Постанова № 13950148, 27.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 р. № 2-а- 10433/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г.,

при секретарі судового засідання Бондаренко Ю.В.,

за участю сторін:

представник позивача Завада Ю.М.,

представник відповідача Пікалов О.В.,

представник відповідача Харченко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Харкові адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00000416000/0 від 02.08.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що податковим повідомленням-рішенням №00000416000/0 від 02.08.2010 року позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 43806,00 грн. Підставою для прийняття вказаного повідомленням-рішенням був акт перевірки №1789/07-0-12/30773938 від 22.07.2010 року, висновки якого, на думку позивача не відповідають обставинам справи, оскільки в акті зроблено висновок про нікчемність операцій поставки товарів (робіт, послуг) з контрагентами ТОВ "Грань", ТОВ НВФ "ТКС" та ПП "Санресто компані", від яких позивачем було отримано податкові накладні, за якими було задекларовано податковий кредит з ПДВ за квітень 2010 року на загальну суму 43806,41 грн. Вказані контрагенти позивача не задекларували відповідних сум податкових зобов'язань, а тому позивач не мав права декларувати податковий кредит за вказаними операціями. Позивач вважає хибним висновок відповідача про нікчемність згаданих операцій, а тому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00000416000/0 від 02.08.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на висновки акту перевірки №1789/07-0-12/30773938 від 22.07.2010 року та наполягаючи на нікчемності правочинів позивача з контрагентами ТОВ "Грань", ТОВ НВФ "ТКС" та ПП "Санресто компані", оскільки відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по переліченим підприємствам рахуються розбіжності на суму 81730,11 грн , за рахунок завищення податкового кредиту. Представник відповідача зазначає, що контрагенти відповідача не мають технічних можливостей для виконання робіт та послуг, за якими були видані накладні, та контрагенти не подали податкової звітності по податку на додану вартість за квітень 2010 року, а тому правочини є нікчемними. Просив в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи адміністративного позову, письмові пояснення позивача та заперечення проти них, дослідивши наявні по справі докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що закрите акціонерне товариство "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат", зареєстроване Нововодолазькою районною державної адміністрацією Харківської області як юридична особа 17.08.2000 року за р/н №14671200000000135, та взяте на податковий облік в Нововодолазькій міжрайонній податковій інспекції Харківської області 08.09.2000 року за №251. ЗАТ "Новоселівський ГЗК" є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва від 08.09.2000 року №27959987, виданого Нововодолазькою МДПІ.

З 06.07.2010 року по 19.07.2010 року Нововодолазькою МДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ЗАТ "Новоселівський ГЗК" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок за травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в січні та квітні 2010 року, про що складено акт №1789/07-0-12/30773938 від 22.07.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем встановлені порушення вимог чинного законодавства допущені позивачем, а саме: пп.7.4.4, пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон "Про ПДВ") - в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 43806,00 грн., зменшено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року в сумі 37924,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000041600/0 від 02.08.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 43806,00 грн.

Перевіривши, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з акту перевірки, сума 43806,00 грн., на яку позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ податковим повідомленням-рішенням №0000041600/0 від 02.08.2010 року, розрахована з 13 податкових накладних, отриманих позивачем від контрагентів ТОВ "Грань" та ТОВ "НВФ ТКС".

Також в акті перевірки зазначено, що за деякими операціями поставки товарів (робіт, послуг) позивач отримав податкові накладні від своїх контрагентів які в порушення пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону "Про ПДВ" не задекларували відповідних сум податкових зобовязань з ПДВ, та на цій підставі, з посиланням на ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, відповідачем зроблено висновок про нікчемність таких операцій через те, що вони суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок.

