Рішення № 139505018, 03.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/764/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Денисенка Олексія Валерійовича

до відповідача Березнівської міської ради

про стягнення в сумі 115 000 грн

в засіданні приймали участь:

від позивача: Денисенко О.В.;

від відповідача: Ткач О.М.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Денисенко Олексій Валерійович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Березнівської міської ради про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 85 000 грн та моральної школи в сумі 30 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо належного продовження договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості повноцінно користуватися орендованою земельною ділянкою та отримувати дохід від здійснення господарської діяльності.

Ухвалою суду від 19.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.07.2026.

06.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

13.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Судове засідання, призначене на 16.07.2026, не відбулося, оскільки відповідно до наказу Голови Господарського суду Рівненської області № 04-06/48/26 від 08.07.2026 "Про надання днів відпочинку" заступнику голови суду Горплюку А.М. надані дні відпочинку 15 та 16 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 14.07.2026 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.08.2026.

В судовому засіданні 27.08.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в судовому засіданні, яке відбудеться 03.09.2026.

В судовому засіданні 03.09.2026 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.03.2010 за наслідком проведених земельних торгів (аукціону) Денисенко О.В. придбав у Березнівської міської ради право оренди земельної ділянки, площею 0,0042 га, кадастровий номер 5620455101:01:005:0235, розташовану за адресою: м. Березне, вул. Андріївська (район автовокзалу), нотаріально завірено договір купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

02.07.2010 між Денисенко О.В. та Березнівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), терміном на 10 років з переважним правом на поновлення договору на тих самих умовах та на новий строк. На земельній ділянці позивачем влаштовано благоустрій території, встановлено об`єкт торгівлі, з дозволу міської ради підведені комунікації: світло, водопостачання, каналізація.

Згідно рішень Березнівської міської ради "Про поновлення договору оренди землі" №725 від 11.08.2020, №415 від 03.08.2021 даний договір оренди поновлювався відповідно на 1 рік в 2020 і в 2021 роках.

Згідно рішень Березнівської міської ради "Про поновлення договору оренди землі" №9764 від 16.08.2022, №1080 від 15.08.2023, №1570 від 22.10.2024 сторонами укладалися нові договори оренди землі відповідно в 2022, 2023, 2024 роках.

25.09.2025 позивач повідомив Березнівську міську раду про намір поновити договір оренди землі шляхом вручення листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі разом з проєктом додаткової угоди до договору оренди.

На пленарному засіданні 71 сесії Березнівської міської ради VIII скликання 21.10.2025 було розглянуте питання №62 "Про поновлення договору оренди землі Денисенку Олексію Валерійовичу", але в ході поіменного голосування питання не набрало необхідної кількості голосів.

Вважаючи своє право порушеним Денисенко О.В. звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом, у якому просив суд визнати додаткову угоду до договору оренди землі, кадастровий номер 5620455101:01:005:0235, розташовану за адресою: м. Березне, вул. Андріївська (район автовокзалу) в редакції з істотними умовами, визначеними сторонами під час процедури їх погодження, укладеною.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.01.2026 у справі № 918/1066/25 позов задоволено. Визнано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5620455101:01:005:0235 від 01.11.2025 укладеною.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у справі № 918/1066/25 апеляційна скарга Березнівської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2026 залишена без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позивач зазначає, що на вказаній земельній ділянці розташоване нежитлове приміщення - торговельний кіоск, який він використовував для отримання доходу шляхом передачі в оренду іншим суб`єктам господарювання. На підтвердження отримання доходу від оренди позивач, зокрема, надав договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2024, укладений з ФОП Романович О.М. строком до 01.04.2025, договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2025, укладений з ФОП Луцик Н.З. строком до 31.10.2025, а також банківські виписки щодо надходження орендних платежів.

