Рішення № 139505701, 04.09.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4975/26

Провадження № 2/159/2871/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

04 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Окостень І.В.,

з участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,

розглянув справу № 159/4975/26,

учасники справи:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

представники учасників справи:

представник позивача Усенко Михайло Ігорович,

в с т а н о в и в:

В травні 2026 року позивач звернувся в електронній формі до суду із указаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що 03.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит, за умовами якого відповідачу надано у безготівковій формі кошти шляхом перерахування на його платіжну картку. Через неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 75 282,40 грн, з яких: 12 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 57 002,40 грн заборгованість за процентами, 1 380 грн заборгованість за комісією, 4 900 грн нейстойка.

Позивач набув права вимоги в указаному розмірі до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.11.2024 №112-МЛ, укладеного ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача у свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 282,40 грн та судові витрати у справі: 2 662,40 грн зі сплати судового збору і 8000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 04.08.2026 року суд відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначив відповідачу пп`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності, не заперечував в проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач не повідомив суд про причини не прибуття, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Він повідомлений про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України: судова повістка направлена на адресу його зареєстрованого місця проживання, повернута до суду з відміткою у поштовому повідомленні про відсутність адресата.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників справи фіксування судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

З наявних у справі доказів встановлено, що між 03.08.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №8793371, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 12000,00 грн (п.1.2), строком на 345 днів (п.1.3), денна процентна ставка складає 1,15% (п.1.5), комісія за надання кредиту 1380 грн, яка нараховується одноразово (п.1.5.1), проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 511% річних на фактичну заборгованість за кредитом ( п.1.5.2, п.1.5.3). Кредит надано у безготівковій формі на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1.).

Паспорт споживчого кредиту містить детально визначені умови кредитування.

Договір укладено в електронній формі, він підписаний відповідачем 03.08.2024 о 17.49 год із використанням одноразового ідентифікатора 427350. У такий спосіб відповідач підписав графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредит-це грошові кошти, що надаються позичальнику на умовах поворотності, строковості та платності. Така послуга обов`язково надається на підставі письмового договору, що може бути укладений в електронній формі.

Електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Механізм його укладення, вимоги до підписання сторонами врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір -це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підпис одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифровою послідовністю, що надсилається на верифікований номер телефону особи.

Договір кредиту у даній справі за формою відповідає вимогам законодавства щодо електронних договорів, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що є аналогом власноручного підпису. При укладенні договору відповідач пройшов ідентифікацію за реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, верифікованим номером мобільного телефону та адресою електронної пошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі. Ці умови залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів, що склалися на дату укладення договору.

Надані позивачем документи, зокрема платіжне доручення від 03.08.2024 ТОВ «Мілоан», підтверджують платіжної операції на картку, яка повністю збігається з маскованим номером у договорі. Перерахування коштів на суму 12 000 грн відбулося на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Зазначення цих реквізитів у тексті договору свідчить про те, що позичальник самостійно ідентифікував цю картку як власну та надав добровільну згоду на зарахування грошей саме на неї. Доказів протилежного суду не надано.

Наявні у справі докази підтверджують факт отримання кредиту відповідачем.

Позивач доводить про набуття ним права вимоги за договором кредиту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення цивільно-правових відносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В кредитному договорі передбачено право кредитора ТОВ «Мілоан» поступатися правом вимоги за цим договором (п.3.2.6).

Факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором є доведеним на підставі договору відступлення прав вимоги, укладеного 26.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «Кредит-Капітал».

Після набуття права вимоги позивач здійснював нарахування за кредитним договором до закінчення строку кредитування 14.07.2025.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 14.07.2025 основний борг складає 12 000 грн, непогашені проценти 57 002,40 грн, неустойка 4 900 грн, залишок за комісією 1 380 грн.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем будь-яких платежів на погашення цієї суми боргу, тому вимога позивача про стягнення зазначеної суми основного боргу (тіла кредиту) в сумі 12 000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також заявив вимогу про стягнення 57 002,40 грн процентів за користування кредитом. Сума процентів розрахована за ставкою 1,15% на день, охоплює 345 днів строку кредитування, і не містить нарахувань поза межами дії договору.

У справах про стягнення заборгованості за кредитним договором, де позичальником є фізична особа, застосуванню підлягають положення Закону України «Про споживче кредитування», положення якого спрямовані на захист прав споживачів від несправедливих умов договорів та неправомірних вимог за кредитними договорами.

Згідно із ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Зазначена норма набрала чинності 24.12.2023 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023.

Кредитний договір у даній справі був укладений 03.08.2024, тобто після набрання чинності та введення в дію зазначених законодавчих обмежень. Встановлення в договорі денної процентної ставки у розмірі 1,15%, перевищує імперативно визначений законом максимум у 1% , прямо порушує вимоги чинного законодавства та відповідно до положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 203, ст. 215 ЦК України така умова є нікчемною.

Таким чином, розрахунок заборгованості за відсотками має здійснюватися виключно за максимально дозволеною строковою ставкою 1% на день за весь період користування кредитом у межах його строку: 12 000 грн х 345 днів х 1% = 41 400 грн.

Відповідач не подавав заяв про надмірність або очевидну неспівмірність нарахованих позивачем процентів наслідкам порушення зобов`язання.

Вимога позивача про стягнення комісії за надання кредиту обґрунтована і підлягає задоволенню.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 і ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат споживача за споживчим кредитом включаються, серед іншого, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Кредитним договором встановлена комісія за надання кредиту, що нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу договором, її розмір становить 1380 грн (п.1.5.1).

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 4 900 грн, суд виходить із такого.

Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, у період дії воєнного стану боржник звільняється від сплати неустойки включно з 24 лютого 2022 року, такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні введений до укладення кредитного договору у цій справі, діє і на час її розгляду судом, тому нарахований позивачем штраф не може бути стягнутий судом.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 54 780 грн: 12 000 грн тіло кредиту, 41 400 грн проценти за користування кредитом, 1 380 грн комісія за видачу кредиту.

Позивач заявив про стягнення з відповідача судових витрат: 2 662,40 грн зі сплати судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 72,77% (54 780,00 грн від заявлених 75 282,40 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 937,33 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За вимогами ст. 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 в справі № 206/6537/19 суд має право оцінювати заявлений розмір правничої допомоги за критеріями ст. 137, 141 ЦПК України, незалежно від умов договору. Відшкодовуються лише витрати розумного розміру.

Обсяг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, складність справи не виправдовують заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Дослідивши зміст виконаних робіт, оцінивши пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг, обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що позивачу мають бути компенсовані витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги, проте їх розмір підлягає зменшенню до 4 000 грн.

Керуючись статтями 12,76-81,141,274-278,280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8793371 від 03.08.2024 в розмірі 54 780 грн (п`ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн, з яких: 12 000 грн тіло кредиту, 41 400 грн проценти за користування кредитом, 1 380 грн комісія за видачу кредиту.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1 937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн 33 коп судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Повне судове рішення складено 04.09.2026.

Головуючий:І. В. ОКОСТЕНЬ