Рішення № 139503121, 07.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026Справа № 910/4181/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс»

про розподіл судових витрат

у справі за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс»

про стягнення 729 724,81 грн

без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - ДПЗД «Укрінтеренерго») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» про стягнення заборгованості в сумі 729 724,81 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін відповідно до процедури, визначеної Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

За результатами розгляду цієї справи рішенням суду від 04.08.2026 позов ДПЗД «Укрінтеренерго» задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Сітістейтсервіс» заборгованість у сумі 283 850,34 грн, пеню в сумі 40 412,05 грн, інфляційні втрати в сумі 175 677,31 грн, 3% річних у сумі 46 094,03 грн та судовий збір у сумі 8 755,09 грн.

Після ухвалення вказаного рішення до Господарського суду міста Києва від відповідача (ТОВ «Сітістейтсервіс») надійшли докази до заяви, зробленої ним під час розгляду справи, про стягнення з ДПЗД «Укрінтеренерго» витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

За змістом ст. 221 ГПК України суд за заявою сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 розгляд вказаного питання було вирішено здійснювати у судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи за правилами, визначеними ст. 221, 244 ГПК України.

Суд, розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат, дослідивши в цій частині наявні докази, дійшов висновку, що заява ТОВ «Сітістейтсервіс» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках звільнення цих осіб від сплати - витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.04.2025 у справі № 911/3065/23, розподіл судового збору залежить від правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Водночас Верховний Суд зазначив, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення у цій справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та правильність нарахування сум, заявлених ним до стягнення.

Поряд з цим при вирішенні спору суд застосував свої дискреційні повноваження та зменшив відповідачу заявлений позивачем розмір з 15% річних до 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України. При цьому судовий збір за подання позову, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, суд поклав на відповідача у повному обсязі, зазначивши, що у разі зменшення господарським судом розміру відсотків річних, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, враховуючи те, що витрати на правничу допомогу є складовою частиною судових витрат в цілому та зважаючи на те, що всі судові витрати у цій справі були покладені на відповідача у зв`язку з обґрунтованістю позову, підстав для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, немає.

Крім того за змістом частини 9 статті 129 ГПК України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Зі змісту частини дев`ятої статті 129 ГПК України слідує, що нею встановлено дискреційне повноваження суду (тобто його право, а не обов`язок) здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.

Визначаючи чи підлягає/не підлягає застосуванню частина 9 ст. 129 ГПК України у кожному конкретному випадку суд має першочергово врахувати, що наведені приписи застосовуються за наявності одночасно таких умов у сукупності: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків - зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

У даній справі суд враховує, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій ТОВ «Сітістейтсервіс», яке порушило умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині своєчасної та повної сплати позивачу вартості електроенергії, що було встановлено рішенням суду від 04.08.2026 за результатами розгляду справи по суті, відтак, вимоги відповідача про покладення на позивача витрат на послуги адвоката є безпідставними.

З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Повне додаткове рішення складене 7 вересня 2026 року.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного додаткового рішення.

Суддя Головіна К.І.