За твердженням позивача, внаслідок неправомірної відмови відповідача у поновленні договору оренди земельної ділянки він був позбавлений можливості використовувати належне йому майно та отримувати дохід від його передачі в оренду, у зв`язку з чим за період з 01.11.2025 по 04.05.2026 недоотримав дохід у розмірі 85 000,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що йому як суб`єкту підприємницької діяльності завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює у 30 000,00 грн. На думку позивача, така шкода полягає у позбавленні єдиного джерела доходу, приниженні ділової репутації фізичної особи - підприємця, дезорганізації господарської діяльності та руйнуванні належного йому майна.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що рішення суду від 20.01.2026 у справі № 918/1066/25 про визнання додаткової угоди укладеною саме по собі не свідчить про автоматичне виникнення у відповідача обов`язку з відшкодування збитків. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач передавав в оренду належне йому майно - торговельний кіоск, а не земельну ділянку комунальної власності. При цьому, на думку відповідача, позивач не довів наявності причинно - наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заявленими до стягнення збитками, а також не підтвердив вжиття реальних і достатніх заходів для отримання заявленого доходу.

Зокрема, відповідач посилається на письмове підтвердження попередньої орендарки - ФОП Луцик Н.З. - про відсутність у неї наміру продовжувати договір оренди кіоску після 31.10.2025 з власних причин, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав вважати, що позивач отримував би заявлений дохід у період з 01.11.2025 по 04.05.2026.

Розглянувши заявлені вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки як правова категорія включають у себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Разом з цим, необхідною підставою для покладення на орган державної влади або орган місцевого самоврядування відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Доведення наявності цих елементів покладається на позивача, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Отже, твердження позивача про наявність підстав для стягнення збитків, зокрема щодо факту їх понесення, розміру, протиправності поведінки заподіювача шкоди та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, підлягають доведенню саме позивачем з урахуванням принципів змагальності, диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як вже зазначалось, позивач пов`язує заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди з протиправною поведінкою Березнівської міської ради, яка на його думку, виразилася у бездіяльності щодо належного продовження договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого він був позбавлений можливості повноцінно користуватися орендованою земельною ділянкою та отримувати дохід від здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 918/1131/20, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 15.06.2021 у справі № 918/864/20, від 21.04.2021 у справі № 913/335/20, від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17.

Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Судом встановлено, що період, за який позивач заявляє до стягнення упущену вигоду, становить з 01.11.2025 по 04.05.2026.

На підтвердження реальної можливості отримання доходу у зазначений період позивач посилається, зокрема, на договори оренди нежитлового приміщення, строк дії яких закінчився до початку заявленого ним періоду упущеної вигоди.

Так, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2024 його строк дії закінчився 01.04.2025.

Інший договір оренди нежитлового приміщення був укладений на період з 01.04.2025 по 31.10.2025.

Таким чином, станом на 01.11.2025, тобто на дату початку періоду, за який позивач заявляє упущену вигоду, строк дії обох наданих ним договорів оренди нежитлового приміщення вже закінчився.

При цьому судом встановлено, що в матеріалах справи наявний лист контрагента за договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2025, зі змісту якого вбачається, що останній не мав наміру продовжувати договір оренди після закінчення строку його дії.

Отже, зазначений доказ не підтверджує, а навпаки, спростовує доводи позивача про те, що за звичайного перебігу обставин він продовжував би отримувати орендну плату від зазначеного орендаря після 31.10.2025.

Сам по собі факт отримання позивачем орендних платежів у попередні періоди не свідчить про те, що аналогічний дохід був би ним реально отриманий у майбутньому періоді.

Надані позивачем банківські виписки можуть підтверджувати факт надходження коштів у попередні періоди, однак не підтверджують, що відповідні кошти були б отримані позивачем у період з 01.11.2025 по 04.05.2026, а також не підтверджують наявності конкретних договірних відносин, які забезпечували б отримання ним заявленого доходу.

Позивачем не надано суду доказів того, що після закінчення строку дії договору оренди від 01.04.2025 - 31.10.2025 ним було досягнуто домовленості з іншим орендарем щодо передачі нежитлового приміщення в оренду у період з 01.11.2025 по 04.05.2026.

