Рішення № 139504228, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/8646/24 (910/16293/25)Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за заявою ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" арбітражної керуючої Ковалко Галини Іванівни

до 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства

у справі № 910/8646/24

за заявою Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100; ідентифікаційний код 23494714)

до Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, буд. 17; ідентифікаційний код 30264236)

про банкрутство

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування заявлених вимог заявником зазначено, що наявні сукупність ознак, які свідчать про умисне доведення ПрАТ "Побутрембуд" до банкрутства, а саме: недостатньо активів, кошти від реалізації яких можуть бути направлені на задоволення вимог кредиторів; наявність значної кредиторської заборгованості перед кредиторами зобов`язання зі сплати за якою виникли понад три роки; приховування фінансової звітності та реального стану підприємства; викривлення активів через фіктивну дебіторську заборгованість; наявність значної простроченої дебіторської заборгованості, через відсутність претензійної роботи; відсутність господарської діяльності з 2014 року; бездіяльність керівників, засновника та кінцевого бенефіціарного власника; невиконання обов`язку щодо збереження активів, неподання звітності та невжиття заходів для відновлення платоспроможності є прямими ознаками доведення боржника до банкрутства та підставою для покладення на відповідальних осіб субсидіарної відповідальності, що відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, є підставою для покладення на відповідачів субсидіарної та солідарної відповідальності за зобов`язаннями ПрАТ "Побутрембуд".

Відтак, на переконання ліквідатора, шкода, яка нанесена банкруту ПрАТ "Побутрембуд" нанесена спільними діями засновника ПрАТ "Побутрембуд" ОСОБА_4 так і фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як директорів в результаті такі особи повинні нести субсидіарну відповідальність шляхом стягнення солідарно з них майнової шкоди в розмірі 170 277 263, 96 грн.

2. Стислий виклад позиції відповідачів

У поданому ОСОБА_1 відзиві, останній зазначає, що окрім фінансового аналізу підприємства з метою визначення фінансово-господарського стану підприємства на предмет наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства та проведено аналіз на предмет можливості субсидіарної відповідальності посадових осіб ПрАТ "Побутрембуд" ліквідатором не надано жодних допустимих доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями засновників (учасників) та керівника ПрАТ "Побутрембуд" із неплатоспроможністю останнього.

Тобто, ліквідатором ПрАТ "Побутрембуд" здійснені формальні дії щодо виявлення ознак доведення до банкрутства та виявлення ознак прихованого банкрутства.

Також, відповідач-1 зазначає, що ліквідатором ПрАТ "Побутрембуд" не було доведено документально, що рішеннями, розпорядженнями чи наказами засновників (учасників) та керівника було змінено економічну та (або) юридичну долю ПрАТ "Побутрембуд".

Отже, відсутність у ліквідатора ПрАТ "Побутрембуд" обґрунтованого та документального причинно-наслідкового зв`язку між діями засновників (учасників) та керівника та неплатоспроможністю ПрАТ "Побутрембуд" і відсутністю у боржника майна для задоволення вимог його кредиторів не створює об`єктивну сторону правопорушення засновником та керівника в межах справи про банкрутство.

3. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8646/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025.

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" арбітражної керуючої Ковалко Галини Іванівни про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, в якій ліквідатор просить суд:

- покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" у розмірі 170 277 263, 96 гривень у зв`язку з доведенням Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" до банкрутства ОСОБА_1 ;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 170 277 263, 96 гривень у якості солідарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 прийнято заяву ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" арбітражної керуючої Ковалко Галини Іванівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства до розгляду в межах справи № 910/8646/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.03.2026.

02.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 на заяву ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" арбітражної керуючої Ковалко Галини Іванівни про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства.

05.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про вступ у справу як третьої особи.

09.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 відкладено підготовче засідання на 14.05.2026.

07.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення ліквідатора у справі.

У підготовчому засіданні 14.05.2026 було ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 25.062026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 повідомлено відповідачів-2 та 3 про призначення розгляду справи по суті на 25.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 відкладено судове засідання на 06.08.2026.

У судовому засіданні 06.08.2026 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд про задоволення позову.

Представник відповідача-1 заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у позові.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 06.08.2026 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/8646/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд".

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 визнано Приватне акціонерне товариство "Побутрембуд" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражну керуючу Ковалко Галину Іванівну.

За результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану та аналізу інвестиційної та іншої діяльності боржника та його становища на ринках та наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства (за період 2014, 2015 та 1 півріччя 2016 роки із порівняльним аналізом фактичного майнового стану на дату порушення справи про банкрутство), а також аналізу на предмет можливості субсидіарної відповідальності посадових осіб банкрута ПрАТ "Побутрембуд", його засновників або інших осіб, а також можливості солідарної відповідальності посадових осіб банкрута встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство "Побутрембуд" (ідентифікаційний код 30264236) характеризується на дату порушення справи про банкрутство ознаками стійкої фінансової неплатоспроможності. За результатом проведеної інвентаризації майнових активів банкрута ПрАТ "Побутрембуд", яку проведено з врахуванням самостійно отриманої ліквідатором інформації про активи боржника на відповідних сайтах державних установ, організацій та підприємств, які володіють інформацією про активи суб`єктів підприємницької діяльності, активи товариства формуються із часток у статутному капіталі наступних товариств: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ТРИ" / 35746319 Україна, 01025, місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 25/2 Розмір внеску до статутного фонду: 495 000,00 грн; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА УСТАНОВА "ІНВЕСТБУД" / 32856902 Україна, 01025, місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 25/2 Розмір внеску до статутного фонду: 27 973 000,00 грн; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОНТОРА "ПОБУТЖИТЛОСЕРВІС" / 34715836, Україна, 03022, місто Київ, вулиця Жуковського, будинок 22-А Розмір внеску до статутного фонду: 38 000,00 грн; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМУС РІЕЛТІ КОМПАНІ" / 36135108 грн. Україна, 03022, місто Київ, вулиця Жуковського, будинок 22-А Розмір внеску до статутного фонду: 3 871 952,89 грн. На загальну суму 32 377 952,89 грн.

