Рішення № 139502583, 27.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026м. ДніпроСправа № 904/3122/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг", м. Дніпро

Третя особа: ОСОБА_1 , м. Дніпро,

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Акімова А.Д.

Представники:

від позивача: Шпак В.І.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Сиромятников Е.О.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Білогір`я" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" (далі - Відповідач) в якому просить:

1) визнати безпідставним та скасувати рішення ТОВ "Адванс-Лізинг" від 01.12.2025 №1К про відмову у застосуванні мораторію.

2) зобов`язати ТОВ "Адванс-Лізинг" внести зміни до графіка сплати платежів за договором фінансового лізингу від 14.08.2020 № 39АФ-20 шляхом відновлення сплати таких платежів після закінчення мораторію із збереженням періодичності та розміру відповідних платежів.

Позов подано у зв`язку з безпідставною відмовою Відповідача застосувати мораторію на нарахування та сплату лізингових та інших платежів за договором фінансового лізингу №39АФ-20 від 14.08.2020 року, незважаючи на відповідність Позивача умовам пунктів 30-36 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2026 року відкрито провадження у справі №904/3122/26, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження. До участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_1 .

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, зазначив, що рішення про відмову у застосуванні мораторію № 1К від 01.12.2025 є обґрунтованим і підтвердженим відповідними доказами, а тому не може вважатися безпідставним у розумінні пункту 36 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Третя особа в наданих суду поясненнях виклала свої аргументи і міркування на підтримку заявленого позову.

21.07.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 18.08.2026 року.

Відповідач явку представника в судове засідання 18.08.2026 року не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується даними довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету.

В зв`язку з необхідністю дослідження оригіналу оскаржуваного рішення, в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 27.08.2026 року.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 27.08.2026 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОТЕК (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДНІПРО-БІЛОГІР`Я (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 39АФ-20 (Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу в платне користування предмет лізингу (Майно), а Лізингоодержувач зобов`язався прийняти Майно та зобов`язався сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Специфікацією майна (Додаток № 1) сторони Договору визначили найменування майна та його вартість, зокрема: Трактор John Deere 8370R вартістю 281 000,00 Доларів США. Додатком « 2 до Договору сторони погодили графік внесення лізингових платежів.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором фінансового лізингу № 39АФ-20, між Лізингодавцем, Лізингоодержувачем та Поручителем ( ОСОБА_1 ) укладено Договір поруки № 1П/39ФЛ-20, предметом якого є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №39ФЛ-20 від 14.08.2020, а також усіх додаткових угод до нього, які вже укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу № 39ФЛ-20 від 14.08.2020 (надалі за текстом Основний договір).

04.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агротек (Первинний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Адванс-Лізинг (Новий кредитор) укладено Договір № 39АФ-20 (ВПВ) (далі Договір заміни кредитора), за умовами якого Первинний кредитор зобов`язується продати (передати у власність) Нового кредитора Товар, який є об`єктом фінансового лізингу, а Новий кредитор зобов`язався прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.2. Договору заміни кредитора Сторони узгодили, що на момент укладення цього Договору Товар є переданим у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (Товариству з обмеженою відповідальністю Дніпро-Білогір`я, код 36573346) за договором фінансового лізингу № 39АФ-20 від 14.08.2020 (надалі Договір лізингу), укладеному між Первинним кредитором та Лізингоодержувачем. Права та обов`язки Лізингодавця та Лізингоодержувача за Договором лізингу залишаються незмінними.

За умовами п. 2.1. та п. 2.2. Договору заміни кредитора ціна Договору складає 4 106 826,24 (Чотири мільйони сто шість тисяч вісімсот двадцять шість гривень 24 копійки) гривень без ПДВ.

Ціна Договору включає:

- несплачену на момент укладення цього Договору суму, яка компенсує частину вартості Предмету лізингу за Договором лізингу;

- прострочену заборгованість по платежам як винагороді (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно за Договором лізингу.

