Постанова № 13950222, 21.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р. Справа № 2-а-5596/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Херсонський електромашинобудівний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

В жовтні 2010 року відкрите акціонерне товариство «Херсонський електромашинобудівний завод» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі – відповідач, ДПІ), в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ від 08.10.2010р. №0003912301/0 в частині нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основним платежем на суму 29343 грн. та за штрафними санкціями на суму 14671,61 грн.

          Ухвалою суду від 04.11.2010р. за даним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі №2а-5596/10.

          В листопаді 2010р. позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ від 08.10.2010р. №0003912301/0 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 18784,76 грн..

Ухвалою суду від 12.11.2010р. за даним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6123/10.

Ухвалою суду від 22.12.2010р. адміністративні справи №2а-5596/10 та №2а-6123/10 об’єднані в одне провадження для спільного розгляду та вирішення.

          Представники позивача під час судового розгляду справи підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовних заявах.

          ДПІ надало суду письмові заперечення щодо позовних вимог, в яких зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства України, яке регламентує обчислення та сплату податку на додану вартість, і просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

          Позиція ДПІ була підтримана її представниками в ході судового розгляду справи з викладених у запереченнях підстав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2010р. №0003912301/0 позивачу збільшені зобов’язання з податку на додану вартість на 67081,0 грн., у тому числі за основним платежем на 29343,0 грн. та за штрафними санкціями на 37738,0 грн..

Позивач просить скасувати спірне рішення в частині нарахування йому зобов’язань за основним платежем на суму 29343 грн., а також за штрафними санкціями на суму 14671,61 грн. та на суму 18784,76 грн.. Позивач вважає правомірним спірне рішення в частині нарахування штрафної санкції на суму 4281,63 грн..

Податкове повідомленням-рішення від 08.10.2010р. №0003912301/0 винесене на підставі висновків акту від 27.09.2010р. №4180/23-5/05808988 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08р. по 31.03.10р..

Згідно акту перевірки, на збільшення зобов’язань з ПДВ за основним платежем на суму 29343 грн. вплинули наступні порушення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР) в частині формування податкового кредиту:

- на порушеннями п.п. 7.2.3 абз.2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту липня-вересня 2008р. та травня 2009р. суми ПДВ за податковими накладними, які виписані до періоду, який перевірявся, що призвело до збільшення податкового кредиту на загальну суму 8015 грн..;

- в порушення п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР позивач відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 21328,21 грн. по податковим накладним від ТОВ «Авто-Електромаш» №17 від 08.07.2008р. на суму ПДВ 2520 грн. та №64 від 31.07.2008р. на суму ПДВ 18808,21 грн., які не підписані особою, уповноваженою платником податку на складання цих податкових накладних.

Згідно наданого ДПІ розрахунку штрафних санкцій, загальна сума штрафу за спірним рішенням – 37738 грн. складається з наступних сум:

- 14671,50 грн., яка нарахована на підставі пп.17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (надалі – Закон №2181-ІІІ) у розмірі 50 % від суми донарахування за основним платежем – 29343 грн.;

- 23066,50 грн., яка нарахована на підставі пп.17.1.3 Закону №2181-ІІІ за несвоєчасну сплату ПДВ за серпень, вересень 2008р., червень-вересень 2009р. на загальну суму 46133 грн..

Позивач не погоджується з висновком ДПІ про завищення податкового кредиту на суму 8015 грн., і посилаючись на п.7.5.1 п.7.5 Закону №168/97-ВР, стверджує, що датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку платника податків або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання товарів, а до податкового кредиту дозволено відносити лише сплачений (нарахований) ПДВ, підтверджений податковими накладними, отриманими у звітному періоді. Позивач вважає, що має право на включення до податкового кредиту сум ПДВ за «запізненими» податковими накладними з урахуванням терміну давності 1095 днів з моменту отримання товарів або оплати коштів на розрахунковий рахунок постачальника товарів ( робіт, послуг).

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97.

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

За нормами ст..5 та 17 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, позивач з урахуванням 1095 денного терміну давності з дня виникнення права на податковий кредит мав право включити до складу податкового кредиту поточного періоду суми ПДВ за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах, за умови використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності у межах оподатковуваних операцій та при підтверджені сплати (нарахування) ПДВ постачальником належним чином складеними податковими накладними.

При цьому це право позивача не залежить від того, чи виписана «запізнена» податкова накладна у періоді, що перевіряється податковим органом, або ж у періоді, що вже був перевірений.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим висновок ДПІ про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту липня-вересня 2008р. та травня 2009р. ПДВ в сумі 8015 грн. за податковими накладними, які виписані до періоду, який перевірявся.

Що стосується правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту 21328,21 грн. на підставі податкових накладних ТОВ «Авто-Електромаш» №17 від 08.07.2008р. та №64 від 31.07.2008р., то з метою перевірки цих обставин судом були досліджені в судовому засіданні оригінали цих податкових накладних, допитана в якості свідка особа, що їх підписала та витребувані документи щодо повноважень цієї особи на підписання податкових накладних від імені ТОВ «Авто-Електромаш».

