Рішення № 139519038, 04.09.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4795/26

провадження №: 2/398/4301/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"04" вересня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», представник позивача адвокат Адвокатського об`єднання «Апологет» Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» 20 липня 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 337,56 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.09.2024 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 32861700, за умовами якого відповідач отримала 4 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за надання кредиту та можливих штрафних санкцій. Договір відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач умови договору виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача, однак відповідач своїх зобов`язань не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 18 337,56 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн, заборгованості за процентами - 11 737,56 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту - 600,00 грн та заборгованості за штрафами - 2 000,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом надсилання судової повістки за адресою її зареєстрованого місця проживання; до суду повернулося зворотне поштове повідомлення з розпискою про вручення від 06.08.2026 року. Відзиву на позовну заяву, а також інших заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомлено.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а позивач проти такого вирішення справи не заперечує, суд, керуючись статтями 280, 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд цієї справи на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача кредитних коштів

27 вересня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 32861700 (індивідуальна частина) в електронній формі на сайті кредитодавця https://ewacash.com.ua (п. 1.12 договору).

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором vXynRNwN 27.09.2024 року о 09:54:31. Відповідно до наданої позивачем довідки про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор vXynRNwN надіслано позичальнику 27.09.2024 року о 09:53:28 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який відповідач повідомила кредитодавцю.

Договором встановлені такі основні умови кредитування:

- сума кредиту - 4 000,00 грн (п. 1.2);

- строк кредитування - 360 днів, дата повернення кредиту, сплати процентів і комісії - 22.09.2025 року (п. 1.3, 1.4);

- пільгова процентна ставка - 0,8 % за один день користування кредитом, застосовується протягом пільгового періоду, тривалість якого не може перевищувати 30 календарних днів (п. 1.5.1, 1.7, 2.2.3);

- стандартна (базова) процентна ставка - 350,4 % річних (п. 1.6), що згідно з п. 2.2.3 договору становить 0,96 % за один день користування кредитом; застосовується з першого дня стандартного періоду, який починається наступного дня після закінчення пільгового періоду (п. 1.8); відповідно до п. 2.2.3 і 4.5 договору стандартна (базова) ставка не є підвищеною, а цифрове значення підвищених процентів і пені становить «0»;

- комісія за надання кредиту - 15 % суми кредиту, що складає 600,00 грн, нараховується кредитодавцем одноразово (п. 1.5.2, 1.10.2); згідно з п. 1.4.2 договору комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу кредитодавця;

- штраф у розмірі 10 % суми отриманого кредиту, що складає 400,00 грн, - у разі прострочення на 1 календарний день (п. 4.6); штраф у розмірі 40 % суми отриманого кредиту, що складає 1 600,00 грн, - у разі прострочення на 10 календарних днів (п. 4.6.1); сукупний розмір штрафів за договором становить 50 % суми отриманого кредиту (п. 4.5);

- загальні витрати за кредитом - 14 232,00 грн, денна процентна ставка - 0,95 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 18 232,00 грн (п. 1.5).

Невід`ємною частиною договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, та Графік платежів (Додаток 3). Отримання до укладення договору Паспорта споживчого кредиту і ознайомлення з умовами кредитування відповідач підтвердила в п. 5.1 договору. Копії зазначених документів надані позивачем і досліджені судом.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальникові шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку. Реквізити платіжної картки позичальника - НОМЕР_2 - зазначені в розділі 12 договору.

Згідно з довідкою надавача платіжних послуг - ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (EasyPay) вих. № 306139-1481790578-20042026 від 20.04.2026 року - за дорученням ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» на підставі договору № 070524/А1-1909 від 07.05.2024 року 27.09.2024 року о 09:54 виконано платіжну операцію № 1481790578 на суму 4 000,00 грн на картку № НОМЕР_3 з призначенням платежу «Видача кредитних коштів»; статус операції - «Виконано». Довідку засвідчено кваліфікованим електронним підписом генерального директора платіжної установи.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили право позичальника за наявності відповідної пропозиції кредитодавця продовжити строк користування/повернення кредиту шляхом натискання кнопки «Пролонгувати кредитний договір» в Особистому кабінеті із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Реалізуючи це право, сторони уклали дві угоди про внесення змін до договору про споживчий кредит № 32861700 від 27.09.2024 року щодо продовження строку повернення кредиту: угоду від 27.10.2024 року (заявка № 14030 від 27.10.2024) та угоду від 16.11.2024 року (заявка № 14701 від 16.11.2024). Комісія за продовження строку за обома угодами не справлялася.

Відповідно до угоди від 16.11.2024 року дата повернення кредиту з урахуванням строку продовження визначена - 11.11.2025 року; пільгова процентна ставка 0,8 % нараховується з 16.11.2024 року, стандартна (базова) процентна ставка 0,96 % - з 07.12.2024 року по 11.11.2025 року.

Кожна з угод супроводжується новим графіком платежів, погодженим сторонами. За графіком платежів до угоди від 16.11.2024 року перший платіж підлягав здійсненню 06.12.2024 року в розмірі 1 240,00 грн (640,00 грн процентів та 600,00 грн комісії за надання кредиту), наступні платежі - кожні 20 днів у розмірі 768,00 грн, останній платіж - 11.11.2025 року в розмірі 4 768,00 грн, з яких 4 000,00 грн - сума кредиту.

Укладення угод підтверджується здійсненими відповідачем платежами: 27.10.2024 року - 928,00 грн та 16.11.2024 року - 640,00 грн, які кредитодавець зарахував у рахунок погашення нарахованих процентів.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості.

Платіж, який підлягав здійсненню 06.12.2024 року, відповідач не здійснила; після 16.11.2024 року платежі від неї не надходили.

Згідно з наданою позивачем відомістю щоденних нарахувань за договором проценти за користування кредитом нараховувалися: за період з 27.09.2024 року по 06.12.2024 року - за пільговою ставкою 0,8 % (32,00 грн за день), а з 07.12.2024 року - за стандартною ставкою 0,96 % (38,40 грн за день). 08.12.2024 року нараховано штраф у розмірі 400,00 грн, 17.12.2024 року - штраф у розмірі 1 600,00 грн.

Станом на 21.09.2025 року за договором нараховано: 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 13 305,56 грн процентів за користування кредитом, з яких відповідачем сплачено 1 568,00 грн, а залишок становить 11 737,56 грн; 600,00 грн комісії за надання кредиту; 2 000,00 грн штрафів. Пеня за договором не нараховувалася. Загальний розмір заборгованості становить 18 337,56 грн.

Доказів погашення вказаної заборгованості або власного контррозрахунку відповідач суду не надала.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Відповідно до ч. 3 ст. 13 цього Закону продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідно до ч. 4 ст. 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100 %, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої - сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону, а також положення щодо врегулювання простроченої заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 21 цього Закону сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 21 цього Закону застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання за договором про споживчий кредит заборонено.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За приписами ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 Верховний Суд зазначив: «Доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту, не заслуговують на увагу… Закон [«Про електронну комерцію»] є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним».

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між позивачем і відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 32861700 від 27.09.2024 року, укладеного в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором vXynRNwN, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису і створює для сторін відповідні правові наслідки. Відповідач була обізнана з умовами кредитування, у тому числі з розміром і порядком нарахування процентів та комісії, що підтверджується змістом договору, Паспортом споживчого кредиту і Графіком платежів.

Належне виконання кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про виконану платіжну операцію. Ця довідка складена на виконання пункту 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію», підтверджує завершення платіжної операції із зазначенням її дати, унікального номера, суми та отримувача, а відповідно до пункту 159 розділу VIII Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, має статус первинного документа. Достовірність цього доказу додатково підтверджується засвідченням довідки кваліфікованим електронним підписом. Отже така довідка є належним і допустимим доказом перерахування коштів за кредитним договором.

Суд враховує, що зазначений у довідці номер платіжної картки отримувача відповідає маскованому номеру картки (перші шість і останні чотири цифри - НОМЕР_2), який відповідач зазначила в розділі 12 договору як належний їй рахунок для отримання кредитних коштів, а час виконання платіжної операції (09:54) збігається з часом підписання договору одноразовим ідентифікатором (09:54:31).

Кредитодавцем у цій справі є фінансова, а не банківська установа, а розрахунки проводилися на підставі спеціального законодавства у сфері електронної комерції та платіжних послуг, у зв`язку з чим відсутність первинних бухгалтерських документів, оформлених у порядку, встановленому для банківських установ, факту перерахування коштів не спростовує. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.

Отже позивач надав належні, допустимі та достатні докази перерахування коштів відповідачу, що відповідно до ст. 1046, 1054 ЦК України підтверджує виконання ним свого обов`язку за кредитним договором. Відповідач доказів, які б спростовували надходження коштів на її картку, не надала.