З моменту оплати Новим кредитором вартості Товару (Ціни Договору) у розмірі, передбаченому цим Договором, він стає Лізингодавцем за Договором Лізингу, до нього переходять всі права та обов`язки Лізингодавця за Договором Лізингу (п. 3.2. Договору заміни кредитора).

З моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі зобов`язання Первинного кредитора з передачі Товару вважаються виконаними в повному обсязі (п. 4.2. Договору заміни кредитора).

04.01.2021 Первинний кредитор та Новий кредитор підписали відповідний акт приймання-передачі Предмету лізингу (прав власності на майно, що є предметом лізингу за договорами фінансового лізингу).

Законом України від 27.03.2025 № 4340-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України включено пункти 30 36, якими, зокрема, передбачено мораторій на нарахування та сплату лізингових та інших платежів за договором фінансового лізингу за наявності визначених законом умов, а також установлено порядок його застосування (подання лізингоодержувачем заяви з підтвердними документами, прийняття лізингодавцем рішення та можливість оскарження відмови до господарського суду).

Позивач, як лізингоодержувач за Договором фінансового лізингу №39ФЛ-20 від 14.08.2020 року, вважаючи що він відповідає всім критеріям, установленим пунктом 30 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та маючи належні документи на підтвердження цих обставин, звернувся до Відповідача із заявою від 15.10.2025 року про застосування мораторію на нарахування та сплату лізингових та інших платежів за договором фінансового лізингу. Направлення зазначеної заяви з додатками 31.10.2025 року та їх одержання Відповідачем 04.11.2025 року підтверджується доданими у справу доказами (а.с. 74-75).

За результатами розгляду зазначеної заяви Позивача, 01.12.2025 року Відповідач прийняв рішення № 1К про відмову у застосуванні мораторію, в обґрунтування якого навів наступні аргументи:

«Так, розглянувши указану заяву та додані до неї документи, ТОВ «Адванс-Лізинг» прийняло рішення про відмову у застосуванні мораторію, оскільки кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_2 (володіє 74% частки статутного капіталу) є особою, пов`язаною з державою-агресором у розумінні Постанови КМУ від 3 березня 2022 р. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».

Окрім того, додатковою підставою для відмови у застосуванні мораторію є невідповідність лізингоодержувача критеріям, передбаченим підпунктами 1, 5 пункту 30 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, враховуючи такі обставини:

склад групи контрагентів, які разом з лізингоодержувачем входять до групи пов`язаних контрагентів: ТОВ «ДНІПРО-БІЛОГІР`Я» (ЄДРПОУ: 36573346) входить до складу російської ТОВ «ГК Агро-Белогорье» (ОКПО: 99963502);

критерії, встановлені Національним банком на підставі кожен критерії, України, яких контрагент включений у групу пов`язаних контрагентів, та відповідне значення таких критеріїв: один з контрагентів здійснює контроль над іншим (іншими) контрагентом (контрагентами) згідно абз.3 п.9 глави 1 розділу VI Постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, російська ТОВ «ГК Агро-Белогорье» здійснює контроль над ТОВ «ДНІПРО-БІЛОГІР`Я»;

розрахунок сукупного річного доходу лізингоодержувача та контрагентів, які разом з лізингоодержувачем входять до групи пов`язаних контрагентів, за останній звітний рік та за 2021 рік: 5 236 306,58 грн (0 грн + еквівалент 5 236 306,58 грн) за останній звітний рік та 174 149 820,44 грн (170 855 055,64 грн + еквівалент 3 294 764,80 грн) за 2021 рік.»

Додатками до рішення долучено публікацію з сайту larp.media., публікацію з сайту agrobel.ru., відомості про організацію ТОВ «ГК АГРО-БЕЛОГОРЬЕ», звітність організації ТОВ «ГК АГРО-БЕЛОГОРЬЕ».

Позивач вважає наведене рішення безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки заява від 15.10.2025 року та додані до неї документи підтверджують виконання умов для застосування мораторію.

Здійснивши оцінку обґрунтованості заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пунктів 30 36 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено спеціальний порядок реалізації лізингоодержувачем права на застосування мораторію на нарахування та сплату лізингових та інших платежів за договором фінансового лізингу.

Зокрема, лізингоодержувач звертається до лізингодавця із відповідною заявою та документами, що підтверджують зазначену в заяві інформацію, а лізингодавець на підставі заяви та доданих до неї документів приймає рішення про застосування мораторію або про відмову у його застосуванні. Рішення про відмову може бути оскаржене до господарського суду.

При цьому пункт 32 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлює спеціальну вимогу до такого рішення рішення про відмову у застосуванні мораторію має бути вмотивованим.

Вимога щодо вмотивованості такого рішення має самостійне правове значення, оскільки саме з його змісту має бути можливо встановити, які передбачені законом обставини лізингодавець вважав установленими, на підставі яких даних та документів він дійшов відповідного висновку і з яких причин ці обставини, на його думку, перешкоджають застосуванню мораторію.

Отже, при вирішенні спору про правомірність рішення лізингодавця суд має перевірити саме ті підстави та обставини, які були покладені лізингодавцем в основу оскаржуваного рішення. Суд не може підміняти лізингодавця при прийнятті рішення, доповнювати його новими мотивами або встановлювати замість нього інші обставини, які не були покладені в основу відмови.

У спірному рішенні Відповідач навів дві самостійні підстави для відмови у застосуванні мораторію, кожна з них підлягає окремій оцінці судом.

Щодо першої підстави відмови

Як убачається з оскаржуваного рішення, першою підставою для відмови Відповідач визначив те, що кінцевий бенефіціарний власник лізингоодержувача є особою, пов`язаною з державою-агресором у розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187.

Суд зазначає, що зазначена обставина не є передбаченою пунктом 30 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України підставою для відмови у застосуванні встановленого ним мораторію.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 регулює інше коло правовідносин та встановлює мораторій на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або визначені цією постановою особи, пов`язані з державою-агресором. Отже, для застосування обмежень, установлених цією постановою, юридичне значення має відповідний статус кредитора (стягувача), а не наявність у боржника кінцевого бенефіціарного власника, пов`язаного з державою-агресором.

У спірному рішенні лізингодавець не зазначив норми постанови № 187, яка б передбачала відмову лізингоодержувачу у застосуванні мораторію за пунктом 30 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у зв`язку з наявністю у нього такого кінцевого бенефіціарного власника.

Сам пункт 30 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України також не містить відповідної умови.

Отже, незалежно від правильності встановлення лізингодавцем обставин щодо кінцевого бенефіціарного власника, посилання на цю обставину не є належною правовою підставою для відмови у застосуванні мораторію, передбаченого пунктом 30 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Щодо другої, додаткової, підстави відмови

Другою, яку лізингодавець визначив як додаткову, підставою для відмови зазначено невідповідність лізингоодержувача критеріям підпунктів 1 та 5 пункту 30 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Для обґрунтування цієї підстави лізингодавець навів склад групи пов`язаних контрагентів, зазначив критерій, за яким відповідних контрагентів включено до групи, та здійснив розрахунок сукупного річного доходу за 2021 рік і за останній звітний рік.

Щодо визначення групи пов`язаних контрагентів

У рішенні зазначено, що критерієм включення відповідних контрагентів до групи є відносини контролю, а саме те, що один із контрагентів здійснює контроль над іншим; при цьому конкретизовано, що російська ТОВ здійснює контроль над відповідною українською ТОВ.

Таким чином, вимога пункту 32 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо зазначення критерію, встановленого Національним банком України, та відповідного значення такого критерію у рішенні формально виконана.

Однак зазначення у рішенні висновку про наявність відносин контролю саме по собі не означає доведеності такої обставини.

Для включення відповідного контрагента до групи необхідно встановити саме ті відносини контролю, які охоплюються критеріями, встановленими Національним банком України. Від цього безпосередньо залежить можливість включення доходу такого контрагента до сукупного доходу лізингоодержувача для цілей підпунктів 1 та 5 пункту 30.

Тому суд має перевірити, чи підтверджують зазначену лізингодавцем документи саме здійснення російською ТОВ контролю над українською ТОВ, а не лише наявність певного зв`язку між цими юридичними особами.

Якщо з доданої до рішення публікації вбачається лише певний зв`язок між двома ТОВ, але з її змісту не можна встановити характер такого зв`язку та можливість російської ТОВ визначати або істотно впливати на діяльність української ТОВ, сама по собі така інформація не підтверджує наявності відносин контролю.

Водночас відсутність відповідних відомостей у реєстрі російської ТОВ сама по собі не спростовує можливості існування контролю, встановленого іншими доказами. Тому визначальним є не формальна наявність або відсутність певного запису в реєстрі, а те, чи сукупність доказів, якими володів лізингодавець на момент прийняття рішення, підтверджує саме той критерій, який він зазначив у рішенні.

У разі недоведеності відносин контролю включення відповідного контрагента до групи пов`язаних контрагентів є необґрунтованим, а його доходи не можуть бути враховані при визначенні показників, передбачених підпунктами 1 та 5 пункту 30.

Щодо розрахунку за підпунктом 1 пункту 30

Лізингодавець визначив сукупний річний дохід за 2021 рік у розмірі 174 149 820,44 грн., у тому числі 170 855 055,64 грн. доходу лізингоодержувача та 3 294 764,80 грн. як еквівалент доходу відповідного контрагента.

Разом з тим із фінансової звітності цього контрагента, доданої до матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, вбачається, що відповідний показник доходу за 2021 рік становить 7 145 120 тис. руб., тобто 7 145 120 000 рублів.

Отже, наведений у рішенні лізингодавця гривневий еквівалент 3 294 764,80 грн. не відповідає числовому показнику доходу, зазначеному у фінансовій звітності контрагента.

За таких обставин здійснений лізингодавцем розрахунок сукупного доходу за 2021 рік не може вважатися належним підтвердженням невідповідності лізингоодержувача вимогам підпункту 1 пункту 30, оскільки його вихідні дані не відповідають документу, на який він спирається.

При цьому суд не вважає за можливе самостійно виправляти зазначену помилку, перераховувати дохід контрагента та визначати новий розмір сукупного доходу групи.

Дійсно, результат такого перерахунку потенційно може мати інше значення для оцінки відповідності підпункту 1 пункту 30. Однак це не усуває того, що лізингодавець такого розрахунку не здійснив і саме цей результат не був покладений ним в основу оскаржуваного рішення.

Прийняття судом нового розрахунку замість розрахунку, наведеного лізингодавцем у рішенні, означало б фактичне формування судом іншого мотиву відмови, що не відповідає встановленій пунктом 32 вимозі щодо вмотивованості рішення лізингодавця.

Щодо підпункту 5 пункту 30

Окремо підлягає оцінці посилання лізингодавця на невідповідність лізингоодержувача підпункту 5 пункту 30.

Зазначена норма встановлює альтернативні умови відповідності: одна стосується співвідношення сукупного доходу за попередній звітний рік із доходом за 2021 рік, інша співвідношення площі сільськогосподарських угідь.

Отже, невиконання однієї з цих умов саме по собі не свідчить про невідповідність лізингоодержувача підпункту 5. Для висновку про невідповідність цій нормі необхідно встановити відсутність обох альтернативних підстав для застосування передбаченого нею критерію.

Як убачається з матеріалів справи, лізингоодержувач разом із заявою про застосування мораторію подав документи, що стосуються іншої альтернативної умови щодо площі сільськогосподарських угідь.

Водночас в оскаржуваному рішенні лізингодавець цим документам оцінки не надав, відповідних показників площі не встановив та не зазначив мотивів, з яких дійшов висновку про невиконання цієї альтернативної умови.

