Постанова № 13950191, 17.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2011 р. № 2-а- 177/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

за участю представників: позивача Барішевський О.В., відповідача Усачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Експорт" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Експорт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001692302/0 від 19.08.2010р., № 0001692302/1 від 29.10.2010р., 0001692302/2 від 29.12.2010р. в повному обсязі, № 0001702302/0 від 19.08.2010р., № 0001702302/1 від 29.10.2010р., № 0001702302/2 від 29.12.2010р. тільки в частині нарахованого податку на прибуток в розмірі 161296,05грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 80648,03грн.

В обґрунтування позову зазначає, що з боку позивача відсутнє порушення п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» по взаємовідносинам з ПП «Рівєра-Агро», оскільки товар був поставлений позивачу та в подальшому був реалізований третім особам, факт поставки підтверджується первинними бухгалтерськими документами, в тому числі податковими накладними. Також зазначає, що відсутнє порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оскільки по взаємовідносинам з ПП «Рівєра-Агро» угода є дійсною та товар був поставлений позивачу. Щодо отримання позивачем послуг консультаційно правового характеру зазначає, що угоди є дійсними, надання таких послуг було обмовлено специфікою діяльності позивача, яка повязана з зовнішньоекономічною діяльністю. Факт надання таких послуг підтверджується первинними документами, що дають право на віднесення таких витрат до складу валових.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на позов та акті перевірки. Зазначив, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.7.1 п. 5.7, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 39036,00грн. у т.ч. за січень 2009р. у сумі 28083,00грн. та за лютий 2009р. у сумі 10953,00грн., завищення валових витрат у сумі 195184,19грн., в т.ч. за 1 кв. 2009 року у сумі 195184,19грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов, посилаючись на матеріали перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Встановлено, що 06.08.2010р. Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова складено акт № 3811/23-212/34391363 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Агросвіт Експорт» (код ЄДРПОУ 343913623) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.

Відповідачем за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Рів`єра-Агро» (код ЄДРПОУ 35350024) 39036,00грн. у т.ч. за січень 2009р. у сумі 28083,00грн. та за лютий 2009р. у сумі 10953,00грн., та відповідно донараховано податок на додану вартість у розмірі 39036,00грн.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0001692302/0 від 19.08.2010р., № 0001692302/1 від 29.10.2010р., 0001692302/2 від 29.12.2010р. якими встановлено завищення бюджетного відшкодування, яке було відшкодовано по податку на додану вартість у розмірі 39036,00грн. та 19518,00грн. штрафних санкцій.

На підставі наданих позивачем до суду документів встановлено, що між ТОВ «Агросвіт Експорт» та ПП «Рів`єра-Агро» укладено договори купівлі-продажу № КП 26/01/2009 від 26.01.2009р. та № КП 28/01/2009 від 26.01.2009р., згідно з якими відбувались поставки товару на користь ТОВ «Агросвіт Експорт». Факт поставки товару підтверджується видатковими, податковими накладними та довідкою ТОВ ЕВК «Агросвіт» № 11/02/11 від 11.02.2010р., щодо поставки товару на Граковський елеватор.

ТОВ «Агросвіт Експорт» отримало у ПП «Рів`єра-Агро» податкові накладні всього на суму 234221,02 грн., у тому числі ПДВ 39036,00 грн., які за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», містять всі необхідні реквізити. Зауваження з боку відповідача, щодо оформлення зазначених документів відсутні.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як вказано в акті перевірки на порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Агросвіт Експорт» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаним з наступним порушенням: суми ПДВ сплачені (нараховані) у звязку з отриманням ТМЦ, не доведено використання яких у господарській діяльності. (до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про відсутність місцезнаходження ПП «Рівєра-Агро»).

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону (168/97-ВР ).

Відповідач в судовому засіданні не заперечував, що ПП «Рівєра-Агро» є платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ не анульоване. Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сам по собі факт внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відсутність місцезнаходження, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Окрім того первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне здійснення господарської операції, відповідач в судовому засіданні не надав доказів, що спростовують зазначений висновок.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.4.4 п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

Окрім того суд зазначає, що правомірність декларування податкового кредиту у січні, лютому 2009 року вже була предметом перевірки, про що складено довідка № 2529/16-024/34391363 від 08.05.2009р., згідно з якої не встановлено порушень, щодо декларування податкового кредиту у січні, лютому 2009 року. (а.с.111, 117)

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для встановлення завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 39036,00грн., а отже і застосування штрафних санкцій в розмірі 19518,00 грн. не відповідає вимогам закону.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0001702302/0 від 19.08.2010р., № 0001702302/1 від 29.10.2010р., № 0001702302/2 від 29.12.2010р. які було прийнято згідно підпункту «б» підпункту 4.2.2 статті 4 та п.п. 17.1.3 пп. п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта перевірки № 3811/23-212/34391363, суд зазначає наступне.

