Рішення № 139505702, 07.09.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 760/30462/25

Провадження № 2/159/1367/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання Сабецької К.О., представника відповідача Храброва А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача щодо невиконанням зобов`язань по поверненню коштів за кредитним договором №1510449 від 18.05.2024р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем, внаслідок чого утворилася загальна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 108504,14 грн. з яких: 24199,99 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 72204,15 грн - сума заборгованості за процентами, заборгованість за штрафом - 12100 грн.. 26.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» було укладено Договір факторингу №26122024, відповідно до якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит укладений між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем. За таких умов, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про споживчий кредит та судові витрати по сплаті судового збору та послуги правничої допомоги адвокатом в розмирі 8000 грн...

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просить справу розглядати у їх відсутності, позов підтримує повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та просить його задовольнити.

У судове засідання відповідач, не з`явився, приймав участь через представника. Подано суду відзив, в якому вказав, що позивачем не додано доказів виконання кредитного договору, тобто передачу відповідачу грошових коштів тому просить відмови у позові.

Позивачем подано додаткові пояснення в яких він спростовує доводи відповідача, але додаткові докази не подає.

Датою рішення суд зазначає дату складання повного тексту рішення.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про таке.

Згідно наданих позивачем копій вбачається про таке.

18.05.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» дистанційно за допомогою телекомунікаційних мереж уклав з відповідачем договір, який підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Р907 про споживчий кредит №1510449, згідно якого відповідач мав отримати 22700,00 грн., на строк 360 днів із сплатою процентів кожні 30 днів відповідно до графіку платежів. Всього відповідач мав сплатити до 13.05.2025р. процентів в сумі 115429,50 грн. Також за невиконання зобов`язання по поверненню кредиту відповідач має сплатити 3630 грн на четвертий день невиконання зобов`язання та 266,20 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання зобов`язання, про що зазначено в паспорті кредиту.

В Довідці про ідентифікацію ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» вказав, що одноразовий ідентифікатор Р907 направлено на телефонний номер НОМЕР_1 .

26.05.2024р ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» дистанційно за допомогою телекомунікаційних мереж уклав з відповідачем Додаткову угоду до договору№1510449, який підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Т104. Згідно якого, сторони збільшили кредит на суму 1500 грн. та загальний розмір кредиту складав 24200,00 грн. Датаю надання частини кредиту визначено 26.05.2024р. Згідно нового графіка відповідач мав сплатити до 13.05.2025р. процентів в сумі 122996,25 грн.

Доказів ідентифікації особи міткою Т104 позивач суду не надав.

Листом №20241231-2564 від 31.12.2024р. ТОВ «Пейтек» повідомив ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», що сума за платіжним дорученням перерахована на маску картки НОМЕР_2 в сумі 22700,00 грн.

Листом №20241231-2565 від 31.12.2024р. ТОВ «Пейтек» повідомив ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», що сума за платіжним дорученням перерахована на маску картки НОМЕР_2 в сумі 1500,00 грн.

В розрахунку заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» вказав, що станом на 26.12.2024р. відповідач за договором має заборгованість з сум повернення тіла кредиту 24199,99 грн., процентів 72204,15 грн, штраф 12100,00 грн.

26.12.2024р. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» уклав договір факторингу №26122024 за яким згідно витягу з реєстру під №2480 відступив вимоги за вищенаведеним кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»», а саме тіла кредиту 24199,99 грн., процентів 72204,15 грн, штраф 12100,00 грн. Загальною сумою 108504,14 грн.

Позивач досудовою вимогою від 14.10.2025р. №5586/690 повідомив відповідача, що він є новим кредитором та просить сплатити суму 108504,14 грн. Вимога адресовано відповідачу на адрес АДРЕСА_1 . Доказів передання на пошту та отримання цієї вимоги відповідачем позивач суду не надав.

