Ухвала суду № 139502584, 07.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у відкриття

провадження у справі про банкрутство

07.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4616/26

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд 18" (м. Дніпро, пр-т Науки, буд. 115, ідентифікаційний код 414967162)

про визнання банкрутом

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від кредитора: Заматов Р.В.;

від боржника: не з`явився;

арбітражний керуючий: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

30.07.2026 через підсистему "Електронний суд" гр. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд 18".

03.08.2026 ОСОБА_2 подано до суду заяву арбітражного керуючого про участь у справі про банкрутство.

Суд ухвалою від 03.08.2026 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство залишив без руху.

04.08.2026 заявником було подано до суду заяву про усунення недоліків.

05.08.2026 заявником було подано до суду додаткові пояснення у справі.

31.07.2026 арбітражною керуючою Огульковою Анною Миколаївною (свідоцтво №1368 від 18.07.2013) було подано до суду заяву арбітражного керуючого №31-07-26/1/01-20 про згоду на участь у справі про банкрутство.

Ухвалою від 10.08.2026 прийняту заяву Заматова Романа Валерійовича про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд 18" до розгляду в підготовчому засіданні, яке відбудеться 24.08.2026.

13.08.2026 арбітражна керуюча Огулькова А.М. подала до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.08.2026 заяву арбітражної керуючої Огулькової Анни Миколаївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

24.08.2026 Заматов Р.В. подав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В підготовче засідання 24.08.2026 з`явились кредитор та арбітражний керуючий. Представник боржника в підготовче засідання не з`явився.

В підготовчому засіданні 24.08.2026 кредитор та арбітражний керуючий заявили усне клопотання, в якому просять суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Суд ухвалою від 24.08.2026 відклав підготовче засідання на 07.09.2026. Заяви арбітражної керуючої Огулькової Анни Миколаївни та Заматова Романа Валерійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив. Постановив провести підготовче засідання у справі № 904/4616/26 з арбітражною керуючою Огульковою Анною Миколаївною та Заматовим Романом Валерійовичем в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовче засідання 07.09.2026 з`явився заявник. Представник боржника та арбітражний керуючий не з`явились.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки" (ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства)

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства).

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

- наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;

- відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

- до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Оскільки стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й організаційного та майнового, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Встановлення факту відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Суди повинні надавати оцінку про наявність спору про право в контексті правовідносин, які виникли саме між боржником та ініціюючим кредитором, а не боржником та іншими кредиторами, оскільки порядок розгляду судових справ у позовному провадженні (яке передбачає вирішення наявного спору про право) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника врегульоване положеннями ч. 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною 1 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що у підготовчому засіданні здійснюється перевірка господарським судом обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

При цьому, на ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Крім того такий підхід у справі про банкрутство порушує як права кредиторів, так і права боржника.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Законодавець визначив в якості підстави звернення особи (кредитора) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов`язання.

З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі.

Водночас, правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника.

З огляду на викладене, суд враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо правозастосування статті 39 КУзПБ, згідно з якою встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

При цьому наявність спору про право, згідно з наведеними вище правовими висновками Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

(1) процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

(2) матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

Щодо поняття "спір про право" в розумінні ч.6 ст.39 КУзПБ, суд звертається до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21, згідно з якою спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може спостерігатися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх та належних доказів існування та непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заявник зазначає, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2021 було відкрито провадження у справі № 916/1213/21 про банкрутство Селянського (фермерського) господарства «Алва». В межах справах банкрутства, за результатами аналізу податкового кабінету СФГ "Алва" ліквідатором було встановлено, що СФГ "Алва" поставило на адресу ТОВ «Скай Трейд 18» товар, пшениця фуражна, на суму 3 465 000,00 грн. Після поставки товару СФГ "Алва" виписала наступні податкові накладні: № 4 від 21.02.2019 на суму 831 600 грн; № 3 від 20.02.2019 на суму 819 000 грн; № 2 від 19.02.2019 на суму 825 300 грн; № 1 від 18.02.2019 на суму 384 300 грн; № 5 від 22.02.2019 на суму 604 800 грн. В подальшому, як зазначає заявник, вказані податкові накладні направлені на реєстрацію в ДПС, яка їх зареєструвала. За твердженням заявника, аналіз рахунків СФГ "Алва" показав, що ТОВ «Скай Трейд 18» за поставлений товар не розрахувалось. У зв`язку зі викладеним, СФГ "Алва" направило вимогу на адресу відповідача, якою вимагала від відповідача протягом 7-и (семи) календарних днів, з моменту отримання вимоги, оплатити загальний борг в розмірі 3 465 000,00 грн шляхом перерахування на банківський рахунок позивача. Однак, відповіді від відповідача не було отримано тому, що лист з вимогою Укрпошти повернувся без його отримання. Заявник зазначає, що у зв`язку з наявністю заборгованості СФГ "Алва" в межах справи про банкрутства подало позовну заяву, на підставі якої Господарським судом Одеської області було відкрито провадження по справі № 916/1213/21(916/223/25). В межах справи № 916/1213/21(916/223/25) від ДПС була отримана інформація про те, що згідно податкової звітності з ПДВ, поданої ТОВ «Скай Трейд 18»: за звітний (податковий) період березень 2019 року сума включена до складу податкового кредиту за господарськими операціями, проведеними з СФГ «Алва», складає 2 887,5 тис. грн, сума ПДВ 577,5 тис. гривень. Господарський суд Одеської області від 15.07.2025 по справі № 916/1213/21(916/223/25) заяву задовольнив, стягнувши борг з ТОВ «Скай Трейд 18». В подальшому, як зазначає заявник, у зв`язку з тим, що дії про примусовому стягненню боргу не привели до результатів, ліквідатор СФГ "Алва" виставив заборгованість ТОВ «Скай Трейд 18» на електронний аукціон, на інтернет площадці Української універсальної біржі, номер аукціону BRD001-UA-20260618-63623. Переможцем електронних торгів став ОСОБА_1 , на підставі чого було підписано протокол про проведення аукціону BRD001-UA-20260618-63623 і з ліквідатором СФГ "Алва" підписано акт про передачу права вимоги до ТОВ «Скай Трейд 18» на суму 3 465 000 грн і передані документи, на підставі яких виникло зобов`язання.