Згідно висновків акта перевірки встановлено завищення валових витрат у сумі 195184,19грн., в т.ч. за 1 кв. 2009 року у сумі 195184,19грн. за рахунок включення до їх складу витрат по взаємовідносинам з підприємством ПП «Рів`єра-Агро» (код ЄДРПОУ 35350024), які не повязані з господарською діяльністю, (підприємство має стан 8 до ЄДР внесено запис про відсутність місцезнаходження), що призвело до порушення ТОВ «Агросвіт Експорт» п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як свідчать матеріали справи первинними документами видатковими накладними, підтверджується факт отримання позивачем товару, будь які зауваження з боку перевіряючих, щодо оформлення первинних документів в акті перевірки не зазначено. Таким чином позивач за правилами першої події мав право збільшити валові витрати, на суму отриманого від постачальника товару.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Посилання на відсутність продавця товару - ПП «Рів`єра-Агро» за місцем реєстрації (стан «8» у ЄДР), що є підставою для не доведення ним використання ТМЦ у господарській діяльності не може бути підставою для зменшення валових витрат підприємства покупця товару, оскільки зазначена господарська операція підтверджена первинними документами.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідач не надав суду доказів, що на час складання видаткових та податкових накладних ПП «Рів`єра-Агро» було виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не було зареєстроване за адресою, вказаною на виданих накладних, не було зареєстроване та не перебувало на обліку як платник податків.

Також згідно до акту перевірки № 3811/23-212/34391363 на порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Агросвіт Експорт» завищено валові витрати у сумі 450000,00грн., у т.ч. за 1 кв. 2009р. у сумі 50000,00грн., за 2 кв. 2009р. у сумі 250000,00грн., за 3 кв. 2009р. у сумі 150000,00грн., за рахунок включення до їх складу витрат на консультаційно-правові послуги, які не повязані з господарською діяльністю, а саме: на підставі договорів № 1/01/09 від 01.01.2009р., укладеного з ФОП ОСОБА_3, № 12/0309-юр від 12.03.2009р., укладеного з ФОП ОСОБА_4, № 2/02/09 від 02.02.09, укладеного з ФОП ОСОБА_5 ТОВ «Агросвіт Експорт» отримало консультаційно-правові послуги, що підтверджуються актами виконаних робіт, оскільки під час перевірки відповідачу не були надані письмові висновки, рекомендації, звіти по консультаційно-правовим послугам.

Судом встановлено, що ТОВ «Агросвіт Експорт» уклало з ФОП ОСОБА_3 договір № 1/01/09 від 01.01.2009р., з ФОП ОСОБА_4 договір № 12/0309-юр від 12.03.2009р., з ФОП ОСОБА_5 договір № 2/02/09 від 02.02.09р. про надання юридичних послуг, повязаних з господарською діяльністю ТОВ «Агросвіт Експорт».

Відповідно до п.п. 1 п. 4 зазначених договорів передбачено, що виконання умов договору оформлюється актом здачі-прийомки наданих послуг.

На виконання договору між ТОВ «Агросвіт Експорт» та ФОП ОСОБА_3 було укладено акт виконаних робіт від 31.01.09р. На виконання договору між ТОВ «Агросвіт Експорт» та ФОП ОСОБА_5 було укладено акти виконаних робіт від 28.02.09р., від 31.03.09р. На виконання договору між ТОВ «Агросвіт Експорт» та ФОП ОСОБА_4 було укладено акти виконаних робіт від 26.03.09р., 30.04.09р., 29.05.09р., 31.07.09р., 31.08.09р., 30.09.09р.

Відповідно до вищезазначених актів передбачено, що невідємною частиною акта є його Додаток. З наданих до суду додатків до актів виконаних робіт, вбачається зміст юридичних послуг, що були надані позивачу. Позивачем надано до суду документи, а саме договори поставки, комісії, документи щодо надання відпуски по вагітності та пологам, податкові декларації, акт невиїзної (камеральної) перевірки позивача з приводу яких позивачу були надані юридичні послуги, зміст яких зазначений в додатку до вищезазначених актів виконаних робіт. Зазначені документи свідчать, що обставини з приводу яких надавались юридичні послуги виникали у ТОВ «Агросвіт Експорт» при здійсненні господарської діяльності.

За поясненнями наданими представником позивача, ТОВ «Агросвіт Експорт» здійснює експортні операції, тому доволі часто вимушено звертатися до компетентних спеціалістів із проханням розяснити як то порядок та умови зовнішньоекономічної діяльності так і порядок оподаткування вказаних операцій. Факт здійснення позивачем зовнішньоекономічної діяльності також підтверджується актами та довідками про результати перевірки діяльності позивача.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідач в акті перевірки не посилається на порушення позивачем пунктів 5.3 - 5.7 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що встановлює обмеження щодо віднесення таких витрат до складу валових. Як свідчать матеріали справи факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт, зауважень щодо оформлення первинних документів в акті перевірки не зазначено та в судовому засіданні не встановлено. Таким чином позивач мав право збільшити валові витрати, на суму отриманих послуг.

Отже, твердження відповідача щодо відсутності звязку витрат на консультаційно-правові послуги із подальшим їх використанням у господарській діяльності спростовується первинними документами.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач не дотримав вимог закону про захист прав та інтересів юридичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про податок на додану вартість", а тому такі дії є неправомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС України, вимога позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001692302/0 від 19.08.2010р., № 0001692302/1 від 29.10.2010р., 0001692302/2 від 29.12.2010р. та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001702302/0 від 19.08.2010р., № 0001702302/1 від 29.10.2010р., № 0001702302/2 від 29.12.2010р. в частині визначення основного платежу з податку на прибуток в розмірі 161296,05грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 80648,03грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 3, 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт Експорт" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001702302/0 від 19.08.2010р., № 0001702302/1 від 29.10.2010р., № 0001702302/1 від 29.10.2010р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 161296,05 грн. за основним платежем та 80648,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001692302/0 від 19.08.2010р., № 0001692302/1 від 29.10.2010р., № 0001692302/2 від 29.12.2010р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросвіт Експорт” (61037, м. Харків, пр.. Московський б. 199-А, код 34391363) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн. (три грн. 40коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.