Водночас, за банкрутом зареєстровано транспортні засоби SKODA OKTAVIA, BAЗ 21214, ЗАЗ 110557, CHEVROLET NIVA 21230L, ГAЗ 2705, MAЗ 543240, VOLKSWAGEN GOLF, KAMA3 53203, FORD EXPLORER, KRA3 6510, 3ИЛ 5301EO, ГАЗ 2705 та техніку Трактор колісний ХТЗ-2511 Н.З 06396 КС , Трактор колісний МТЗ-82.1 Н.З 05866 КС, Трактор колісний БЕЛАРУС-82.1 н.з. 10333КС , Трактор колісний МТЗ-82.1 н.з 04708 КС , Трактор колісний МТЗ-82.1Н.З 05591КС, ПРИЧІП 2ПТС4Н.З. КС00905, щодо яких Господарським судом м. Києва постановлено ухвалу від 14.08.2025 про розшук органами національної поліції, так як органами управління товариства зазначені активи передано ліквідатору.

Станом на 26.12.2025 за результатом розшуку, ліквідатором не встановлено місце знаходження зазначених транспортних засобів та техніки. Інших активів не виявлено.

Втім, банкрутом ПрАТ "Побутрембуд" відповідно до останньої поданої звітності станом на перше півріччя 2016 року, відображались активи, зокрема, основні засоби в розмірі 28 683 000 грн., довгострокові фінансові інвестиції в розмірі 33 808 000 грн., запаси в розмірі 7 738 000 грн., дебіторська заборгованість за товари роботи та послуги в розмірі 41 215 000 грн., гроші та еквіваленти в розмірі 20 000 грн. на загальну суму 111 715 000 грн. Фактичний станом на дату порушення справи не відповідає задекларованій останній фінансовій звітності.

Ліквідатором проведено аукціони з продажу корпоративних прав ПрАТ "Побутрембуд" за номінальною вартістю. Пропозиції щодо придбання зазначених активів на першому аукціоні та першому повторному аукціоні не надходили, аукціон не відбувся. Проведена інвентаризація підтвердила, що активів недостатньо для задоволення вимог кредиторів. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2024, № довідки: 5004868202087 станом на дату порушення справи про банкрутство вбачається відсутність об`єктів нерухомого майна. На рахунках в АТ АКБ «ЛЬВІВ», АТ «СЕНС банк" та АТ «Укрексімбанк» рух коштів відсутній впродовж 2017-2025 років.

За результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану зроблено наступні висновки: ПрАТ "Побутрембуд" код ЄДРПОУ - 30264236, характеризується ознаками стійкої фінансової неспроможності упродовж усього аналізованого періоду, встановлено наявні ознаки доведення до банкрутства та ознаки приховування банкрутства, а також недостатність майна боржника, викликана діями або бездіяльністю певних осіб, які є відповідальними за настання стану стійкої неплатоспроможності боржника, що призвело до банкрутства. За результатом проведених розрахунків встановлено, відхилення показників ліквідності від граничного значення. Показники фінансової стійкості підприємства значно нижчі від нормативного показника (0,6), та становить: 2014року-0,7773; 2015 року -0,7764; 1 півріччя 2016 року - -0,8145, що свідчить про фінансову неплатоспроможність. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (нормативний показник (0,2-0,3)), становить: 2014року- 0,000109; 2015 року 0,000108; 1 півріччя 2016 року - 0,00010. Значення не відповідає нормативному та вказує на проблеми в компанії і може свідчити про неефективну стратегію управління фінансовими ресурсами. Грошові кошти, на відміну від інших активів, не беруть участі у виробничо-збутовому процесі, вони не генерують дохід компанії.

Станом на дату подання позову активи товариства формуються лише довгостроковими фінансовими інвестиціями, а саме участь у капіталі товариств, які припинили свою діяльність у 2011-2017 роках. Зазначене свідчить про те, що активи не можуть покрити зобов`язання.

Наявність від`ємного власного капіталу вказує на незадовільну структуру балансу. Відповідальність за доведення боржника до банкрутства покладається не лише на формальних керівників, а й на фактичних контролерів - бенефіціарів та засновників, якщо їхня поведінка свідчить про умисне або недбале спричинення банкрутства.

Станом на дату подання заяви про відкриття провадження у справі, вимоги у справі про банкрутство заявлені до боржника в розмірі 202 655 216,85 грн. Вартість об`єктів ліквідаційної маси становить 32 377 952,89 грн.

Зазначене вище свідчить про недостатність майна, кошти від реалізації якого можуть бути направлені на задоволення вимог кредиторів. Саме такі обставини є одними із юридичних фактів доведення до банкрутства, зокрема недостатність майна боржника викликана діями або бездіяльністю певних осіб, які є відповідальними за настання стану стійкої неплатоспроможності боржника, що призвело до банкрутства. Рухоме майно, що обліковується за товариством, не передане органами управління ліквідатору, що свідчить про приховування активів. Також товариству характерні ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності - зокрема умисного приховування громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб`єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом відображення недостовірних даних. За даними фінансової звітності 2014-2016 років відображено активи, кошти від реалізації яких могли б бути направлені на погашення вимог кредиторів. Фактично за даними інвентаризаційних описів активи у боржника відсутні, що свідчить про наявність ознак приховуваного банкрутства (стійкої фінансової неспроможності). Розмір активів нижчий розміру його зобов`язань. Підприємство на кінець періоду, а саме на дату порушення справи про банкрутство характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.

На підставі аналізу, проведених досліджень ліквідатором, а також із урахуванням вимог статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 92 і 96 Цивільного кодексу України встановлено:

1. ПрАТ "Побутрембуд" припинило господарську діяльність ще у 2014 році, що підтверджено фінансовою звітністю (встановлено незмінність показників впродовж 3х років), а також не подання звітності понад десять років свідчить про приховування реального фінансового стану підприємства.

2. За результатами інвентаризації від 29.07.2025 року встановлено недостатність активів, а також приховування активів від ліквідатора, що є наслідком виведення майна або бездіяльності керівництва.

3. Аналіз фінансово-господарського стану підтвердив ознаки доведення та прихованого банкрутства, зокрема наявність фіктивної та простроченої дебіторської заборгованості, статичність балансових показників, що призвело до викривлення коефіцієнтів ліквідності.

4. Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як особи, які здійснювали фактичний контроль над діяльністю товариства, не виконали обов`язку діяти добросовісно та розумно в інтересах боржника, чим порушили вимоги цивільного та господарського законодавства.

Шкода, яка нанесена банкруту ПрАТ "Побутрембуд", відшкодовується шляхом стягнення солідарно майнової шкоди в розмірі 170 277 263, 96 грн. Із учасника товариства, що є кінцевим бенефіціарним власником, який несе субсидіарну відповідальність.

Перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_1 , відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі - 100%. Керівником товариства від дати 24.07.2013 призначено до 29.01.2018 ОСОБА_5 , 29.01.2018 внесено зміни та призначено керівником ОСОБА_3 , 03.07.2020 внесено зміни та призначено керівником ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, на переконання ліквідатора наявні сукупність ознак, які свідчать про умисне доведення ПрАТ "Побутрембуд" до банкрутства, а саме: недостатньо активів, кошти від реалізації яких можуть бути направлені на задоволення вимог кредиторів; наявність значної кредиторської заборгованості перед кредиторами зобов`язання зі сплати за якою виникли понад три роки; приховування фінансової звітності та реального стану підприємства; викривлення активів через фіктивну дебіторську заборгованість; наявність значної простроченої дебіторської заборгованості, через відсутність претензійної роботи; відсутність господарської діяльності з 2014 року; бездіяльність керівників, засновника та кінцевого бенефіціарного власника; невиконання обов`язку щодо збереження активів, неподання звітності та невжиття заходів для відновлення платоспроможності є прямими ознаками доведення боржника до банкрутства та підставою для покладення на відповідальних осіб субсидіарної відповідальності, що відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, є підставою для покладення на відповідачів субсидіарної та солідарної відповідальності за зобов`язаннями ПрАТ "Побутрембуд".

Також, ліквідатор зазначає, що відсутність активних дій з боку відповідачів, спрямованих на збереження активів, відновлення діяльності чи запобігання банкрутству, не звільняє їх від відповідальності, а навпаки - свідчить про наявність вини у доведенні боржника до банкрутства. Учасник ПрАТ "Побутрембуд" фізична особа кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_1 , відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі - 100%, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута ПрАТ "Побутрембуд" у зв`язку з доведенням його до банкрутства в розмірі, який визначається з різниці між сумою вимог кредиторів у справі 202 655 216,85 грн та розміром ліквідаційної маси 32 377 952,89 грн та становить 170 277 263, 96 грн.

Товариство від 24.07.2013 до 29.01.2018 працювало під керівництвом ОСОБА_5 , на дату прийняття Кодексу повноваження керівника виконував ОСОБА_3 , від 03.07.2020 повноваження керівника виконував ОСОБА_2 . Керівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на дату їх призначення було відомо, що фінансова неплатоспроможність товариства наступила до 2016 року, про що свідчить ухилення від подання звітності.

Неподання керівником ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фінансової звітності, приховування реального фінансового стану боржника та невжиття заходів щодо збереження активів, приховування активів, є діями які свідчать про недобросовісність і створюють підставу для покладення субсидіарної відповідальності.

Під час виконання своїх повноважень ОСОБА_2 допустив: непередання ліквідатору бухгалтерських і фінансових документів, печаток та матеріальних цінностей; відсутність будь-яких управлінських дій щодо збереження або реалізації активів; повну втрату контролю над фінансовими показниками підприємства; ухилення від подання звітності до контролюючих органів, що є порушенням частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка встановлює, що керівник боржника зобов`язаний передати ліквідатору всі документи, печатки, матеріальні цінності та майно підприємства, а у разі невиконання цього обов`язку несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями боржника.

Відтак, огляду на викладене, на переконання ліквідатора, шкода, яка нанесена банкруту ПрАТ "Побутрембуд" нанесена спільними діями засновника ПрАТ "Побутрембуд" ОСОБА_4 так і фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як директорів в результаті такі особи повинні нести субсидіарну відповідальність шляхом стягнення солідарно з них майнової шкоди в розмірі 170 277 263, 96 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Із введенням у дію з 21.10.2019 КУзПБ запроваджено солідарну відповідальність за порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема у разі загрози неплатоспроможності), визначено суб`єктом цієї відповідальності керівника боржника та встановлено строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць.

Так, згідно частини 6 статті 34 КУзПБ (у редакції, чинній на момент введення в дію КУзПБ) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів зі своїми вимогами до зазначеної особи.

У подальшому до вказаної норми внесено зміни, зокрема, щодо визначення суб`єктами відповідальності органів управління боржника (Закон України №2971-ІХ від 20.03.2023).

Солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника (органів управління) боржника, який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так і після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника. Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов`язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов`язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини 1, 2 статті 34, частина 6 статті 39 КУзПБ).

У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

У зв`язку з цим, Верховний Суд у зазначеній постанові у справі № 908/3236/21 дійшов висновку, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Тому положення частини 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику та, відповідно, його кредиторам.

Солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 зауважив, що закон визначає суб`єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - суб`єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.

Водночас термін "органи управління боржника" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується не у тому значенні, яке має цей термін за положеннями Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. За приписами частини 1 статті 92 зазначеного Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Тож, оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб`єктами права, вони не можуть нести відповідальність, а при належному тлумаченні частини 6 статті 34 КУзПБ під суб`єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.

Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної, субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. У його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб`єкта, його самостійну відповідальність, наявність у засновників, які входять до складу органів управління юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.

Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливим є лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема, щодо контрагентів боржника.

Отже, визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - членів органів управління боржника) суб`єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов`язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов`язку.

Для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності та вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

За буквального прочитання частини 6 статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною 6 статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

При цьому, зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.

Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.

Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.

При цьому, доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.

У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов`язане з наданням судами оцінки:

- зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі;

- доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов`язань перед іншими кредиторами у справі;

- доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов`язання перед щонайменше двома кредиторами боржника.

Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та/або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 09.06.2022 у справі № 904/76/21) частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником (органами управління) боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник (орган управління) боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

Невиконання керівником (органами управління) боржника вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.

Якщо керівник (орган управління) боржника доведе, що виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (орган управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.

У постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 Верховний Суд також зауважив, що суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника якщо:

- звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов`язання перед кредиторами);

- внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились/не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов`язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо).

Розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому числі і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).

Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21) звертав увагу на те, що звернення до суду з вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.

Деліктна природа солідарної відповідальності в розумінні частини 6 статті 34 КУзПБ (з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21) зумовлює необхідність визначення розміру такої відповідальності, виходячи з обсягу майнової шкоди, заподіяної кредиторам неправомірною бездіяльністю керівника (органів управління) боржника, яка полягає в незадоволенні вимог кредиторів.

З огляду на таке неправильним є визначення солідарної відповідальності у загальному розмірі всіх грошових вимог кредиторів до боржника без урахування того, яка частина з них може бути погашена в процесі банкрутства, зокрема, за рахунок реалізації майна боржника, включеного до ліквідаційної маси, адже керівник (член органу управління) боржника має нести відповідальність саме за незадоволення вимог кредиторів.

Тобто в разі, якщо керівник (орган управління) боржника припустився порушень вимог частини 6 статті 34 КУзПБ, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси (зокрема внаслідок вчинення арбітражним керуючим передбачених КУзПБ дій, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, визнання недійсними певних правочинів та спростування майнових дій боржника тощо) виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже, достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування солідарної відповідальності у справі про банкрутство (з урахуванням її деліктної природи в розумінні вказаної норми), оскільки в такому випадку відсутні негативні наслідки, завдані кредиторам боржника внаслідок неправомірної бездіяльності його керівника (органу управління).

Водночас, у разі недостатності майна/активів боржника для погашення всієї сукупності грошових вимог кредиторів, розмір солідарної відповідальності керівника (органу управління) боржника в разі допущення ним відповідного порушення належить визначати, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка саме й становитиме розмір непогашених вимог кредиторів, тобто розмір заподіяної ним шкоди.

Суд виходить з того, що визначення зазначеної суми збитків кредиторів можливо лише після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) при вирішенні спору щодо притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності на підставі частини 2 статті 61 КУзПБ.

На думку суду, такий висновок підлягає також врахуванню mutatis mutandis при вирішенні питання щодо розміру солідарної відповідальності осіб, які порушили вимоги частини 6 статті 34 КУзПБ, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, щодо подібності відповідних правовідносин з огляду на їх деліктну природу; необхідності телеологічного тлумачення вказаної норми КУзПБ, зважаючи на цілі законодавчого регулювання та його загальну спрямованість (дух закону); необхідності стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ саме на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси та спрямуванням їх на задоволення вимог кредиторів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 по справі № 904/9266/21.

Так, відповідно до абзацу першого частини другої ст. 61 КузПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 61 КузПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора або кредитора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене частиною другою ст. 61 КузПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою ст. 61 КузПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої ст. 61 КузПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої ст. 61 КузПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання («фірмами одноденками» тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Тлумачення ч. 2 ст. 61 КузПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 КузПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 КузПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 по справі № 910/17743/18.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («Benderskiy v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази

Так, задля встановлення обставин, необхідних для вирішення спору в даній справі, суд досліджує та надає оцінку доказам, що містяться як у матеріалах даної справи, так і у матеріалах справи № 910/8646/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2025 у справі № 910/8646/24 про банкрутство оголошено в розшук транспортні засоби та техніку, зареєстровану за ПрАТ "Побутрембуд".

Станом на 26.12.2025 за результатом розшуку, ліквідатором не встановлено місце знаходження зазначених транспортних засобів та техніки.

ПрАТ "Побутрембуд" має актив - частки у статутному капіталі інших юридичних осіб, загальна номінальна вартість яких становить 32 377 952,89 грн. Ліквідатором проведено аукціони з продажу корпоративних прав ПрАТ "Побутрембуд" за номінальною вартістю. Пропозиції щодо придбання зазначених активів на першому аукціоні та першому повторному аукціоні не надходили, аукціон не відбувся.

Відтак, ліквідатор не вжив всіх дій і заходів, які б могли стати наслідком та підставою для звернення із заявою про покладення додаткової відповідальності на осіб, які винні у доведенні боржника до банкрутства.

З цього слідує висновок, що у ліквідатора ПрАТ "Побутрембуд" Ковалко Г.І. не виникло право подавати до Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/8646/24 про банкрутство заяви про покладення субсидіарної відповідальності, що у свою чергу є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора в частині покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПрАТ "Побутрембуд" 170 277 263,96 грн.

Формальне виконання ліквідатором визначеного Кодексом про банкрутство обов`язку зі звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності - створення легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення дій "про людське око") - за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв`язку між їх діями чи бездіяльністю та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства.

Установлення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/ бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у нього активів для задоволення вимог кредиторів, визнаних у процедурі банкрутства) належить до об`єктивної сторони цього правопорушення, обов`язок доведення якого покладається на ліквідатора.

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника.

Натомість, ліквідатором ПрАТ "Побутрембуд" Ковалко Г.І. не було дотримано вказаної процедури, а саме: не здійснено аналіз всієї первинної бухгалтерської документації Товариства, не вбачається аналіз виписки руху коштів на банківських рахунках банкрута, не в повній мірі здійснено розшук активів банкрута (оскільки ні із звіту про проведення аналізу фінансово господарської діяльності, ні із заяви ліквідатора про покладення солідарної та субсидіарної відповідальності не вбачається розшук дебіторської заборгованості ПрАТ "Побутрембуд"), не здійснено реалізацію активів, які станом на сьогодні виявлені.

Варто наголосити, що з моменту визнання ПрАТ "Побутрембуд" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 910/8646/24 і до моменту звернення до суду в межах цієї справи про банкрутство із заявою про покладення на винних осіб субсидіарної та солідарної відповідальності пройшло 7 (сім) місяців.

Як зазначає ліквідатор ПрАТ "Побутрембуд" Ковалко Г.І. у поданій заяві - їй не було передано документацію банкрута, матеріальні та інші цінності Товариства; органи управління банкрута не з`являлися на її виклики (для здійснення приймання передачі документації та цінностей Товариства).

Натомість, ліквідатором банкрута Ковалко Г.І. не здійснено всієї повноти дій щодо отримання документації банкрута від органів управління Товариства.

В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази щодо вжиття заходів для поновлення документів фінансово-господарської діяльності ПрАТ "Побутрембуд".

Суд також звертає увагу на те, що після проведення аналізу фінансово господарського стану ПрАТ "Побутрембуд", інвентаризації майнових активів банкрута (на підставі відкритих реєстрів, джерел, відповідей на запити арбітражного керуючого), подання до суду в межах справи № 910/8646/24 заяви про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності - 18.02.2026 ліквідатор ПрАТ "Побутрембуд" подала до суду клопотання про витребування у органів управління боржника бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута.

Як вказано в цьому клопотанні: "... ліквідатор зверталась до органів управління щодо передачі бухгалтерської та іншої документації, печаток та штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору. Звернення ліквідатора повернулись у зв`язку із відсутністю адресатів за адресами.". Отже, органи управління ПрАТ "Побутрембуд" не були обізнані у зверненнях ліквідатора банкрута.

Натомість, ліквідатором не було надано докази вжиття заходів щодо встановлення місця проживання попередніх керівників та учасника банкрута, інших доказів, що свідчили б про належне повідомлення таких осіб у зверненнях.

Вбачається, що проведений аналіз та встановлення ознак доведення Товариства до банкрутства є необґрунтованим та таким, що базується виключно на даних фінансової звітності банкрута, без здійснення повного аналізу первинної документації Товариства та інших операцій, з яких можна було б встановити об`єктивну сторону субсидіарної та солідарної відповідальності, що на думку ліквідатора ПрАТ "Побутрембуд" було вчинено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, на переконання суду, ліквідатором не доведено факт ухилення керівників боржника чи учасника ПрАТ "Побутрембуд" від виконання їх обов`язку з передачі документів ліквідатору банкрута, оскільки, всі листи не були вручені адресатам засобами поштового зв`язку. Доводи ліквідатора про невиконання обов`язку з передачі посадовими особами боржника документації та майнових активів боржника, не можуть бути підставою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута у цій справі. Водночас, інших заходів з повідомлення керівника чи учасника боржника про передачу документації боржника - арбітражна керуюча Ковалко Г.І. не вчиняла (відсутні докази, що свідчать про зворотне).

Ухвала Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/8646/24 від 02.03.2026 в частині задоволення клопотання ліквідатора банкрута про зобов`язання попереднього керівника та учасника ПрАТ "Побутрембуд" передати документи та цінності Товариства на користь ліквідатора - не була навіть постановлена, станом на час звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності, що підтверджує передчасність звернення до суду із відповідною заявою.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи.

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини. З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Аналіз фінансового стану боржника має бути здійсненний на підставі всієї сукупності первинної документації, з урахуванням результатів інвентаризації майна боржника, а не лише за результатами фінансової звітності та виписок з банківського рахунку.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16); звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому враховує, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновників, керівників боржника.

Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, який поданий суду, як вже було зазначено, складений без аналізу первинної документації боржника та на підставі відповідей реєструючих органів про відсутність зареєстрованих за боржником майнових активів, інформації з відкритих джерел, реєстрів.

Як зазначено в заяві ліквідатора ПрАТ "Побутрембуд" про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності, нею було проведено фінансовий аналіз підприємства з метою визначення фінансово-господарського стану підприємства на предмет наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства та проведено аналіз на предмет можливості субсидіарної відповідальності посадових осіб ПрАТ "Побутрембуд".

За результатами проведених вищевказаних аналізів, ліквідатором ПрАТ "Побутрембуд" встановлено ознаки доведення до банкрутства; встановлено ознаки приховуваного банкрутства (стійкої фінансової неспроможності) та зроблено наступний висновок: що шкода, яка нанесена ПрАТ "Побутрембуд" становить 170 277 263,96 грн, нанесена спільними діями засновника ПрАТ "Побутрембуд" ОСОБА_4 так і фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як директорів в результаті такі особи повинні нести субсидіарну відповідальність шляхом стягнення солідарно з них майнової шкоди в розмірі 170 277 263, 96 грн.

Втім, суд вказує, що окрім вищевказаних аналізів (що базуються виключно на фінансовій звітності Товариства за 2014-2016 роки та інвентаризаційних відомостях, складених одноособово на підставі відповідей на запити арбітражного керуючого, відкритих джерел, ліквідатором банкрута не надано жодних допустимих доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями засновників (учасників) та керівників ПрАТ "Побутрембуд" із неплатоспроможністю останнього.

Тобто, ліквідатором банкрута здійснені формальні дії щодо виявлення ознак доведення до банкрутства та виявлення ознак прихованого банкрутства.

Здійснений ліквідатором аналіз фінансово господарської діяльності боржника є неповним, проведений з недотриманням вимог діючого законодавства, тому, не може бути покладений в основу визначення наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на єдиного учасника Товариства - ОСОБА_1 та фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як директорів.

Варто також звернути увагу, що у звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану та аналізу iнвестицiйної та іншої діяльності боржника та його становища на ринках та наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства ПрАТ "Побутрембуд", зазначено наступне: "Аналіз проводиться за період 2014 рік, 2015 рік та 30.06.2016 року, оскільки, Головним управлінням статистики у м. Києві № 04 07/1451-25 від 16.06.2025, надано звітність яку подавало підприємство і на підставі якої проведено аналіз та розрахунки, іншої звітності не подавалося.".

Натомість, ліквідатором банкрута не надаються докази вжиття заходів (вчинення дій) щодо отримання фінансової звітності Товариства в інших контролюючих органів.

Ліквідатором ПрАТ "Побутрембуд" не надано докази вчинення повноти дій: виявлення дебіторської заборгованості, проведення детального аналізу такої заборгованості, здійснення шляхів стягнення дебіторської заборгованості тощо.