Так, 06.07.2026 між Селянським (фермерським) господарством «Алва» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу права вимоги банкрута на аукціоні (далі - договір).

Цей договір укладений за результатами електронного аукціону з продажу майна боржника у процедурі банкрутства відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства та Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 865 (п. 2.1. договору).

Аукціон проведено в електронній торговій системі, результати якого оформлені Протоколом про результати аукціону № BRD001-UA-20260618-63623 від 01.07.2026, згідно з яким покупець визнаний переможцем аукціону (п. 2.2. договору).

Цей договір є договором купівлі-продажу майна банкрута у вигляді дебіторської заборгованості (п. 2.3. договору).

Продавець продає, а покупець купує майно банкрута - дебіторську заборгованість, а саме право грошової вимоги продавця до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Трейд 18» у загальному розмірі 3 465 000,00 грн, що виникла на підставі договору поставки пшениці фуражної та виписаними податковими накладними (п. 3.1. договору).

Дебіторська заборгованість відчужується у стані «як є» (as is). Продавець не гарантує фактичного виконання зобов`язання дебітором (п. 3.3. договору).

Ціна продажу дебіторської заборгованості за цим договором становить 25 987,50 без ПДВ, що відповідає ціні продажу лота, визначеній за результатами аукціону (п. 4.1. договору).

Сторони підтверджують, що на дату підписання цього договору покупець повністю виконав зобов`язання з оплати ціни продажу (п. 4.3. договору).

Право грошової вимоги (дебіторська заборгованість) переходить від продавця до покупця з моменту підписання цього договору сторонами, якщо інше не встановлено Кодексом України з процедур банкрутства (п. 5.1. договору).

З моменту переходу права вимоги покупець стає новим кредитором у відповідному зобов`язанні та самостійно реалізує всі права, що з нього випливають (п. 5.2. договору).

Сторони погоджуються, що зазначені заяви не є гарантіями фактичної дійсності, безспірності чи виконуваності дебіторської заборгованості та ґрунтуються виключно на відомостях, наявних у продавця в межах здійснення ліквідаційної процедури (п. 7.2. договору).

06.07.2026 сторони підписали акт приймання-передачі права вимоги банкрута.

З врахуванням наведеного заявник вважає, що ОСОБА_1 є кредитором до боржника на суму 3 465 000 грн. Зі змістом наведених обставин вбачається, що боржник не спроможний, після настання встановленого строку виконати грошові зобов`язання перед кредитором не інакше, як через застосування процедур, передбачених КУПБ, а також існують всі ознаки загрози неплатоспроможності, в зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Господарський суд зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі № 916/1213/21(916/223/25) (в межах справи про банкрутство СФГ "Алва") стягнуто 200 000,00 грн (по податковій накладній №1 від 18.02.2019) з ТОВ «Скай Трейд 18» на користь СФГ "Алва".

Відповідно до п. 5.2. договору купівлі-продажу права вимоги банкрута на аукціоні, з моменту переходу права вимоги покупець стає новим кредитором у відповідному зобов`язанні та самостійно реалізує всі права, що з нього випливають.

З наявних матеріалів справи вбачається, що вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Трейд 18» направив ліквідатор СФГ "Алва".

