Ухвала суду № 139524537, 07.09.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7870/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 вересня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановила:

представник позивача адвокат Білий В. С. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 50 505,12 грн. та понесені судові витрати.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3». Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до «Д-3», при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

До вказаної позовної заяви представником позивача додано платіжну інструкцію від 30.07.2026 року № 001629 про сплату судового збору в сумі 3 328,00 грн.

Однак, станом на 07.09.2026 року відсутнє підтвердження про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, а саме: в комп`ютерній програмі документообігу загальних судів «Д-3» відсутній показник (Виписка про зарахування судового збору) автоматичного поєднання платіжного доручення з Державною Казначейською службою.

При перевірці судом надходження сплаченої суми до бюджету, виявилося, що вказана квитанція поєднана з матеріалами цивільної справи № 462/6864/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 11.08.2026 року указану позовну заяву повернуто позивачу.

Згідно з ч. 9 ст. 185 ЦПК України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Законодавче визначення передбачає, що позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду (або повернув позовну заяву). Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі звернення до суду, оскільки позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була повернута.

Вищезазначене правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 року у справі № 1540/3297/18.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 3 328,00 грн.

Таким чином, позивачу пропонується сплатити судовий збір у відповідному розмірі за наступними реквізитами:

Отримувач ГУК Львiв/Залізничний р-н/22030101, код отримувача/код за ЄДРПОУ/- 38008294, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA418999980313101206000013951, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Залізничний районний суд м. Львова (назва суду, де розглядається справа) та надати суду належне підтвердження такої сплати.

Крім цього, положеннями ч. 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно із п. 1 ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Суд враховує й те, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).

Як вбачається із позовної заяви така подана до суду та підписана представником позивача адвокатом Білим В. С. На підтвердження повноважень представника до позовної заяви додана копія довіреності від 16.01.2026 року № 63, зі змісту якого вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» в особі Голови правління Ульє Олени Володимирівни, яка діє на підставі Статуту, уповноважила адвоката Білого В. С. представляти інтереси позивача.

Водночас, до позовної заяви представником не додано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що Ульє О. В. на даний час дійсно являється головою правління, оскільки із наданої позивачем інформації неможливо встановити наявність чи відсутність обмежень щодо представництва юридичної особи, оскільки такі обмеження можуть визначатися внутрішніми документами юридичної особи.

Зокрема, у матеріалах справи відсутня копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якій остання зазначена як особа, уповноважена вчиняти юридично значимі дії від імені юридичної особи, а також не додано копії статуту ПрАТ «СК «Уніка», на підставі якого діє Ульє О. В., чи наказу про призначення Ульє О. В., або інших установчих чи внутрішніх документів, які б підтверджували повноваження останньої як голови правління діяти в інтересах позивача, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості пересвідчитися у наявності в Ульє О. В. повноважень на підписання відповідної довіреності, а також встановити обсяг і характер обмежень щодо представництва, передбачених статутом.

Суд зазначає, що цивільно-процесуальним законом не передбачено обов`язку суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі здійснювати дії, пов`язані із самостійним пошуком відомостей щодо повноважень представника позивача на підписання поданих до суду документів.

Водночас, аналіз вищевказаних норм ч. 3 ст. 62, ч. 7 ст. 177 ЦПК України свідчить про те, що на сторону позивача, як ініціатора судового розгляду, покладається обов`язок щодо подачі разом із заявою до суду відповідних доказів, що підтверджують право підписання такого позову.

Таким чином, позивачу необхідно на виконання даної ухвали також надати суду докази, які б підтверджували наявність в Ульє О. В. таких повноважень, зокрема на видачу довіреності.

За таких обставин, наведені недоліки позовної заяви виключають можливість відкриття провадження у справі.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до змісту ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків такої.

На підставі викладеного, керуючисьст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

постановила:

позовну заявуПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Постигач О. Б.