Зокрема, не було детально досліджено підстави виникнення кредиторської заборгованості, враховуючи те, що кредитори в межах цієї справи про банкрутство зверталися та надавали відповідні докази на обґрунтування своїх вимог; не було проведено причинно-наслідкових зв`язків між діями/бездіяльністю засновника ОСОБА_6 , ОСОБА_3 (керівник з 29.01.2018) та ОСОБА_2 (керівник з 03.07.2020) та підставами виникнення кредиторської заборгованості, дебіторської заборгованості, зміною інших активів Товариства, доведення Товариства до стану неплатоспроможності.

Вказані обставини є ключовими у покладенні на винних осіб субсидіарної та солідарної відповідальності.

Ліквідатором встановлено, що управління ПрАТ "Побутрембуд" здійснював, зокрема, одноособовий його учасник - ОСОБА_1 .

Водночас, ліквідатор ПрАТ "Побутрембуд", у своїй заяві в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , не зазначає, які конкретно дії/бездіяльність вказаної особи стали наслідком доведення ПрАТ "Побутрембуд" до банкрутства.

Також ліквідатором не вказано, які конкретно дії/бездіяльність ОСОБА_3 (керівник з 29.01.2018) та ОСОБА_2 (керівник з 03.07.2020) стали наслідком доведення ПрАТ "Побутрембуд" до банкрутства.

Крім того, ліквідатором не було доведено документально, що рішеннями, розпорядженнями, наказами, бездіяльністю ОСОБА_1 , або ж ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було змінено економічну і (або) юридичну долю ПрАТ "Побутрембуд".

Отже, відсутність у заяві ліквідатора ПрАТ "Побутрембуд" обґрунтовано документального причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та неплатоспроможністю Товариства, і відсутністю у боржника майна для задоволення вимог його кредиторів - не створює об`єктивну сторону правопорушення, вчиненого начебто, засновником (учасником) ОСОБА_1 та керівниками Товариства в межах справи про банкрутство ПрАТ "Побутрембуд".

Оскільки, ліквідатором не було доведено вказане, то ОСОБА_1 та керівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не вчиняв дії (або внаслідок їх бездіяльності) з доведення ПрАТ "Побутрембуд" до стану неплатоспроможності (банкрутства).

З огляду на викладене, дослідивши заяву ліквідатора банкрута на предмет наявності в діях (бездіяльності) учасника ПрАТ "Побутрембуд" ОСОБА_6 та керівників ОСОБА_3 (з 29.01.2018) та ОСОБА_2 (з 03.07.2020) складу правопорушення, яке потягло за собою доведення боржника до банкрутства, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності, встановлено, що покладені в основу заяви обставини не доводять наявність умислу у діях відповідачів в доведенні товариства до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та/або бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями цих осіб, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність засновників (учасників, акціонерів), або інших осіб, у тому числі керівника (учасника) боржника щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії та обставини, які належить до ризиків підприємницької та/або господарської діяльності.

У свою чергу, ненадання ліквідатором обґрунтованих доказів за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарній та солідарній відповідальності учасника та керівника ПрАТ "Побутрембуд" від звичайних дій суб`єкта господарювання, які належить до ризиків підприємницької діяльності, що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

Натомість, інших доводів та доказів щодо доведення ПрАТ "Побутрембуд" відповідачами до стану неплатоспроможності ліквідатором банкрута Ковалко Г.І. не надано, так само як і не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності Товариства.

Окремо слід звернути увагу на фінансово-господарську діяльність ПрАТ "Побутрембуд", зокрема, звіт про результати виконання погоджених процедур стосовно окремих питань бухгалтерського обліку та документального забезпечення Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" за період 01.01.2005 року - 31.03.2012 року.

У вказаному звіті вказано, серед іншого, що протягом періоду, охопленого перевіркою, підприємство в тому числі, але не виключно, користувалося наступними ліцензіями на окремі види діяльності: ліцензія серії АВ №587569 на господарську діяльність, пов`язану із створенням об`єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), видана Державною архітектурно будівельною інспекцією України (чинна з 15.06.2011 року по 12.10.2015 року).

27.02.2003 між КНУ ім. Т. Шевченка ("Замовник", в особі ректора Скопенка Віктора Васильовича), ЗАТ "Інтренафтогазбуд" ("Інвестор", в особі голови правління Максимова Володимира Мирославовича) та ЗАТ "Побутрембуд" ("Генпідрядник-співінвестор", в особі директора Бабака Анатолія Аркадійовича) було укладено договір №01/03 про проектування та будівництво комплексу житлових будинків та інших споруд на земельних ділянках загальною площею 25,53 га.

З метою здійснення будівництва, між ПрАТ "Побутрембуд" та ПАТ "УКРЕКСІМБАНК" було укладено Кредитний договір № 27107К13 від 30.08.2007, за умовами яких було надано боржнику кредитні кошти в розмірі 5 500 000 грн (відповідно до договору про внесення змін №27107К13-3 від 29.04.2009 року 830 950,00 дол. США) з кінцевим терміном погашення до 29.08.2009.

У зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ "Побутрембуд" зобов`язань, станом на 14.06.2012 заборгованість перед банком складала: за основним тілом кредиту 681 986,67 дол. США або 5 450 778,46 грн.; за відсотками 920,71 долар США або 7358,78 грн.

Спорудження житла було зупинено наприкінці грудня 2008 року у зв`язку із зверненням Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України до господарського суду зі позовом щодо: визнання недійсним договору №01/03 від 27.03.2003 між КНУ ім. Т. Шевченка та ЗАТ "Побутрембуд", доповнень та додатків до нього, визнання недійсним договору земельної ділянки від 25.05.2005, укладеного між КНУ ім. Т.Шевченка і Київською міською радою, визнання недійсним і скасування рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. за №419-5/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", на підставі якого був укладений договір оренди земельної ділянки; та порушення провадження у справі №50/35 ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2009.

Господарським судом міста Києва рішенням № 50/35 від 22.05.2009 було задоволено позов у повному обсязі. Рішення Київського апеляційного суду від 30.06.2009 та ухвала Верховного суду України від 12.11.2009 за поданими відповідними апеляційною та касаційною скаргами залишили рішення № 50/35 Господарського суду України без змін.

11.12.2009 укладено договір №3П02 про спільну діяльність з продовження проектування та будівництва комплексу житлових будинків та інших споруд по проспекту Академіка Глушкова, 6 між КНУ ім. Т.Шевченка (в особі Губерського Леоніда Васильовича) та ЗАТ "Побутрембуд" (в особі Дяглева Юрія Миколайовича), предметом якого є відновлення та продовження розпочатої діяльності з реалізації проекту будівництва житлового комплексу.

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 у справі № 5011-10/14199-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013, за позовом Київського національного університету ім. Т. Шевченка розірвано договір № 3П02 про спільну діяльність з продовження проектування та будівництва комплексу житлових будинків та інших споруд по просп. Академіка Глушкова, 6, у м. Києві, укладений 11.12.2009 між КНУ ім. Шевченка та Боржником.

Проведений аналіз обліку по рахунку 79 "Фінансовий результат" за період з 01.01.2005 по 31.03.2012 дозволяє зробити висновок, щодо розподілу понесених витрат на будівництво об`єктів по будівництву житлового комплексу та об`єктів соціально-побутової сфери за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 6 та інших об`єктів будівництва та іншої діяльності.

Так, витрати понесені на будівництво об`єктів по будівництву житлового комплексу та об`єктів соціально-побутової сфери за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 6 у сукупності складають 364 993 399,97 грн або 78,8% в загальному підсумку понесених витрат.

Варто зазначити, що між ПрАТ "Побутрембуд" та ПАТ "УКРСОЦБАНК" було укладено 04.08.2008 договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-12/169.

Ціль кредиту: Фінансування робіт із завершення будівництва об`єктів у складі проекту на проспекті Академіка Глушкова, 6 в Голосіївському районі м. Києва із найбільшим станом готовності (в розрізі секцій від 59,7% до 93,9%), згідно укладених договорів з підрядниками.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/8646/24 вказано наступне.

"Як вбачається з матеріалів заяви та встановлено судом, 04.08.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - "кредитор", або "іпотекодержатель") та Закритим акціонерним товариством "Побутрембуд", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Побутрембуд" (далі - "боржник", або "позичальник", або "іпотекодавець"), було укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 24-12/169 (далі "кредитний договір") з подальшими змінами до нього, за умовами п. 1.1. якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами.

Згідно пп. 1.1.1. кредитного договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 13.10.2008, надання кредиту буде здійснюватися у доларах США окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо "Транш", а у сукупності "Транші", зі сплатою LIBOR (1 рік) плюс 12 процентів річних в доларах США та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід`ємною складовою частиною даного договору в межах максимального ліміту заборгованості до 14 500 000,00 доларів США, з графіком надання кредиту до 01.01.2009 року.

Цією ж самою додатковою угодою було внесено зміни і до п. 1.2. кредитного договору, яким було визначено цілі кредитування, а саме, фінансування робіт із завершення будівництва об`єктів у складі проекту на проспекті Академіка Глушкова, 6 в Голосіївському районі м. Києва із найбільшим станом готовності (в розрізі секцій 59,7 % до 93,9%), згідно укладених договорів з підрядниками, що виконуються власними силами Боржника (в сумі не більше 8,5 млн. грн.).

Внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором у боржника виникла заборгованість перед кредитором, яка станом на 01.02.2013 склала 181 552 741 грн 75 коп., в тому числі: - заборгованість за кредитом в розмірі 13 205 045,73 дол. США, що за курсом НБУ (7,993 грн.) становить 105 547 930, 52 грн.; - заборгованість за відсотками в розмірі 7 554 100,29 доларів США, що за курсом НБУ (7,993 грн.) становить 60 379 923,64 грн.; - витрати, пов`язані з розглядом третейського спору - 25 500,00 грн.; - пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 528 409, 91 дол. США, що за курсом НБУ (7,993 грн.) становить 12 211 842,34 грн; - пеня за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 423 978,43 дол. США, що за курсом НБУ (7,993 грн.) становить 3 387 545,25 грн.

Враховуючи, що ані боржник, ані поручитель свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків/інших платежів не виконав, кредитор, у відповідності до наявного в кредитному договорі та договорі поруки третейського застереження, звернувся з позовом до боржника та поручителя про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 27.02.2013 у справі № 62/13 (надалі - "рішення"), ухваленого третейським суддею Ярошовцем В.М. у відповідності до наведених вище умов третейських застережень, які містились в кредитному договорі та договорі поруки, позов кредитора до боржника та поручителя задоволено повністю. Стягнуто солідарно з боржника та поручителя на користь кредитора заборгованість за договором кредиту в сумі 181 527 241, 75 грн. стягнуто з боржника та поручителя на користь кредитора третейський збір в сумі 25 500, 00 грн.

З метою виконання зазначеного вище рішення, кредитор звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 910/58 зазначену вище заяву кредитора було задоволено та виконання даної ухвали суду було видано наказ (далі - "наказ-1") про примусове її виконання стосовно боржника.

В подальшому кредитор звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання зазначеного наказу-1.

В ході проведених виконавчих дій з примусового виконання наказу-1 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем було виявлено, здійснено опис та арешт незаставного нерухомого майна боржника, а саме: база відпочинку, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Глобинський район, Святилівська сільська рада, Автодорога Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, 171 км+700м, 54 (далі - "База відпочинку").

Згодом, ця База відпочинку була передана на реалізацію до ДП "Сетам".

Відповідно до протоколів, сформованих ДП "Сетам" № 398022 від 11.04.2019, № 405792 від 15.05.2019, № 412521 від 18.06.2019 торги з реалізації Бази відпочинку не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Керуючись приписами ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" кредитор вирішив залишити за собою нереалізовану на торгах Базу відпочинку.

На підставі постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.07.2019 та акту про передачу майна стягувачу від 08.07.2019 зазначена База відпочинку була передана кредитору в рахунок погашення заборгованості за наказом-1 за ціною 3 275 136,90 грн.

23.07.2019 на підставі зазначених вище постанови та акту про передачу майна стягувачу державним нотаріусом Глобинської державної нотаріальної контори Погрібною С.С. було видане свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 1-564 про передачу Бази відпочинку кредитору. Таким чином, в ході здійснення виконавчих дій в рамках даного виконавчого провадження наказ-1 було виконано на суму 3 275 136,90 грн., та, відповідно сума боргу за наказом була зменшена на зазначену суму коштів та склав 178 277 604,85 грн.

В подальшому, в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу-1 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва, було виявлено, здійснено опис та арешт не заставного рухомого майна боржника, а саме: будівельні матеріали та конструктивні елементи за адресою: Полтавська область, Глобинський район, Святилівська сільська рада, Автодорога Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, 171 км+700м, 54 (далі "Будівельні матеріали").

Згодом, ці Будівельні матеріали були передані на реалізацію до ДП "Сетам".

Відповідно до протоколів, сформованих ДП "Сетам" № 452087 від 11.12.2019, № 4459825 від 13.01.2020, № 464069 від 03.02.2020 торги з реалізації Будівельних матеріалів не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Керуючись приписами ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" кредитор вирішив залишити за собою нереалізовані на торгах Будівельні матеріали.

На підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва від 05.02.2019 та акту про передачу майна стягувачу від 05.02.2020 зазначені Будівельні матеріали були передані кредитору в рахунок погашення заборгованості за наказом 1 за ціною 651 876,00 грн.

10.02.2020 на підставі зазначених вище постанови та акту про передачу майна стягувачу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. було видане свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 353 про передачу Будівельних матеріалів кредитору.

Відтак, в ході здійснення виконавчих дій в рамках даного виконавчого провадження наказ-1 було виконано на суму 651 876,00 грн., та, відповідно сума боргу за наказом-1 була зменшена на зазначену суму коштів та, з урахуванням виконаного в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 склала 177 625 728, 85 грн.

Всі кошти, отримані в результаті часткового виконання наказу-1 було спрямовано кредитором на погашення заборгованості за відсотками, яка станом на день звернення із даною заявою до суду складає 56 452 910,74 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 у справі № 5011 10/14199-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013, за позовом Київського національного університету ім. Т. Шевченка розірвано договір № 3П02 про спільну діяльність з продовження проектування та будівництва комплексу житлових будинків та інших споруд по просп. Академіка Глушкова, 6, у м. Києві, укладений 11.12.2009 між КНУ ім. Шевченка та Боржником.

Крім цього, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2015 у справі № 910/12706/13 задоволено позовні вимоги Київського національного університету ім. Т. Шевченка до Боржника та Кредитора про визнання недійсним іпотечного договору від 04.08.2008, укладеного між кредитором та боржником, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.

Як встановлено в ухвалі Господарського суду м. Києва від 10.10.2024 у справі № 910/8646/24: "З огляду на те, що правові підстави для здійснення будівництва боржником за Іпотечним договором 2 були одними й тими самими, що і за Іпотечним договором 1 та, з огляду на наведене вище, були скасовані в судовому порядку, будівництво боржником припинилося, то є очевидним, що кредитор позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна, зазначеного в Іпотечному договорі 2.".

Станом на сьогодні, кредиторами, перед якими ПрАТ "Побутрембуд" має заборгованість у найбільшому розмірі, і є вказані два банки: АТ "СЕНС БАНК" (вимоги становлять, відповідно до інвентаризаційних відомостей, - 177 625 728,85 грн) та АТ "УКРЕКСІМБАНК" (вимоги становлять, відповідно до інвентаризаційних відомостей, - 24 826 666,29 грн). Частина заборгованості перед АТ "СЕНС БАНК" була погашена в межах виконавчих проваджень, відкритих до відкриття провадження у справі № 910/8646/24 про банкрутство ПрАТ "Побутрембуд".

Відтак, вбачається, що через звичайні ризики підприємницької діяльності (через розірвання договору будівництва, наявність мільйонної кредиторської заборгованості перед банківськими установами, врахування змін у курсі валюти до гривні) - фінансово-господарська діяльність ПрАТ "Побутрембуд" почала знижуватися, що призвело до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Висновок експертів № 273/16 (№25/10) за результатами проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 752/17422/15-ц від 28.07.2017 та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.08.2017 у справі № 752/17422/15-ц.

У висновку експертів зазначено: "За наявними матеріалами, документально підтверджується перерахування (витрачання) забудовником ПрАТ "Побутрембуд" коштів, згідно призначення платежів на розрахунки за товари та послуги, за період 2004-2011 рр., в сумі 213 739 999,16 грн…".

В рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 18.08.2017 у справі № 752/17422/15-ц судом досліджено та встановлено вартість фактично виконаних робіт, пов`язаних з будівництвом житлових будинків, що станом на 2008 рік становили мільйонні суми, до прикладу: "... Всього вартість фактично виконаних будівельних робіт по будівництву житлових будинків Комплексу станом на 2008р. складає 132527,752 тис. грн…

…Вартість фактично виконаних робіт по влаштуванню будівлі теплового пункту та насосної і внутрішньо-квартальних інженерних мереж, які виконувались ПрАТ "Побудрембуд" складає - 11578,963 тис. грн…".

Таким чином, здійснивши навіть поверхневий аналіз підстав виникнення кредиторської заборгованості, обставин, що відбувалися до відкриття провадження у справі № 910/8646/24, можна встановити причини, з яких ПрАТ "Побудрембуд" стало неплатоспроможним і це зовсім не через дії/бездіяльність учасника Товариства - ОСОБА_1 та керівників ОСОБА_3 (з 29.01.2018) та ОСОБА_2 (з 03.07.2020).

Так, навіть враховуючи фактичні обставини справи, що мали б бути встановлені ліквідатором ПрАТ "Побудрембуд" при складанні звіту за результатами аналізу фінансово-господарського стану Товариства, наявність ознак з доведення до банкрутства, заяви про покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 субсидіарної та солідарної відповідальності, - відсутні в діях/бездіяльності вказаних осіб елементів складу правопорушення, про яке зазначає ліквідатор ОСОБА_7 , для покладення субсидіарної та солідарної відповідальності.

Згідно з пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 субсидіарної та солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів до боржника, у зв`язку із відсутністю вини вказаних осіб у доведені до банкрутства та відповідно банкрутстві боржника.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ПрАТ "Побудрембуд" арбітражної керуючої Ковалко Галини Іванівни про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 34, ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" арбітражної керуючої Ковалко Галини Іванівни про покладення субсидіарної та солідарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, а саме на: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.09.2026.

Суддя Сергій СТАСЮК