України та зазначив, що ПФ «Орієнтир»набула право власності на спірне майно за відплатним правочином від ПП «Дарт», що відбувалось під час процедури виконання судового рішення. При цьому ПФ «Орієнтир»не могло бути відомо на момент укладення договору щодо переходу права власності на спірне майно, що ПП «Дарт»не має права на відчуження цього майна, тому ПФ «Орієнтир»є добросовісним набувачем обладнання (устаткування) млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод імені С.М. Кірова». В подальшому право власності від добросовісного набувача ПФ «Орієнтир»перейшло у власність відповідача за відплатним правочином. Крім цього суд зазначав, що позивач не довів фактичної наявності спірного майна у відповідача на момент подання позову.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх безпідставними, такими, що зроблені при довільному трактуванні положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, оскільки, як встановлено вище та не спростовано відповідачем, позивач довів фактичну наявність спірного майна у відповідача на момент подання позову, що підтверджується актом приймання передачі до договору (т. 1 а.с. 107) та довідкою ДПІ у Балаклійському районі Харківської області від 21.08.2010 р. (т. 2 а.с. 75), згідно з якою, за даними підприємства, спірний млин перебуває у власності ПП «ЗПК»та обліковується на його балансі, факту реалізації млина не встановлено.

Що ж стосується добросовісного набувача: відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконного, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України. якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спірне майно вибуло із власності позивача не з його волі, а тому позивач, ставши власником майна 30.05.2007 р. (після повної його оплати та підписання акту приймання-передачі), має право вимагати таке майно з чужого (незаконного володіння).

Посилання суду першої інстанції на ч. 2 ст. 388 ЦК України, відповідно до якої майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, є безпідставним, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, ПФ «Орієнтир»придбала майно від ПП «Дарт»до набрання чинності ухвали про затвердження мирової угоди, а тому відповідне придбання не можна вважати таким, що відбувалось під час процедури виконання судового рішення.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки позовні вимоги предявлені до ПП «ЗПК», то в силу положень ст. ст. 330, 387, 388 ЦК України, питання щодо встановлення факту добросовісності набувача слід розглядати саме до відповідача у справі (чи є відповідач добросовісним набувачем).

Розглядаючи відповідне питання в контексті вищенаведених статей, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ПФ «Орієнтир»реалізувала спірне обладнання відповідачу у справі 30.07.2007 р., тобто після прийняття постанови Балаклійського районного суду Харківської області від 12.04.2007 р. у кримінальній справі № 1-186/2007 р. (т. 1 а.с. 23-26), якою, зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 (засновник та власник ПП «Дарт»), діючи умисно з рядом осіб, з метою отримання банківського кредиту умисно виготовили 2 екземпляра завідомо неправдивого документу - договору поставки № 23-ДИ, а також виготовили 2 екземпляра завідомо неправдивого документа - акту приймання-передачі до цього обладнання від 01.11.2004 р.

Як вбачається із договору № 2 від 30.07.2007 р., за яким ПФ «Орієнтир»реалізувала спірне обладнання відповідачу від імені відповідача ПП «ЗПК», такий договір підписаний ОСОБА_1, тобто, тією ж особою, що й сфальсифікувала попередній договір.

Таким чином, відповідна особа знала та усвідомлювала неправомірність своїх дій, а відтак, відповідача у справі не можна вважати добросовісним набувачем.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів своє право власності на спірне обладнання. Всі договори, що передували договору купівлі-продажу, за яким позивач придбав у власність спірне обладнання є чинними, а відтак, в силу ст. 204 ЦК України відносно них діє презумпція правомірності правочину.