Також матеріали справи не містять доказів укладення нового договору оренди, попереднього договору, досягнення домовленостей із потенційним орендарем, направлення письмових пропозицій щодо оренди, листування з потенційними орендарями або інших доказів, які б свідчили про реальну можливість отримання позивачем доходу від передачі нежитлового приміщення в оренду у заявлений ним період.

Таким чином, посилання позивача на отримання ним доходу від оренди в попередні періоди не є достатнім для висновку про те, що такий дохід був би ним реально отриманий у період з 01.11.2025 по 04.05.2026.

Відповідно до статтей 73,74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд бере до уваги рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2026 у справі № 918/1066/25, яким додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5620455101:01:005:0235 від 01.11.2025 визнано укладеною.

Водночас встановлення зазначеним судовим рішенням факту поновлення договору оренди земельної ділянки саме по собі не свідчить про наявність у позивача збитків у вигляді упущеної вигоди та не звільняє його від обов`язку довести інші необхідні елементи складу правопорушення, зокрема реальну можливість отримання доходу, його розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача і неотриманням такого доходу.

Іншими словами, факт порушення відповідачем прав позивача у правовідносинах щодо поновлення договору оренди землі та факт наявності у позивача права на поновлення такого договору не є тотожними факту завдання йому збитків у конкретному розмірі.

Для стягнення 85 000,00 грн позивач повинен довести, що саме внаслідок неправомірної поведінки відповідача він не отримав дохід, який за звичайного перебігу обставин реально отримав би у період з 01.11.2025 по 04.05.2026.

Однак таких доказів суду не надано.

Навпаки, встановлені судом обставини свідчать про те, що на момент початку заявленого періоду упущеної вигоди жоден із наданих позивачем договорів оренди нежитлового приміщення не був чинним, а орендар за останнім договором прямо повідомив про відсутність наміру продовжувати договірні відносини.

За таких обставин відсутні підстави вважати доведеним, що позивач за звичайного перебігу обставин реально отримав би заявлений ним дохід у період з 01.11.2025 по 04.05.2026.

Водночас позивачем не доведено, що саме неналежне поновлення відповідачем договору оренди земельної ділянки зумовило неможливість отримання ним доходу від передачі нежитлового приміщення в оренду у спірний період. Саме існування договору оренди земельної ділянки та його поновлення не свідчить про те, що позивач реально отримав би дохід від передачі розташованого на ній нежитлового приміщення в оренду, оскільки отримання такого доходу залежить, зокрема, від наявності орендаря та укладення відповідного договору оренди.

Отже, позивачем не доведено, що заявлена ним сума 85 000,00 грн є доходом, який він міг би реально одержати за звичайних обставин у період з 01.11.2025 по 04.05.2026, якби його право не було порушене.

Відтак позивачем не доведено наявності у нього упущеної вигоди у заявленому розмірі та причинного зв`язку між неправомірною поведінкою відповідача і неотриманням відповідного доходу.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Березнівської міської ради на користь ФОП Денисенко О.В. 85 000,00 грн упущеної вигоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. ч. 3, 4 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Крім цього, підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені й ст. 1167 Цивільного кодексу України.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягала ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

За усталеною судовою практикою під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність, характер, тривалість та обсяг заявлених ним немайнових втрат, а також їх причинний зв`язок із протиправною бездіяльністю відповідача.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів втрати ділових зв`язків, розірвання договорів із контрагентами, істотного погіршення ділової діяльності чи інших обставин, які б свідчили про заподіяння позивачеві моральної шкоди. Твердження про пошкодження кіоску цвіллю також не підтверджені належними актами чи експертизами, пов`язаними із протиправними діями Березнівської міської ради.

Виходячи з вищенаведеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.

Отже, за результатами оцінки наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності у нього упущеної вигоди у заявленому розмірі, реальної можливості отримання відповідного доходу у спірний період та причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача і його неотриманням. Також позивачем не доведено наявності, характеру та обсягу немайнових втрат, а також їх причинного зв`язку з бездіяльністю відповідача. У зв`язку з цим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 07 вересня 2026 року.

Суддя А.М.Горплюк