Таким чином, лізингодавець фактично обґрунтував невідповідність підпункту 5 лише співвідношенням доходів, не вирішивши питання щодо іншої передбаченої законом альтернативи, на яку посилався лізингоодержувач та на підтвердження якої подав документи.

За таких обставин навіть встановлення судом певного співвідношення доходів за відповідні роки не може саме по собі зумовлювати висновок про невідповідність підпункту 5.

При цьому подальше дослідження судом фінансової звітності учасників групи та встановлення на її підставі інших показників доходу не усуває зазначеного недоліку. Для підтвердження цієї підстави відмови лізингодавець мав оцінити також іншу альтернативну умову та документи, подані на її підтвердження.

Суд не може вперше встановити невиконання цієї альтернативної умови та покласти такий висновок в основу відмови, оскільки це означало б доповнення оскаржуваного рішення новою фактичною підставою.

Висновок щодо правомірності рішення

Таким чином, перша підстава, наведена лізингодавцем в оскаржуваному рішенні, посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 187 та статус кінцевого бенефіціарного власника лізингоодержувача не є передбаченою законом підставою для відмови у застосуванні мораторію, передбаченого пунктом 30 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Друга, додаткова, підстава також не підтверджує правомірності відмови, оскільки її обґрунтування залежить від доведеності відносин контролю, наведений розрахунок за підпунктом 1 містить невідповідність вихідним даним фінансової звітності, а щодо підпункту 5 лізингодавець не надав оцінки іншій альтернативній умові, документи щодо якої були подані разом із заявою.

При цьому суд не вважає можливим усунути зазначені недоліки шляхом самостійного визначення іншого складу групи пов`язаних контрагентів, проведення нового розрахунку доходу або встановлення іншої обставини, яка могла б свідчити про невідповідність лізингоодержувача умовам пункту 30.

За викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що рішення лізингодавця про відмову у застосуванні мораторію є безпідставним.

Відповідно до пункту 36 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якщо лізингодавець безпідставно прийняв рішення про відмову у застосуванні мораторію та це встановлено судом, мораторій вважається застосованим з дня отримання лізингодавцем заяви лізингоодержувача.

Зазначене правове регулювання має істотне значення і для визначення належного способу захисту. Закон не обмежує наслідки встановлення судом безпідставності відмови лише скасуванням відповідного рішення, а безпосередньо визначає матеріально-правовий наслідок вважає мораторій застосованим з дня отримання заяви.

Застосування мораторію, у свою чергу, тягне передбачені пунктом 33 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України наслідки, зокрема внесення лізингодавцем змін до графіка сплати лізингових та інших платежів шляхом відновлення їх сплати після закінчення мораторію із збереженням періодичності та розміру відповідних платежів.

Отже, вимога про скасування рішення лізингодавця про відмову у застосуванні мораторію та вимога про зобов`язання внести зміни до графіка платежів перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку: задоволення першої зумовлює застосування мораторію з дати отримання заяви, а друга спрямована на реалізацію передбаченого законом наслідку такого мораторію.

Тому зобов`язання лізингодавця внести відповідні зміни до графіка платежів є належним способом відновлення порушеного права лізингоодержувача та не передбачає визначення судом нового графіка замість лізингодавця, а лише забезпечує виконання останнім прямо встановленого пунктом 33 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України обов`язку.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати безпідставним та скасувати Рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНС-ЛІЗИНГ» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36493872) від 01.12.2025 № 1К про відмову у застосуванні мораторію.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АДВАНС-ЛІЗИНГ» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36493872) внести зміни до графіка сплати платежів за договором фінансового лізингу від 14.08.2020 № 39АФ-20 шляхом відновлення сплати таких платежів після закінчення мораторію із збереженням періодичності та розміру відповідних платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВАНС-ЛІЗИНГ» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36493872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-БІЛОГІР`Я» (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 30, кв. 15, код ЄДРПОУ 36573346) 5 324,80 грн. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.09.2026

Суддя О.В. Ліпинський