В той же час, всі договори, які передували договору, за яким відповідач придбав спірне обладнання, в судовому засіданні визнані або недійсними, або підробленими, що позбавляє відповідача права стверджувати про правомірне, добросовісне та законне володіння ним спірним обладнанням, у звязку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в частині вимог про витребування з незаконного володіння відповідача обладнання спірного млина підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на судові рішення у справах № 15/18-08 та 37/199-10, якими, на думку відповідача, визнано за ним право власності на спірне обладнання, є безпідставними, оскільки:

рішенням господарського суду у справі № 37/199-10 (новий розгляд справи № 55/270-09), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 р., підприємству «Інваспектр»відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору № 2 від 30.07.2007 р. між ПП «ЗПК»та ТОВ «Орієнтир»з тих підстав, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права. Тобто, спір по суті позовних вимог не розглядався;

рішенням господарського суду у справі № 15/18-08 за позовом ПП «ЗПК»до ПФ «Орієнтир»дійсно за ПФ «ЗПК»(т. 1 а.с. 93-98) визнано право власності на спірне обладнання млина, що поставлений в межах виконання договору від 30.07.2007 р. № 2. Однак, як вбачається із даного рішення, судом з'ясовувались взаємовідносини сторін лише у межах вказаного договору та не розглядалося питання щодо того, чи є ПП «ЗПК»добросовісним (недобросовісним) набувачем.

Як встановлено вище, ПП «ЗПК»є недобросовісним набувачем спірного обладнання, що і стало підставою для задоволення позовних вимог у даній справі та витребування обладнання з незаконного володіння відповідача.

До того ж колегія суддів зазначає, що укладений між ПП «Дарт»та ПФ «Орієнтир»договір купівлі-продажу від 11.06.2007 р. № 7, відповідно до якого право власності на млин АВМ-50 перейшло до ПФ «Орієнтир», яка в подальшому реалізувала такий млин відповідачу у даній справі, визнаний недійсним ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2009 р. у справі № Б-19/156-07, тобто, пізніше дати прийняття рішення у справі № 15/18-08, а в силу вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (зокрема, повернення сторін у первісне становище).

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 777244,47 грн. збитків, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні цієї частини позову, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність своїх вимог в частині стягнення збитків.

Так, як вбачається із позовної заяви, вимоги позивача в цій частині позову зводяться до того, що з моменту незаконного безпідставного набуття у володіння обладнання млина Р6-АВМ-50, за даними відповідача, його вартість зменшилась з 1900000,00 грн. до 1122755,53 грн. Позивач вважає, що відповідні факти підтверджені ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2009 р. у справі № 61/242-09 (т. 1 а.с. 55-56).

Разом з тим, дослідженням тексту зазначеної ухвали колегією суддів встановлено, що судом у даній справі не досліджувалось питання та не встановлювалось факту зменшення вартості спірного млина, а лише зазначено, що відповідна його вартість зазначена у тексті укладеної між сторонами додаткової угоди, у затвердженні якої судом було відмовлено.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем не доведено факту зменшення вартості спірного обладнання млина (не надано доказів його оцінки вартості компетентними установами, тощо), не доведено тих обставин, що таке зменшення вартості сталося саме з вини відповідача (а не інших попередніх його володільців), а відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали справи у їх сукупності спростовують факт понесення позивачем певних збитків та факт понесення таких збитків саме з вини відповідача, разом з тим, матеріали справи підтверджують незаконне володіння відповідачем спірним обладнанням млина, через що рішення суду підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги в частині витребування спірного обладнання з незаконного володіння відповідача підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п.1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 28 травня 2010 р. у справі № 07/57-10 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння відповідача рухомого майна обладнання (устаткування) млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод імені С.М. Кірова»скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства «ЗПК»(64200 Харківська область м. Балаклія вул. Геологічна, 10А р/р 260060523044443 в ХМРУ «ПриватБанк»м. Харкова МФО 351533 Код 34114238) та передати у власність Підприємства «Інвестконтракт»Харківського відділення громадських організацій «Словянська єдність»(62459 Харківська область Харківський район с. Високий в-д Новий, 8 Код 33899926) рухоме майно обладнання (устаткування) млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод імені С.М. Кірова».

В іншій частині (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 777244,47 грн.) рішення господарського суду Харківської області від 28 травня 2010 р. у справі № 07/57-10 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В.Шевель

суддя О.А.Істоміна

суддя М.М.Слободін

повний текст постанови складено 22 лютого 2011 року