Під час розгляду справи судом було зясовано, що між позивачем та ТОВ "Грань" було укладено договір підряду №30/03/2010 від 31.03.2010 року. Також між позивачем та ТОВ "НВФ ТКС" укладено договори купівлі-продажу №№01/06, /02/06 від 06.01.2010 року. Проведення господарських операцій між контрагентами було підтверджено наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: податковими накладними, отриманими позивачем від контрагентів: ТОВ "Грань" №08/04 від 08.04.2010 року на суму 80000,00 грн. у тому числі ПДВ 13333,33 грн.; та ТОВ "НВФ ТКС":

-№182 від 02.04.2010 року на суму 2640,00 грн. у т.ч. ПДВ 440,00 грн.;

-№187 від 06.04.2010 року на суму 1215,00 грн. у т.ч. ПДВ 202,50 грн.;

-№190 від 08.04.2010 року на суму 20689,68 грн. у т.ч. ПДВ 3448,28 грн.;

-№209 від 09.04.2010 року на суму 25000,00 грн. у т.ч. ПДВ 4166,67 грн.;

-№208 від 14.04.2010 року на суму 6871,62 грн. у т.ч. ПДВ 1145,27 грн.;

-№223 від 16.04.2010 року на суму 39072,00 грн. у т.ч. ПДВ 6512,00 грн.;

-№207 від 16.04.2010 року на суму 1620,00 грн. у т.ч. ПДВ 270,00 грн.;

-№230 від 19.04.2010 року на суму 810,00 грн. у т.ч. ПДВ 135,00 грн.;

-№229 від 19.04.2010 року на суму 12432,00 грн. у т.ч. ПДВ 2072,00 грн.;

-№234 від 20.04.2010 року на суму 26640,00 грн. у т.ч. ПДВ 4440,00 грн.;

-№235 від 21.04.2010 року на суму 14563,20 грн. у т.ч. ПДВ 2427,20 грн.;

-№270 від 09.04.2010 року на суму 31284,96 грн. у т.ч. ПДВ 5214,16 грн.

Зазначені податкові накладні, відповідають вимогам пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону "Про ПДВ", та були надані позивачем відповідачу під час проведення перевірки, про що зазначено в акті №1789/07-0-12/30773938 від 22.07.2010 року.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося Позивачем за правилами, які визначені статтею 7 Закону "Про ПДВ". Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ", належним чином оформлені податкові накладні.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем у акті перевірки не можливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп.7.4.1. та пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону "Про ПДВ", оскільки, як зазначено позивачем і даний факт не спростовано представником відповідача, на момент виконання господарських операцій, ТОВ "Грань" та ТОВ "НВФ ТКС" мали статус платника податку на додану вартість, а їх свідоцтва платника ПДВ не були анульованими, то, відповідно, зазначені субєкти господарювання мали право і на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку згідно з положеннями пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ".

Крім того, суд вважає доцільним відмітити, що Законом України "Про систему оподаткування" для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

З цього витікає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У звязку з наведеним, суд погоджується з висновком позивача щодо дотримання вимог положень Закону "Про ПДВ" та правомірного включення до складу податкового кредиту податкових накладних, отримані від ТОВ "Грань" та ТОВ "НВФ ТКС".

Крім того суд зазначає, що частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що податкові зобовязання учасників правочину встановлюються податковим законодавством, а в межах правочину сторони набувають лише цивільних обовязків, в даному випадку обовязок позивача оплатити товар, (роботу, послуги) та обовязок його контрагентів поставити такий товар (роботу послуги). Тобто, податкові зобовязання, які виникають внаслідок вчинення правочину, лежать за межами цивільно-правового регулювання правочину.

Таким чином суд, приходить до висновку, що порушення контрагентами позивача податкових зобовязань, не впливає на юридичну силу правочину.

Враховуючи вказане, суд погоджується з позивачем, що зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 43806,00 грн. по декларації за квітень 2010 року є неправомірним та не ґрунтується на нормах Закону України "Про податок на додану вартість".

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що відповідач законність та правомірність складання та направлення податкового повідомлення рішення від №0000041600/0 від 02.08.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 43806,00 грн. належним чином не довів. Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про суперечення моральним засадам суспільства та порушення публічного порядку, правочинами, які відповідач вважає нікчемними.

Обставини, на які відповідач посилається у акті перевірки №1789/07-0-12/30773938 від 22.07.2010 року як на підставу для складання та направлення позивачу податкового повідомлення-рішення №0000041600/0 від 02.08.2010 року не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України і носять характер суб'єктивних припущень.

Таким чином суд приходить до висновку, що направлене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010 року № 0000150700/0 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є документально та нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000041600/0 від 02.08.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03 лютого 2011 року.

Суддя Котеньов О.Г.