Рішення № 139523188, 07.09.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/7693/23

Провадження №: 2/332/525/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання Карліної А.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОТП БАНК» про визнання нікчемними умов комісії, -

встановив:

26.12.2023 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Свої вимоги мотивувало тим, що 28.07.2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2025042142, який за правовою природою є змішаним договором кредитного договору та Договору про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток.

Згідно умов договору, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, позичальник бажав оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП БАНК» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконало повністю.

У зв`язку з порушеннями відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 112551,05 грн, яка на даний час не погашена, що порушує права та законні інтереси Банку. В зв`язку з вищевикладеним представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати, які були ними понесені у зв`язку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору в розмірі 2684,00 гривні.

13.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до виписки по рахунку Банком за період з 29.07.2021 по 30.06.2022 було нараховано відсотків в розмірі 19123,00 грн. Вказані відсотки є такими, що не підлягають стягненню з огляду на нарахування поза межами строку кредитування.

Також 13.10.2025 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої представник позивача за зустрічним позовом просив визнати недійсним пункт Розділу 4 паспорту споживчого кредиту до договору № 2025042142 від 28.07.2019 щодо стягнення з ОСОБА_1 щомісячно 350,00 грн. за послуги з «СМС Довідки» та зобов`язати відповідача за зустрічною позовною заявою провести перерахунок заборгованості за договором з урахуванням нікчемності комісії.

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

07.08.2024 у справі ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги АТ «ОТП БАНК» задоволено у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.10.2025 заяву відповідача задоволено, заочне рішення від 07.08.2024 скасовано, справу призначено до розгляду.

Ухвалою від 05.11.2025 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження. Справу призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 10.12.2025 було закрито підготовче провадження по справі, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 09.04.2026 було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом про витребування оригіналу кредитного договору № 2025042142 від 25.07.2019, анкети-заяви про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 2025042142 САRD від 28.07.2019, паспорту споживчого кредиту разом з додатком № 1.

Ухвалою суду від 13.05.2026 заявлено клопотання представника відповідача за первісним позовом про витребування детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2025042142 від 25.07.2019.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представник АТ «ОТП БАНК» у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач за первісним позовом та його представник у судове засідання не з`явилися. На адресу суду від представника відповідача адвоката Працевитого Г.О. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності відповідача.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.07.2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2025042142, який за правовою природою є змішаним договором кредитного договору та Договору про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток.

Згідно умов договору, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, позичальник бажав оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

Відповідно до умов договору, АТ «ОТП БАНК» взяв на себе зобов`язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки.

На картковий рахунок відкритий за заявою Відповідача було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.

Згідно умов обслуговування кредитної лінії, за користування кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП БАНК» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладання договору між сторонами відбулося на підставі ст. 634 ЦК України шляхом приєднання Відповідачем до запропонованих банком умов та тарифів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк встановлений Договором або Законом (ст.612 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Всупереч умов Кредитного договору Відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Заборгованість ОСОБА_1 за договором №2025042142 від 28.07.2019 року станом на 10.10.2023 становила 112551,05 гривень, з яких: 69000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 43551,05 грн заборгованість по відсотках; 0,00 грн пеня (а.с. 20-35).

За період з 23.05.2025 по 30.09.2025 відповідачем було сплачено в рахунок заборгованості 13701,88 грн, про що свідчить розрахунок заборгованості, станом на 22.05.2026.

При цьому, суд акцентує увагу, що ані розрахунок заборгованості станом на 10.10.2023, ані розрахунок заборгованості станом на 22.05.2026 не містять нарахувань комісії згідно відповідного пункту Розділу 4 паспорту споживчого кредиту по договору № 2025042142 від 28.07.2019.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача за первісним позовом про те, що відсотки на суму 19123,00 грн за період з 29.07.2021 по 30.06.2022 були нараховані поза межами кредитування, оскільки відповідно до паспорту споживчого кредиту строк кредитної лінії встановлений протягом 36 місяців з правом пролонгації.

Крім того, 30.06.2022 та у період з 23.05.2025 по 30.09.2025 відповідач здійснював поповнення карткового рахунку, що свідчить про дію кредитної карти, відповідно, про дію договору на обслуговування вказаного кредитного рахунку.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що первісний позов законний, обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню з урахуванням сплаченої суми заборгованості, а саме в загальній сумі 98849,17 грн.

Що стосується зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, звертаючись із зустрічним позовом, представник позивача просив визнати недійсним пункт Розділу 4 паспорту споживчого кредиту до договору № 2025042142 від 28.07.2019 щодо стягнення з ОСОБА_1 щомісячно 350,00 грн. за послуги з «СМС Довідки», тобто комісію.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у № 204/224/21 викладено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

За такого, оскільки підстави заявленого зустрічного позову фактично свідчать про можливу нікчемність певного пункту кредитного договору, на укладенні якого наполягає Банк, вимога ОСОБА_1 про визнання цього пункту договору недійсним (нікчемним) не є належним способом захисту, оскільки на такі обставини ОСОБА_1 міг посилатися як на підставу своїх заперечень проти первісного позову.

Таким чином, вимога зустрічної позовної заяви про визнання пункт Розділу 4 паспорту споживчого кредиту до договору № 2025042142 від 28.07.2019 щодо стягнення з ОСОБА_1 щомісячно 350,00 грн за послуги з «СМС Довідки» недійсним - не відповідає належному способу захисту у вказаній справі. Обрання позивачем за зустрічною позовною заявою неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Крім того, як зазначено раніше, відповідачу за первісним позовом ОСОБА_1 була нарахована заборгованість за тілом кредиту та відсотками, натомість заборгованість за комісією відсутня.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити первісну позовну заяву частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2025042142 від 28.07.2019 в розмірі 98849,17 грн.

З підстав зазначених вище, суд відмовляє в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП БАНК» про визнання пункт Розділу 4 паспорту споживчого кредиту до договору № 2025042142 від 28.07.2019 щодо стягнення з ОСОБА_1 щомісячно 350,00 грн за послуги з «СМС Довідки», - недійсним та про перерахунок заборгованості.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою та про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви, з відповідача за первісною позовною заявою на користь позивача за первісною позовною заявою підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2357,36 гривень (2684 х 87,83% /100%) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП БАНК» заборгованість по картковому рахунку за договором №2025042142 від 28.07.2019 року у розмірі 98849,17 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот сорок дев`ять) гривень 17 копійок та судовий збір в розмірі 2684,00 гривень.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП БАНК» про визнання нікчемними умов комісії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Інформація про учасників процесу:

Позивач: Акціонерне товариство «ОТП БАНК», код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження:01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.І. Ретинська