Строк користування кредитом сторони двічі продовжували на умовах, визначених п. 2.3 договору, - угодами від 27.10.2024 року та від 16.11.2024 року, кожна з яких містить новий графік платежів. Останньою угодою дату повернення кредиту визначено 11.11.2025 року. Оскільки нарахування процентів за розрахунком позивача здійснено по 21.09.2025 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, підстав вважати ці нарахування такими, що виходять за межі строку кредитування, немає.

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала: платіж, передбачений графіком на 06.12.2024 року, не здійснила, суму кредиту, процентів і комісії у встановлені строки не сплатила. Доказів погашення заборгованості чи обґрунтованого спростування наданого позивачем розрахунку відповідач суду не надала.

Вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 11 737,56 грн ґрунтується на умовах договору і наданому розрахунку, а тому підлягає задоволенню.

Відомостей про те, що відповідач належить до осіб, на яких поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять, а тому підстав для звільнення відповідача від сплати процентів за користування кредитом суд не встановив.

Комісія за надання кредиту в розмірі 600,00 грн визначена договором у фіксованому розмірі, нараховується одноразово, включена до загальних витрат за споживчим кредитом і врахована при обчисленні денної та реальної річної процентної ставки, що відповідає ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з п. 1.4.2 договору ця комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу кредитодавця. З огляду на принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) суд визнає вимогу про стягнення комісії правомірною.

Пунктом 1.5 договору денну процентну ставку визначено в розмірі 0,95 %. Обчислення цього показника за формулою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» виходячи із загальних витрат за кредитом у розмірі 14 232,00 грн (14 232,00 : 4 000,00 : 360 ? 100 %) дає 0,99 %. Обидва значення не перевищують граничного розміру денної процентної ставки, встановленого ч. 5 ст. 8 цього Закону.

З огляду на закріплені у ст. 627 та ст. 204 ЦК України принцип свободи договору та презумпцію правомірності правочину суд виходить з того, що погоджені сторонами умови кредитування є чинними та підлягають застосуванню. Керуючись принципами змагальності та диспозитивності (ст. 12, 13, 81 ЦПК України), оскільки відповідач у судове засідання не з`явилася, відзиву не подала, дійсності умов договору не оспорювала, власного контррозрахунку чи доказів погашення боргу не надала, суд визнає розрахунок позивача в частині заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом і комісією за надання кредиту правильним.

Оцінюючи вимогу про стягнення штрафів у розмірі 400,00 грн і 1 600,00 грн, суд зазначає таке.

Ці штрафи нараховані на підставі п. 4.6 і 4.6.1 договору за прострочення сплати платежу, передбаченого погодженим сторонами графіком на 06.12.2024 року, і за своєю правовою природою є неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України, тобто мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а нараховані включно з 24 лютого 2022 року платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем.

Зазначена норма додана до ЦК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинною і не змінювалася. Вона не містить жодного обмеження за датою укладення договору: єдиною умовою її застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання допущене в період дії воєнного стану.

Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення. Прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач допустила 07 грудня 2024 року, а спірні штрафи нараховані 08 та 17 грудня 2024 року, тобто в період дії воєнного стану. Отже умови застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України дотримані.

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір від 27.09.2024 року не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Також такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому такі правовідносини з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, тобто у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення штрафів у загальному розмірі 2 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 32861700 від 27.09.2024 року у загальному розмірі 16 337,56 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 11 737,56 грн та заборгованість за комісією за надання кредиту - 600,00 грн, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 89,09 відсотка, тобто 2 372,02 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

На підтвердження цих витрат позивач надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, копію ордера на надання правничої допомоги № 1412829 від 04.11.2025 року, копію акта наданих послуг № 2089 від 28.05.2026 року та копію детального опису наданих послуг до цього акта, відповідно до яких Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано позивачу послуги на загальну суму 8 000,00 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 та від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити розмір таких витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, і часткова відмова у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства навіть за відсутності клопотання відповідача про їх зменшення.

Керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову і значення справи для сторін, а саме того, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, ці витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 4 454,67 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 32861700 від 27 вересня 2024 року у розмірі 16 337 (шістнадцять тисяч триста тридцять сім) гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 372 (дві тисячі триста сімдесят дві) гривні 02 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 454 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят чотири) гривні 67 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 04 вересня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський