Рішення № 13950391, 21.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 лютого 2011 р. Справа 2/9/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" 23652, Вінницька обл., Тульчинський р-н., смт. Кирнасівка, вул.Леніна,2

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

та до: Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Тульчинський" 23652, Вінницька обл., Тульчинський р-н., смт. Кирнасівка

про стягнення 126023,42 грн. заборгованості

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача: Любавін В.О. - за довіреністю;

відповідача 1: не з"явився;

відповідача 2 : Любавіна Т.Ф. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Тульчинський" про стягнення 126023,42 грн. заборгованості (з них 89699,99 грн. основного боргу 2516,97 грн. - 3% річних, 4833,36 грн. інфляційних витрат та 28973,10 грн. - пені.

Ухвалою суду від 20.01.11р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 2/9/2011/5003 та призначено до розгляду на 21.02.11 р.

21.02.11 р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача 2 з наданих усних пояснень позов визнав повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №20531546 від 27.01.11 р.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 січня 2010 року ТОВ «Едельвейс" та ФО-П ОСОБА_1 укладено договір № 20/01-10 купівлі - продажу птиці.

23 січня 2010 року ТОВ «Едельвейс" та ФО-П ОСОБА_1 укладено Додаток до договору № 20/01-10 купівлі - продажу птиці.

28 січня 2010 року ТОВ «Едельвейс" та ФО-П ОСОБА_1 укладено Додаток № 2 до договору № 20/01-10 купівлі - продажу птиці.

Згідно умов Договору та Додатків до нього позивач зобов'язується передати у власність відповідача 1 ремонтний молодняк курей (п. 1.1. та п. 4.1. Договору та Додатків):

- несучок кросу “Хайсекс коричневий” у кількості - 1100 голів за ціною 27,00 грн. за 1 голову (загальна вартість 29 700,00 грн.); - несучок кросу “Род-Айланд”у кількості - 3600 голів за ціною 26,00 грн. за 1 голову (загальна вартість 93 600,00 грн.); - півні батьківського поголів'я породи “Домінант” у кількості 439 голів за ціною 75,00 грн., за 1 голову (загальна вартість 32925,00 грн.); - півні кросу “Род-Айленд”у кількості 656 голів за ціною 25,00 грн. за 1 голову (загальна вартість 16 400,00 грн,). На виконання зобов'язань по Договору та Додатків до нього Позивачем на користь Відповідача 1 було передано ремонтного молодняку 5 795 голів на загальну суму 172 624,99 грн., згідно п.3.1. Договору та Додатків до договору ремонтний молодняк відпускається позивачем відповідачу 1 до 31.01.2010 року.

Свої зобов'язання за Договором та Додатків до нього позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними про отримання ремонтного молодняку на підставі довіреностей, а саме:

- ВН № РЖ0000058 від 20.01.2010 року на 406 голів загальна вартість 10 150,00 грн. довіреність № 19 від 20.01.2010 року; - ВН № РЖ0000059 від 20.01.2010 року на 439 голів загальна вартість 32 925,00 грн. довіреність № 19 від 20.01.2010 року; - ВН № РЖ0000064 від 23.01.2010 року на 1100 голів загальна вартість 29 700,00 грн. довіреність № 19 від 20.01.2010 року;

- ВН № РЖ0000065 від 23.01.2010 року на 900 голів загальна вартість 23 400,00 грн. довіреність № 19 від 20.01.2010 року; - ВН № РЖ0000074 від 28.01.2010 року на 2095 голів загальна вартість 54 470,00 грн. довіреність № 20 від 22.01.2010 року;

- ВН № РЖ0000081 від 30.01.2010 року на 855 голів загальна вартість 21 979,99 грн. довіреність № 19 від 20.01.2010 року. Як зазначено у п.п.2.2., 5.1, 5.2. Договору та Додатків до нього відповідач 1 зобов'язаний прийняти й оплатити ремонтний молодняк згідно графіку оплати, але не пізніше ніж 28.02.2010 року.

Однак в порушення наведених положень договору та додатків до нього відповідач 1 не у повному обсязі розрахувався з позивачем, а саме ним було сплачено:

-БВ-00000П від 21.01.2010 року на суму 32 925,00 грн.

-БВ-0000029 від 17.02.2010 року на суму 20 000,00 грн.

-БВ-0000064 від 01.04.2010 року на суму 10 000,00 грн.

-ПКО № 2085 від 07.05.2010 року на суму 20 000,00 грн.

Отже, за відповідачем 1 утворилась заборгованість в розмірі 89 699,99 грн., що підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.10 р. по 12.01.11 р.

Позивач з метою досудового врегулювання спору надіслав відповідачу 1 претензію вих. №1/10 ю від 20.06.2010 року, однак зазначена претензія залишена відповідачем 1 без відповіді.

Також позивач звернувся з вимогою вих. № 1-п/10 ю від 22.10.2010 року до відповідача 2 погасити заборгованість до 08.11.2010. Відповіді від відповідача 2 позивач не отримав.

09.11.2010 року позивач знову звернувся до відповідача 1 з повторною претензією вих. № 2/10 ю та надіслав її відповідачу 1 рекомендованим листом 10.11.2010 року, однак повторна претензія залишена відповідачем 1 без відповіді.

Разом з тим, між позивачем та СВАТ «Птахокомбінат «Тульчинський" укладено договір поруки №28/01-10/п від 28.01.2010 року за умовами якого останнє поручилось перед ТОВ «Едельвейс" за виконання обов'язків ФОП ОСОБА_1 за договором купівлі продажу птиці № 20/01-10 від 20.01.2010 року та додатком №1 від 23.01.10 р. та додатком №2 від 28.01.10 р. включаючи належне виконання обов'язків за цим Договором.

В силу положень п.1.2. договору поруки №28/01-10/П від 28.01.2010 року у разі порушення покупцем основного договору покупець і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини .

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №20/01-10 від 20.01.10 року є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу 1 товару належним чином, підтвердженням чого є підписані представниками обох сторін видаткові накладні, згідно яких відповідач 1 отримав зазначений у накладних товар.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 89699,99 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 89699,99 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачами взятих на себе зобов'язань щодо оплати за поставлений товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 28973,10 грн. пені за період з 01.03.2010 р. по 18.01.2011 р.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно ст.232 ч.6 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців, від дня коли зобов"язання мало бути виконане.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996р. розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В порушення вимог чинного законодавства позивачем невірно визначений період за який можливо нараховувати пеню.

За наведених обставин позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 16504,79 грн. за період з 18.07.10 р. по 18.01.11 р.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів 2516,97 грн. - 3% річних, та 4833,36 грн. інфляційних збитків в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2516,97 грн.. - 3% річних та 4833,36 грн. інфляційних збитків заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Частиною 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 20.01.11 року відповідач 1 та відповідач 2 не подали до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за поставлений товар.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на останніх пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 549, 551, 553, 554 625, 712, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) та з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат Тульчинський" (23652, Вінницька обл., Тульчинський р-н., смт. Кирнасівка, код ЄДРПОУ 05413994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс" (23652, Вінницька обл., Тульчинський р-н., смт. Кирнасівка, вул.Леніна, 2 код ЄДРПОУ 30067623) 89699,99 грн. - основного боргу, 2516,97 грн. - 3 % річних 4833,36 грн. - інфляційних збитків, 16504,79 грн. - пені, 1135,55 грн. - відшкодування витрат по сплаті державного мита, 212,65 грн. - за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 23652, Вінницька обл., Тульчинський р-н., смт. Кирнасівка, вул.Леніна,2

3 - відповідачу 1 АДРЕСА_1

4 - відповідачу 2 23652, Вінницька обл., Тульчинський р-н., смт. Кирнасівка