Судом встановлено, що податкові накладні ТОВ «Авто-Електромаш» №17 від 08.07.2008р. та №64 від 31.07.2008р. були підписані головним бухгалтером цього підприємства – ОСОБА_1, яка, будучи допитаною судом в якості свідка, підтвердила цей факт. Повноваження ОСОБА_1 на підписання податкових накладних підтверджені долученими до справи випискою з наказу №55-к від 29.02.08р. про призначення ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера ТОВ «Авто-Електромаш» та копією наказу №31 від 01.03.08р. про облікову політику підприємства, пунктом 10 якого головного бухгалтера ОСОБА_1 призначено відповідальною особою за проведення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) з правом підписання податкових накладних.

Відповідно до пп..7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037,всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що податкові накладні від ТОВ «Авто-Електромаш» №17 від 08.07.2008р. та №64 від 31.07.2008р. відповідають вимогам Закону №168/97-ВР та Порядку №165 в частині їх належного оформлення, а тому висновок ДПІ про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту 21328,21 грн. за цими податковими накладними суд вважає безпідставним.

Слід також зазначити, що при проведенні перевірки ДПІ прийняло як належну податкову накладну від ТОВ «Авто-Електромаш» №82 від 31.07.2008р., яка також підписана головним бухгалтером ОСОБА_1, і за своїм оформленням відповідає вищезазначеним податковим накладним №17 від 08.07.2008р. та №64 від 31.07.2008р..

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу ПДВ за основним платежем на суму 29343 грн., а також штрафної санкції на цю суму в розмірі 14671,5 грн. (29343х50%).

Що стосується нарахування спірним рішенням штрафної санкції на суму 23066,50 грн. за несвоєчасну сплату ПДВ за серпень, вересень 2008р., червень-вересень 2009р. на загальну суму 46133 грн., то суд вважає таке нарахування правомірним, виходячи з наступного.

Згідно акту перевірки відповідач встановив заниження податку на додану вартість за серпень-вересень 2008 року та за червень-вересень 2009 року на загальну суму 46133,0 грн. та встановив завищення задекларованих зобов’язань з цього податку за листопад 2008р. та жовтень 2009 р. на загальну суму 46133,0грн..

Збільшення зобов’язань з ПДВ за листопад 2008р. та жовтень 2009р. позивач пояснює тим, що у цих податкових періодах проводилось коригування (додаткове декларування) раніш не сплачених зобов’язань з податку на додану вартість, і при проведенні такого коригування ним не було нараховано і не сплачено штраф у розмірі 5 відсотків від такого відкоригованого зобов’язання з ПДВ. Виходячи з цього, позивач вважає, що він повинен був сплатити штраф у розмірі 5% від суми заниження (46133,0 грн.), тобто 2306,65 грн., а оскільки ця сума сплачена не була, то вона вважається податковим боргом, і на неї необхідно було нарахувати штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 Закону №2181-ІІІ. За розрахунком позивача за несвоєчасну сплату ПДВ за серпень, вересень 2008р., червень-вересень 2009р. в сумі 46133 грн. відповідач повинен був нарахувати позивачу штраф на загальну суму 4281,63 грн., а не 23066,50 грн..

З такою позицією позивача суд погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-ХІІ платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни та у повному розмірі.

Відповідно до Закону №2181-ІІІ визначення зобов’язань із сплати податків платника податків здійснюється шляхом подання до податкового органу податкових декларацій (розрахунків).

За приписами п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

          За п.17.2. Закону №2181-ІІІ платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мін’юсті України 09.07. 1997 р. за № 250/2054,якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону № 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Таким чином, позивач при виправлені помилок щодо раніш не задекларованих зобов’язань з ПДВ зобов’язаний був належним чином відобразити у податковій звітності це виправлення та самостійно нарахувати і сплатити штрафні санкції у зв’язку із збільшенням такого податкового зобов’язання.

Позивач не довів суду належними доказами той факт, що ним в повному обсязі дотриманий встановлений порядок корегування показників раніше поданих декларацій з ПДВ в сторону збільшення зобов’язань з цього податку, а тому суд вважає, що такого корегування фактично позивачем не здійснено.

Отже, оскільки належного коригування позивачем своїх зобов’язань з ПДВ за серпень, вересень 2008 р. і червень-вересень 2009р. в сторону збільшення фактично не відбулось, то за результатами проведеної перевірки відповідач на підставі наданих йому декларації з ПДВ обґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем зобов’язань з цього податку за серпень-вересень 2008р. і червень-вересень 2009 р. на загальну суму 46133 грн., та про завищення позивачем зобов’язання з цього податку за листопад 2008р. та жовтень 2009р. на загальну суму 46133 грн..

Відповідно до п.17.1.3. Закону №2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженого Наказом ДПА України від 17.03.2001, № 110, зареєстрованого в Мін’юсті України 26.03.2001р. за №268/5459, у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом. Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій: 1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; 2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат. До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

Отже, штрафні санкції за несплату податкових зобов’язань застосовуються за кожен випадок такої несплати незалежно від стану сплати (декларування) цих зобов’язань в інших податкових періодах.

Суд вважає правомірним нарахування позивачу спірним рішенням штрафної санкції на суму 23066,50 грн. за несвоєчасну сплату ПДВ за серпень, вересень 2008р., червень-вересень 2009р. на загальну суму 46133 грн., а тому позовні вимоги в частині штрафу на суму 23066,50 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Херсонський електромашинобудівний завод» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні – задовольнити частково.

Визнати недійним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 08.10.2010р. №0003912301/0 в частині нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 44014,50 грн., у тому числі 29343 грн. – за основним платежем та 14671,5 грн. – за штрафними санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Херсонський електромашинобудівний завод» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..25

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 лютого 2011 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.1