Постанова № 13953186, 24.02.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.02.2011 р. справа №24/190/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЛомовцевої Н.В.

Колядко Т.М,Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Клокоцкій О.Ю.

за участю представників: від позивача:Литовченко К.В. довір. від відповідача:не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест М 2007»м.Запоріжжя

на рішення

господарського судуЗапорізької області

від26.08.2010р.

у справі№24/190/10 (суддя Азізбекян Т.А.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвест М 2007»м.Запоріжжя

до Приватного підприємства «Демир»м.Запоріжжя

про стягнення 6 000 грн. 00 коп. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест М 2007»м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Демир»м.Запоріжжя про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.08.2010р. (суддя Азізбекян Т.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування зазначеного рішення суду апелянт зазначає неповне зясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, покладених в основу рішення, обставинам справи.

Водночас із апеляційною скаргою позивач подав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, посилаючись на несвоєчасне отримання рішення господарського суду.

Ухвалою від 30.12.2010р. строк для подачі апеляційної скарги в порядку ст.ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України відновлено.

Представник позивача у судовому засідання підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, причин незявлення та невиконання вимог суду не повідомив.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 30.12.2010р. його було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи 21.08.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест М 2007»платіжним дорученням №7 перерахувало на поточний рахунок приватного підприємства «Демир»грошові кошти в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Вважаючи перерахування коштів помилковим, позивач направив відповідачу лист від 22.03.2010р. №22.03.10/01, в якому просив повернути перераховані грошові кошти та у подальшому вважаючи порушеним своє право, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 6000 грн. 00 коп. з посиланням на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Господарський суд, виходячи з наявності виставленого позивачу рахунку на оплату, факту оплати за цим рахунком, скоєння дій відповідачем в інтересах позивача, зробив висновок, що зазначені дії сторін направлені на реальне набуття цивільних прав та обовязків, а їх поведінка свідчить про волю до наставання відповідних правових наслідків. Рішення мотивоване тим, що між сторонами фактично відбулось господарське зобовязання, оскільки між сторонами укладено договір про надання послуг.

З висновками господарського суду погодитись не можливо, виходячи з наступного.

Дійсно, згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підставою виникнення господарського зобовязання, виходячи з приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, є, в тому числі, договори та інші правочини.

Відповідно до положення ч.2 ст. 638, ст. 641 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Разом з тим, згідно з приписами п. 2 ч.1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобовязаною у разі її прийняття.

В матеріалах справи відсутні докази направлення будь-якою із сторін пропозиції в розумінні зазначеної норми права.

Як вбачається з доданих доказів, договір про виконання виконавчої зйомки масштабу 1:500 № 092 від 07.08.2008р., на який міститься посилання як в рахунку, так і в здійсненому платежі, сторони не укладали, позивач не звертався у будь-якій формі до відповідача з пропозицією здійснити на його користь будь-які дії у певному обємі.

Згідно ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

При таких обставинах, висновки господарського суду про наявність між сторонами договору про надання послуг є невірним і не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майно було результатом від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Особа, що безпідставно отримала (зберегла) майно, повинна повернути його потерпілому. У разі невиконання цього обовязку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.

Виходячи з наведеного судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ «Інвест М 2007»є доведеними, а висновки господарського суду, викладені в рішенні щодо наявності господарського договору між сторонами такими, що не ґрунтуються на нормах права і матеріалах справи.

Позивач просив стягнути, в тому числі, судові витрати витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 1500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру»зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 підтверджуються договором про надання правових послуг адвоката №26/4 від 26.04.2010р., відповідно до п.1.1 якого клієнт (позивач по справі) доручає адвокату (ОСОБА_6В.), а адвокат бере на себе зобовязання про надання клієнту за плату юридичних послуг в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору позивачем було здійснено оплату адвокатських послуг в розмірі 1500 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №02/10 від 26.04.2010р.

Згідно положень пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №24/190/10, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 600 грн., що складає 10% від суми позову.

Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 року № 01-8/155 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів».

Таким чином, судові витрати по сплаті послуг адвоката підлягають стягненню в розмірі 600 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест М 2007»м.Запоріжжя підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2010р. у справі №24/190/10 - скасуванню.

Витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест М 2007»м.Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2010р. у справі №24/190/10 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест М 2007»м.Запоріжжя до Приватного підприємства «Демир»м.Запоріжжя про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 6 000 грн. 00 коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Демир»(69001, м.Запоріжжя, вул.Возєднання України, 14/9; фактична адреса: 69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 46/14, р/р 26008013749980 в філії ЗРУ АТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 313731, код ЄДРПОУ 31473521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест М 2007»(69035, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, б. 36, п/р 26000976712872 в Запорізькій філії «Першого українського міжнародного банку», МФО 313623, ідентифікаційний код юридичної особи 35064403) безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 6000 грн. 00 коп., державне мито в розмірі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 600 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Демир»(69001, м.Запоріжжя, вул.Возєднання України, 14/9; фактична адреса: 69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 46/14, р/р 26008013749980 в філії ЗРУ АТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 313731, код ЄДРПОУ 31473521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест М 2007»(69035, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, б. 36, п/р 26000976712872 в Запорізькій філії «Першого українського міжнародного банку», МФО 313623, ідентифікаційний код юридичної особи 35064403) витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 51 грн. 00 коп.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим:

1. Позивачу;

2-3. Відповідачу (2 адр.);

4. У справу;

5. ДАГС;

6. ГСЗО