За клопотанням позивача суд ухвалою від 30.03.2026р витребував в АТ "ПУМБ довідку з інформацію:

Чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_2 ОСОБА_1 ?

Чи була успішною транзакція, здійснена 18.05.2024, на банківську картку № НОМЕР_2 в сумі 24200 грн.?

Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_2 ?

Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_2 ?

У відповіді № КНО-07.8.5/6914БТ від 24.04.2026р. АТ "ПУМБ повідомив, що картка № НОМЕР_3 випущена до рахунку на ім`я ОСОБА_1 . За 18.05.2024р. надходження грошових коштів у сумі 24200,00 грн не виявлено.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наведене вказує, що для доведення укладення кредитного договору позивач мав подати доказати, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надсилаючи особі на телефонний номер 380699440514 одноразовий ідентифікатор Р907, довести що він належить відповідачу. Так само довести цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Але таких доказів суду не надано. Так саме і щодо додаткової угоди.

На зазначене звернув увагу Постанова КЦС ВС від 4 лютого 2026 року у справі №758/14925/23 (провадження 61-4523св25) за посиланням.

Разом із цим, суду не надано первинних документів (доказів), що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконав свої зобов`язання та передав гроші відповідно до п.2.2 Договору в період двох днів з 18.05.2024р.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

(!!!) В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (ЄДРСРУ № 92842141)

Як наведене вище, АТ "ПУМБ не підтвердив надходження кредитних коштів на рахунок відповідача, первинних документів (квитанцій, касового ордеру, платіжної інструкції, тощо) позивач також суду не надав, за таких умов суд вважає не доведеним твердження позивача, щодо укладення відповідачем кредитного договору на умовах які зазначено у поданих ним примірниках.

Згідно ч.1 ст. 1051 ЦК України Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Позивачу у відзиві відповідачем було доведено правову позицію, щодо неукладеності кредитного договору у зв`язку із не отриманням кредитних коштів, проте позивач додаткових доказів суду не надав, із клопотанням про витребування інших доказів до суду не звертався.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Такого висновку притримався Постанова КЦС ВС від 30.11.2022 № 334/3056/15 (61-8803св22).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач не довів укладення договору на умовах зазначених у примірниках кредитного договору та його додатковою угодою в сумі 24199,99 грн., тому обґрунтування похідних вимог по сплаті процентів та неустойки у цьому випадку значення не мають та не підлягають задоволенню.

Інші доказі на які посилається позивач судом досліджені, однак на зроблений судом висновок про відмову у задоволенні позову не впливають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений відповідачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.. Відповідачем надано договір з адвокатом Храбровою А.М. від 16.03.2026р, за яким відповідач має сплатити гонорар в розмирі визначеною додатковими угодами а також визначеними ними порядком (п.3.1, 4.1). За домовленістю оплата може здійснюватися у вигляді предоплати або авансу. (п.4.2). Додатковою угодою визначено, що гонорар має відповідач сплатити протягом 60 календарних днів після прийняття рішення у справі у розмирі 10000 грн. Актом виконаних робіт визначено обсях виконаних адвокатом послуг: - складання та подання відзиву; - участь у судових засіданнях. Проте суду не надано розрахунок витрачання часу на складання та подання відзиву, а також розрахунок вартості часу участі у судових засіданнях. Адвокат прийняв участь у одному судовому засіданні та витратив час з 11:11 до 11:41 год, тобто витратив 30 хв. часу.

Як зазначено в ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України також зазначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Отже суд дійшов висновку, що наданий розрахунок не містить доказів вартості витрачено адвокатом часу, та вартості відповідних робіт (надання послуг), які б могли підтвердити здійснення відповідних витрат.

Враховуючи наданні докази, та з огляду на складність справи суд вважає обґрунтованими та неминучими витрати на адвоката в сумі 4000 грн. отже такими, що доведені.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1510449 від 18.05.2024р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.09.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх; ідентифікаційний код 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН