Постанова № 13953507, 21.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р. Справа № 45/322-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Агеєнко А.С.

відповідача - Святець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 344Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.10 р. у справі № 45/322-10

за позовом ТОВ "Джі Ем Бі - Україна" м. Київ

до ТОВ "Харків-Надра" м. Харків

про стягнення 53240,94 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 51470,50 грн. основного боргу, 1770,44 грн. пені та судових витрат ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов’язань щодо оплати поставленого позивачем товару по договору поставки № 1/160709 від16.07.2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.10р. по справі № 45/322-10 ( суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача - 51470, 50 грн. боргу, 1770,44 грн. пені, 532,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором щодо повної та своєчасної оплати, доказів сплати не надав, на підставі п.8.2 договору стягнута пеня.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позову.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів належного виконання договору поставки, всупереч вимогам ст. 54 ГПК України не надано доказів здійснення замовлення товару за договором поставки № 1/160709 від 16.08.2009р.

Відповідач вважає, що поставка за видатковою № РН-0000194 від 21.04.2010р. на суму 39527,47грн. здійснена не за договором, оскільки договір діяв до 31.03.2010р. Крім того, до накладної № РН-0000194 від 21.04.2010р. позивачем не надано довіреності на уповноваження матеріально - відповідальних осіб на отримання товару за цією накладною. Отже, вказана накладна не підтверджує факт отримання відповідачем товару на загальну суму 39527,47грн., оскільки відповідач не уповноважував матеріально - відповідальних осіб на отримання товару за спірною накладною, довіреність на вчинення зазначених дій не видавалась, та не можливо ідентифікувати фізичну особу, підпис якої міститься у накладній.

Позивач з обставинами викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач зазначив, що у платіжних документах на оплату зазначено: сплата згідно договору від 16.07.2009р., посилання на зазначений договір є у накладних на повернення залишків товару, що свідчить про відносини з поставки товарів врегульовано саме договором від 16.07.2009р.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки № 1/160709 від 16.07.2009 р., за яким позивач взяв на себе зобов’язання щодо передачі (поставки) у власність відповідачу товару, кількість та асортимент кожної партії якого вказується у накладній, яка складається на підставі замовлення відповідача, і яка є невід’ємною частиною договору, а відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти товар від позивача та оплатити його вартість за умови реалізації товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача ( п. п. 1.1, 1.3, 1.4, 2.1, 6.1, 6.3, договору).

У п. 1.3 договору зазначено, що кількість та асортимент кожної партії постачає мого товару зазначається у накладній, складений на підставі замовлення покупця, яка є невід’ємною частиною договору

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка відповідної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця, замовлення надаються постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв’язку або засобами зв’язку, забезпечующими фіксування тексту і дати замовлення, або іншим засобом допустимим для покупця. Замовлення повинно містити наступну інформацію: асортимент товару, кількість товару, дату та час поставки товару «постачальником»на склад, вказаний «покупцем», адрес складу «покупця»тощо.

16 липня 2009 року сторони підписали додаток №1 до договору, який передбачено п. 1.4 договору, а 30 грудня 2009 р. підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої продовжено строк дії договору до 31.03.2010 р.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що згідно з видатковою накладними № РН-0000174 від 28.09.2009 р., № РН-00000339 від 28.12.2009 р., № РН-0000051 від 03.02.2010 р. позивач на виконання своїх зобов'язань за договором передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 84202,92 грн., а за накладною № РН-0000080 від 18.02.2010 р. позивач передав відповідачу товар на суму 32942,53 грн.

Відповідач сплатив позивачу суму 62330,40 грн. (банківська виписка від 11.02.2010р.), та перерахував суму 54815,05 грн. (банківська виписка від 19.03.2010 р.), тобто повністю сплатив вартість товару одержаного за вищевказаними накладними.

10.03. 2010р. за накладною № РН-0000119 та за накладною № РН-0000194 від 21.04.2010 р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 51470,51 грн.

Відповідач за двома накладними від 01.06.2010 р. на повернення товару на суму 28932,47 грн., повернув позивачу частину отриманого за накладними від 10.03. та 21.04.2010 р. товару.

Суд першої інстанції не досліджував умов договору та безпідставно вважав, що поставка товару за накладною РН- 0000194 від 21.04.2010 р. здійснена на виконання договору, при цьому не враховано, що строк дії договору сплинув 31.03.2010 р., додаткова угода про продовження строку дії договору відповідно до п.11.3 договору сторонами не укладалась, тобто поставка товару за накладною № РН-0000194 від 21.04.2010 р. здійснювалась не за договором.

В зв’язку з чим рішення суду в частині стягнення заборгованості у розмірі 38020,56 грн. боргу, 1291,65 грн. пені, підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за накладною № РН-0000194 від 21.04.2010 р. підлягають залишенню без задоволенню.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач на виконання умов договору за накладною № РН-0000119 від 10.03.2010р. передав відповідачу товару на суму 40875.50 грн., відповідач товар отримав, накладною № КN238.01.06.2010/507/В/а від 01.06.2010р. та накладною № КN238.01.06.2010/508/В/а від 01.06.2010 р. частину отриманого товару повернув, за іншу частину товару оплати не здійснив, заборгованість складає 13449,94 грн.

В порядку досудового врегулювання майнового спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. № 31 від 08.09.2010 р. про оплату (в якій зазначав № та дати накладних), яка одержана відповідачем 24.09.2010 р. та залишена без відповіді і задоволення.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов’язання щодо передання товару за договором та накладною № РН-0000119 від 10.03.2010р. виконав належним чином, а відповідач свої зобов‘язання щодо повної оплати не здійснив та задовольнив позов щодо стягнення боргу у сумі 13449,94 грн.

Посилання відповідача на відсутність довіреностей безпідставно, так як в у справі є довіреності № 2/47 від 9.03.2010р. та №2/54 від 21.04.2010р. на отримання товару по спірним видатковим накладним, доказів не отримання товару за зазначеними накладними відповідач не надав.

Посилання відповідача на відсутність замовлення спростовується матеріалами справи: відповідач отримав товар, не відмовлявся від його отримання, в накладних зазначено «замовлення рахунок –фактура …», що свідчить про наявність замовлення «покупця»здійсненого іншим способом допустимим для «покупця», що не суперечить умовам п. 2.1 договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема : сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору за несвоєчасну оплату товару сторонами передбачено сплату відповідачем позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 478грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, рішення господарського суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст. ст. 526,611 ЦК України, ст. ст. 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2010 р. у справі № 45/322-10 в частині стягнення 38020,56 грн. боргу, 1291,65 грн. пені, 393,12 грн. держмита скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В інший частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з ТОВ «Джі Ем Бі- Україна »( 04128, м. Київ, вул. Туполева,17, ЗКПО 32669216 ) на користь ТОВ "Харків-Надра" ( 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 34757094) - 69,61 грн., держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 21.02.2011 р.