В судовому засіданні 24.08.2026 ОСОБА_1 пояснив, що в межах відкритого СФГ "Алва" виконавчого провадження будь-яких заяв не подавав, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Трейд 18» із вимогами не звертався.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 7.2. договору купівлі-продажу права вимоги банкрута на аукціоні, сторони погоджуються, що зазначені заяви не є гарантіями фактичної дійсності, безспірності чи виконуваності дебіторської заборгованості та ґрунтуються виключно на відомостях, наявних у продавця в межах здійснення ліквідаційної процедури.

Так, в якості доказу поставки СФГ "Алва" Товариству з обмеженою відповідальністю «Скай Трейд 18» пшениці фуражної на суму 3 465 000,00 грн та, як наслідок, доказу наявності грошового зобов`язання боржника перед кредитором заявник надав суду податкові накладні № 4 від 21.02.2019 на суму 831 600 грн, № 3 від 20.02.2019 на суму 819 000 грн, № 2 від 19.02.2019 на суму 825 300 грн, № 1 від 18.02.2019 на суму 384 300 грн, № 5 від 22.02.2019 на суму 604 800 грн та податкову декларацію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Господарський суд зазначає, що податкова накладна за своєю правовою природою не є первинним документом, оскільки вона не фіксує і не підтверджує факт здійснення господарської операції або передачі товарів, а слугує виключно для податкового обліку та розрахунку ПДВ.

В даному випадку, належними первинними документами, які підтверджують факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, містять відомості про господарську операцію з постачання товару та підтверджують її здійснення можуть бути підписані сторонами видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, тощо.

З положень п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України слідує, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Таким чином, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм права свідчить, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Податкова накладна (залежно від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 16.07.2026 у справі № 921/476/24 дійшов висновку, що у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що податкова накладна, виписана однією стороною договору на користь іншої, може бути доказом вчинення правочину, оскільки така поведінка сторін може засвідчувати їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Водночас у справі №910/23097/17 вирішувалося питання про можливість підтвердження податковими накладними факту укладення оспорюваного правочину, а не про їх достатність для встановлення підстави, точного розміру та строку виконання грошового зобов`язання. У постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду конкретизувала, що податкова накладна залежно від установлених обставин може бути допустимим доказом постачання товару покупцю та його прийняття останнім, якщо сторона, яка заперечує факт постачання, вчинила юридично значущі дії щодо відповідної господарської операції, зокрема відобразила її у податковому та бухгалтерському обліку і сформувала податковий кредит. Оцінюючи податкові накладні, господарські суди повинні враховувати їх у сукупності з іншими доказами, а також фактичні дії постачальника і покупця.

У постанові від 04.11.2019 зі справи № 905/49/15 Верховний Суд дійшов висновку, що податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Господарський суд наголошує, що в матеріалах справи відсутній договір постачання пшениці фуражної, укладений між СФГ "Алва" та ТОВ «Скай Трейд 18». Будь-які первинні документи, зокрема підписані сторонами видаткові накладні, акти приймання-передачі спірного товару, тощо в матеріалах справи також відсутні.

За наведених вище обставин господарський суд не вважає надані заявником податкові накладні та податкову декларацію достатніми доказами для встановлення належної підстави, точного розміру та строку виконання грошового зобов`язання зі сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Трейд 18» вартості пшениці фуражної на суму 3 465 000,00 грн.

Таким чином, надані кредитором податкові накладні та податкова декларація не є належним доказом наявності грошового зобов`язання у заявленому розмірі та відсутності спору про право, оскільки не позбавляє протилежну сторону права посилатися на обставини неналежного виконання договору іншою стороною та не виключає можливості виникнення спору щодо підстав і обсягу заявлених грошових вимог.

Відтак, наявні ознаки господарського спору між сторонами. Зазначений спір не може бути вирішений у межах підготовчого засідання у справі про банкрутство, строки проведення якого обмежені положеннями ч.2 ст.36 Кодексу України з процедур банкрутства. Встановлення обставин щодо факту поставки товару, належного оформлення первинних документів, наявності та розміру заборгованості має здійснюватися у позовному провадженні з дотриманням принципів змагальності та безпосереднього дослідження доказів.

За вказаних обставин звернення ініціюючого кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає правовій природі процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, які спрямовані на врегулювання неплатоспроможності боржника, а не на вирішення спірних господарських правовідносин між суб`єктами підприємницької діяльності.

Разом з тим відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності невирішеного спору щодо підстав виникнення та розміру заявлених вимог може призвести до порушення балансу інтересів сторін та потенційних кредиторів боржника.

При цьому суд відзначає, що наведені обставини через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою суду під час вирішення питання відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства).

Враховуючи вищевикладене, оскільки заявником не доведено безспірності вимог до боржника, а між сторонами наявний спір про право, який не підлягає вирішенню у підготовчому засіданні, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд 18".

Також суд відзначає, що відповідно до положень ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 1, 8, 9, ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд 18".

Ухвала набирає законної сили 07.09.2026.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Мілєва