Постанова № 13950177, 21.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2011 р. № 2-а- 445/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Чупікової О.С.

за участю представників: позивача Межибовський І.О., відповідача Пивоваров О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотта" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотта" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова , в якому з урахуванням уточнень просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 вересня 2010 року №0003221520/0, від 11 жовтня 2010 року №0003221520/1, від 08 листопада 2010 року №0003221520/2, від 19 січня 2011 № 0003221520/3.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що його податковий кредит у квітні 2010 р. формувався згідно правил формування податкового кредиту, що зазначені п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість». Зазначає, що ТОВ «Гранд капітал груп» було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року до державної податкової служби, що підтверджується документами отриманими на їх запит від ТОВ «Гранд капітал груп». Неподання контрагентом податкової декларації з податку на додану вартість не свідчить про порушення п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки обовязок подання такої декларації виникає з моменту реєстрації платником податку та платник податку зобов'язаний подавати таку декларацію незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі міста Харкова з посиланням на матеріали перевірки, які відображені в акті документальної невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Гранд капітал груп» № 2554/15-49/25196855 від 03.09.2010 р. та письмові заперечення проти позову заперечує. Зазначає, що внаслідок неподання податкових декларації ТОВ «Гранд капітал груп» за квітень 2010 року, недекларування цим підприємством обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ вважає відсутнім обєкт оподаткування, а отже підприємством в порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні отримані від ПП «Зенит плюс». Окрім того зазначає, що дані податкової звітності свідчать про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, у звязку з цим вважає що були порушені ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов та акті перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Гранд капітал груп», про що складено акт № 2554/15-49/25196855 від 03.09.2010 р.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні 2010 року на загальну суму 120000,00 грн. та порушення ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів.

На підставі висновків акту перевірки щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначених порушень, згідно підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2, ст.4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Ленінському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0003221520/0 від 13 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 180000,00 грн., у т.ч. за основним платежем 120000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 60000,0 грн.

Позивач з прийнятим рішенням не погодився та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргами на прийняте податкове повідомлення рішення. За результатами розгляду скарг, рішенням вповноважених податкових органів в задоволенні скарг було відмовлено, у звязку з чим на адресу позивача були направлені рішення з позначкою після дробі «1», «2», «3» якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ТОВ «Лотта» та ТОВ «Гранд капітал груп» є платниками податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки. В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Між ТОВ «Лотта» та ТОВ «Гранд капітал груп» було укладено договір № 1/14/04-Д від 14.04.10р. на поставку товару установка домкратна стаціонарна в складі 4-х домкратів та шафи керування ДТ - 40. Номенклатура, найменування та кількість товару визначається в специфікації до договору. Відповідно до специфікації від 14.04.10р. було визначено поставку установки домкратної стаціонарної в складі 4-х домкратів та шафи керування ДТ 40 в кількості одна штука. Відповідно до п. 5.1 цього договору поставка товару здійснюється за рахунок та силами постачальника за адресою : м. Маріуполь пр.. Адмірала Луніна 99, ДП «Маріупольський морський торговий порт».

На виконання зазначеного договору ТОВ «Гранд капітал груп» здійснило поставку зазначеного товару на адресу ТОВ «Лотта» 19 квітня 2010 року, що підтверджується накладною № 1904-01 та податковою накладною № 190401 від 19.04.10р. Згідно з пл. доручень № 81 від 11.05.10р. та № 83 від 11.05.10р. ТОВ «Лотта» розрахувалось за відвантажений товар перед ТОВ «Гранд капітал груп» на загальну суму 720000,00грн.

З наданих до суду документів, вбачається, що ТОВ «Гранд капітал груп» 21.05.10р. подало до ДПІ у Калінінградському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010р. з додатками, про що свідчить елетронний звіт (квитанція № 2). З розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, вбачається, що ТОВ «Гранд капітал груп» було включено до складу податкового зобовязання податкову накладну видану ТОВ «Лотта» у сумі 120000,00 грн.

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. З Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі Закон N 168/97-ВР), обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) відповідно до договорів фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 ст. 1 Закону N 168/97-ВР).

Згідно зі ст. 263 Господарського кодексу господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

За договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3 ст. 7 цього Закону.

Придбання зазначеного товару та місце його поставки було обумовлено виконанням позивачем зобовязань за договором № 1/16/04-Д від 16.04.10р. укладеним між ТОВ «Лотта» та ТОВ фірма «Скала». Факт виконання даного договору підтверджується накладною № 1 та податковою накладною № 1 від 19.04.10р. актичні обставини свідчать, що товар був поставлений позивачу, в подальшому був реалізований третій особі, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується, що ТОВ «Лотта» у декларації з ПДВ за квітень 2010 р. було включено до складу податкового кредиту податкову накладну отриману від ТОВ «Гранд капітал груп» на суму 120000,00 грн. та включено до складу податкового зобовязання податкову накладну № 1 від 19.04.10р. на суму 128000,00 грн. виписану на адресу ТОВ фірма «Скала».

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, ні на відсутність у ТОВ «Гранд капітал груп» статусу платника ПДВ, ні на несумісність зазначених в перелічених документах товарів з власною господарською діяльністю позивача ТОВ «Лотта». В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності отриманого від ТОВ «Гранд капітал груп» товару, не встановлено фактів взаємопов'язаності ТОВ «Гранд капітал груп» та позивача, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договором поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Гранд капітал груп» не подавало до ДПІ у Калінінградському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010р. спростовується наданими до суду доказами. Оскільки станом на момент складання акту перевірки від 03.09.2010 року ДПІ у Калінінградському районі м. Донецька було отримано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року ТОВ «Гранд капітал груп», що підтверджується електронним звітом (квитанція №2).

П 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного платника податку окремо і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ у звязку з отриманням товару, податкова декларація якого не подана, за умови, що така особа зареєстрована платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків. Таким чином недекларування податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Підпункт 7.4.1 пп.7.4 ст.7 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем товару у квітні 2010 року у ТОВ «Гранд капітал груп» здійснювався саме в межах господарської діяльності, що підтверджено первинними документами. Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у ТОВ «Гранд капітал груп» у квітні 2010 року відповідач до суду не подав. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ в Ленінському районі м. Харкова стосовно порушення ТОВ «Лотта» вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 13 вересня 2010 року № 0003221520/0, від 11 жовтня 2010 року № 0003221520/1, від 08 листопада 2010 року № 0003221520/2, від 19 січня 2011 № 0003221520/3 обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотта" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 13 вересня 2010 року № 0003221520/0, від 11 жовтня 2010 року № 0003221520/1, від 08 листопада 2010 року № 0003221520/2, від 19 січня 2011 № 0003221520/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотта" (61040, м. Харків, вул. Швидкісна 43, код 25196855) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн. (три грн. 40коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2011 року

Суддя Волошин Д.А.