Рішення № 13950649, 24.02.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2011 р.

Справа № 8/5004/187/11 за позовом Підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Приватного підприємства "Простір"

про стягнення 8 983 грн. 90 коп

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 18.05.2009 року

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач – підприємець ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача - приватного підприємства “Простір” 8 983 грн. 90 коп., в тому числі 7539 грн. 73 коп. –30% річних та 1444 грн. 17 коп. збитків від інфляції у зв’язку з неоплатою відповідачем заборгованості згідно договору купівлі-продажу №04/02-09 від 04.02.2009р. та судові витрати по справі: 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач пояснень по суті позовних вимог згідно ухвали суду від 08.02.2011 року не подав, в судове засідання повноважного представника не направив з невідомих суду причин, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 26).

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.07.2009р. у справі №6/68-38 (а. с. 16-17), що залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2009р., постановлено стягнути з приватного підприємства “Простір” на користь підприємця ОСОБА_1, зокрема, 24860 грн. 00 коп. основного боргу згідно договору купівлі-продажу №04/02-09 від 04.02.2009р.

Рішення не виконано на день розгляду справи.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наявність заборгованості в сумі 24860 грн. 00 коп. основного боргу згідно договору купівлі-продажу №04/02-09 від 04.02.2009р. та встановлення розміру річних – 30% встановлено зазначеним рішенням господарського суду.

З ухваленням судового рішення від 06.07.2009р. у справі №6/68-38 у відповідача виник обов’язок його виконати, але, як вбачається з пояснень представника позивача, довідки ВДВС 14.02.2011 року №2506, до подання позивачем позову і ухвалення рішення в цій справі воно виконано не було.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов’язання також припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання

зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем, а також не надав доказів виконання рішення господарського суду Волинської області від 06.07.2009р. у справі №6/68-38.

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв’язку з його невиконанням.

Обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нараховані позивачем за період з 29.01.2010 року по 02.02.2011 року 7 539 грн. 73 коп. річних та збитки від інфляції в сумі 1 444 грн. 17 коп. за період з лютого по грудень 2010 року включно (рішенням господарського суду Волинської області від 07.04.2010р. у справі №05/71-38, що залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року, постановлено стягнути з відповідача збитки від інфляції та річні по 28.01.2010 року) підставні та підлягають до стягнення згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства “Простір”, с. Піддубці Луцького району, вул. Перемоги, 5, р/р 260065520 в ВОД ВАТ “Райффайзен банк Аваль”

м. Луцьк, МФО 303569, код 31980014 на користь підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1,

р/р 26006055455200 в КБ “Приватбанк”, МФО 303440

- 7539 грн. 73 коп. річних, 1444 грн. 17 коп. збитків від інфляції, 102 грн.

00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в

повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового

процесу, а всього: 9 321 грн. 90 коп. (дев’ять тисяч триста двадцять одна грн.

90 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

24.02.11