Рішення № 13950338, 10.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2011

Справа №5002-1/110-2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6),

до відповідача Військового комісаріату АР Крим, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 152) в особі Сімферопольського об’єднаного військового комісаріату м. Сімферополя, (95000, Крим, м. Сімферополь, пров. Учбовий, 6),

про стягнення 27 588,73 грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

представники:

від позивача Абібулаєва Е.Е., представник, довіреність від 26.01.2011р. № 437,

від відповідача Антипенко М.О., представник, довіреність від 04.01.2011р. № 016-Д,

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Військового комісаріату АР Крим в особі Сімферопольського об’єднаного військового комісаріату м. Сімферополя про стягнення заборгованості в розмірі 21 928,51 грн., пені в розмірі 121,46 грн., річних в розмірі 1111,37 грн. та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 4 427,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов’язання за договором на користування електричною енергією від 01.01.1991р. № 461 в частині оплати вартості спожитої енергії.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заву зазначив, що у зв’язку із реформуванням Залізничного військового комісаріату та в подальшому Сімферопольського об’єднаного міського військового комісаріату його правонаступником за борговими зобов’язаннями є Міністерство оборони України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази,заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.1991р. між Енергопостачальною організацією (постачальник) та військовим комісаріатом Залізничного району військового комісаріату (споживач) укладений договір на користування електричною енергією № 461 (далі – договір, аркуш справи 12-14).

Відповідно пункту 1.1 договору, постачальник зобов’язується відпускати електричну енергію споживачу у відповідності до встановлених даним договором умов та величинами споживання електричної енергії та потужності.

Розділом 2 договору встановлено, що споживач оплачує використану електричну енергію, а також вносити інші платежі за розрахунковий період у відповідності з прейскурантом № 09-01 та дійсним договором.

Пунктом 4 договору встановлено, що плата за електроенергію здійснюється один раз у три місяця до 20-го числа 3-го місяця розрахункового періоду. Кінцевий розрахунок (на кінець розрахункового періоду) здійснюється з показань розрахункових приборів обліку згідно додатку № 13 договору.

Згідно довідки Головного управління оборонного планування генерального штабу збройних сил України від 30.07.2010р. № 10/2350, відповідно до вимог директиви Міністерства оборони України від 29.08.2007р. № 322/1/08 Залізничний районний військовий комісаріат було переформовано у Сімферопольський об’єднаний військовий комісаріат, юридичною особою якого є Військовий комісаріат АР Крим.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання за договором № 461 в частині оплати наданих послуг не виконав, у зв’язку із чим, станом на час звернення позивача до господарського суду АР Крим заборгованість комісаріату становить 21 988,51 грн.

01.09.2010р. позивачем на адресу комісаріату направлено претензію з вимогою погасити суму заборгованості, (аркуш справи 19).

Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вищевказаної претензії.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобов’язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов’язань за договором про надання послуг з користування електричною енергією суду не надано.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За такими обставинами, виходячи з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, суд вважає вимоги ВАТ «Крименерго» про стягнення з комісаріату заборгованості в сумі 21 928,51 грн., пені в сумі 121,46 грн., 3% річних в сумі 1 111,37 грн. та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 4 427,39 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, посилання відповідача на те, що саме Міністерство оборони України є правонаступником за борговими зобов’язаннями Залізничного військового комісаріату та Сімферопольського об’єднаного міського військового комісаріату не можуть бути прийняті судом до уваги внаслідок їх недоведеності. Ухвалою від 27.01.2011р. судом пропонувалось відповідачу надати докази відповідного правонаступництва, втім належних та допустимих доказів суду надано не було.

Отже, слід зробити висновок, що позивачем доведений факт існування заборгованості саме відповідача, що є підставою для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 15.02.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Військового комісаріату АР Крим, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 152, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 07785820) в особі Сімферопольського об’єднаного військового комісаріату м. Сімферополя, (95000, Крим, м. Сімферополь, пров. Учбовий, 6) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; банківські реквізити: рахунок 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 00131400) заборгованість в сумі 21 928,51грн.

Стягнути з Військового комісаріату АР Крим, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 152, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 07785820) в особі Сімферопольського об’єднаного військового комісаріату м. Сімферополя, (95000, Крим, м. Сімферополь, пров. Учбовий, 6) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6; банківські реквізити: рахунок 260073013142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 00131400) пеню в сумі 121,46 грн., річні в сумі 1 111,37 грн. та витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 4 427,39 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.