Постанова № 13950221, 21.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р. Справа № 2-а-10531/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь"

до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 06.03.2009 р. № 0000012410/0,

встановив:

В травні 2009 року сільськогосподарський виробничий кооператив «Промінь» (надалі – позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі – відповідач, ДПІ), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 06.03.2009р. №0000012410/0 про сплату 50095 грн. штрафних санкцій, застосованих до позивача за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу.

          Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в ході судового розгляду, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що на момент проведення реалізації активів податкові борги, у зв'язку з наявністю яких виникла податкова застава, були списані як безнадійні або сплачені. Позивач також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 24.03. 2005 р. № 2-рп/2005, яким встановлено неконституційність положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181), на підставі якого податковий орган міг встановити право податкової застави на всі активи платника податків без врахування суми податкового боргу.

          Позиція ДПІ викладена у письмових запереченнях на позовну заяву та в поясненнях представника ДПІ в судовому засіданні, і полягає у тому, що нарахування позивачу спірним рішенням штрафних санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі без дозволу ДПІ є правомірним, оскільки все майно позивача з 30.10.03р. перебуває у податковій заставі, а на момент реалізації позивачем дорожніх плит на суму 39900 грн. та житлової будівлі на суму 10195 грн. за позивачем обліковувався податковий борг.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

На підставі акту від 26.02.2009р. №1/24-03785148 про проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, ДПІ винесло податкове повідомлення-рішення від 06.03.2009р. №0000012410/0, яким на підставі пп.17.1.8 Закону №2181 позивачу був нарахований штраф в сумі 50095 грн. за відчуження без згоди ДПІ активів: дорожніх плит в адрес ТОВ «Агро-Сегмент» на суму 39900 грн. за накладною №428 від 04.10.2006р. та житлової будівлі гр.. ОСОБА_1 по накладній №370 від 25.08.2006р. на суму 10195 грн., під час знаходження всіх активів позивача у податковій заставі.

Факт того, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 11.03.2004р. за №31-5390 була зареєстрована податкова застава всіх активів позивача, і ця застава діяла на момент реалізації позивачем вищевказаних активів, сторонами не заперечується.

Також не заперечується і факт того, що реалізація вказаних активів проведена позивачем без згоди ДПІ.

Відповідно до пп.8.2.2. пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005, яким визнано неконституційним положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу.

В п.4.3 рішення від 24.03.2005р. № 2-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі. Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення. З огляду на викладене положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону, яке передбачає можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8, 42 Конституції України), тобто є неконституційним.

Враховуючи викладену Конституційним Судом України позицію щодо підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181, суд вважає, що розмір податкової застави не може суттєво перевищувати розмір податкового боргу.

Згідно даних ДПІ податковий борг позивача на момент відчуження активів, тобто станом на 25.08.06р., становив 111 522,11 грн., а станом на 04.10.06р. – 115 193,80 грн..

При цьому, за даними бухгалтерського обліку позивача балансова вартість всіх його активів станом на 01.07.06р. становила 1405 000 грн., а станом на 01.10.06р. – 1658400 грн..

          Таким чином, на момент проведення позивачем операцій з відчуження дорожніх плит на суму 39900 грн. та житлової будівлі на суму 10195 грн. вартість активів позивача перевищувала загальну суму його податкової заборгованість більш ніж у десять разів, що свідчить про явну неспіврозмірність між податковим зобов'язанням і сумою активів, що перебувають в податковій заставі.

Після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 24.03.2005р. № 2-рп/2005 ДПІ повинно було забезпечити дотримання критерію співрозмірності між податковим зобов'язанням і сумою активів, що перебувають в податковій заставі, шляхом проведення опису активів позивача та включення до податкової застави активів позивача у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі. Проте такого опису активів позивача ДПІ не зробило.

Встановлені фактичні обставини справи дають суду підстави для висновку про неправомірність застосування до позивача штрафу в сумі 50095 грн. за відчуження активів без згоди податкового органу, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги сільськогосподарського виробничого кооперативу «Промінь» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції від 06.03.2009р. №0000012410/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу «Промінь» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 лютого 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2