Постанова № 13950150, 08.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

08 лютого 2011 р. № 2-а- 256/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А., Русецькому І.В.

у присутності представника позивача Серкової І.І. Котляр І.М.

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_4

провідшкодування матеріальних збитків ,

встановив :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_4 безпідставно отримані кошти в сумі 11003,58 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що стаючи на облік до центру зайнятості позивач не повідомив про те, що є приватним підприємцем (зайнятою особою). Після встановленої зазначеної обставини центром зайнятості здійснено перерахунок виплат матеріального забезпечення та направлено відповідачу лист - претензію від 09.09.2010р. про повернення 11003,58 грн. На момент звернення до суду вказані кошти на рахунок центру зайнятості відповідачем не повернуті, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11003,58 грн.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі,просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на той факт, що з 24.10.205 року відповідач фактично припинив підприємницьку діяльність, а відтак, підприємцем не був.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається в тому числі із з центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Вказана норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Відповідно до приписів ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Особи які здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до п.б ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ віднесені до категорії зайнятого населення.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачу з 08.04.2008 року надано статус безробітного згідно з наказом від 08.04.08 року № НТ080408 і відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності»призначена виплата допомоги по безробіттю.

Наказом від 06.04.2009 року відповідача знято з обліку відповідно до абз.7 пп.1 п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних" у зв'язку із отриманням останнім права на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення"

Згідно ст. 30 “Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування” та ст.36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на застрахованих осіб покладено обовязок повідомляти страховика (страховиком є Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообовязкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обовязків, стягується з цієї особи у судовому порядку.

У вересні 2010 року фахівцем відповідача на підставі проведення звірки відомостей, наданих податковим органом встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до бази ЄІАС зареєстрований, як фізична особа підприємець з 04.04.2001 року. 12.11.2009 року в Єдиному державному реєстрі проведений запис державна реєстрація припинення підприємницької діяльності, про що складено акт № 336 від 08.09.2010 року. Із дослідженої в судовому засіданні довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що 24.10.2005 року у відповідний реєстр внесено запис про рішення фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про припинення підприємницької діяльності.

Згідно з ч.3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців »від № 755 від 15.05.2003 року, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та п. 2 ч.15 ст. 47 вищезазначеного Закону України, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем. Отже, внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності не є підставою вважати таку фізичну особу позбавленою статусу підприємця.

12.11.2009 року згідно з довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відбулася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.

Таким чином, згідно зазначеного вище, суд приходить до висновку, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання статусу безробітного з 08.04.2008 р. по 05.04.2009 року відповідач був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Згідно п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 200 р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманої матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим лисом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

На виконання приписів п. 6 та п. 7 означеного Порядку директором центру зайнятості 08 вересня 2010 року. винесено наказ №711, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 11003,58 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_4 за період з 08.04.08 р. по 05.04.09 р., на виконання якого відповідачу надіслано лист-претензію від 09.09.10 року № 12122.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідачка належними доказами не довела факту погашення заборгованості у розмірі 13066,24 грн. або правомірності набуття статусу безробітного та отримання відповідної допомоги, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову. Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.8-14,35,71,128, 160, 185 КАС України, суд

постановив :

Адміністративний позов Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків задовольнити у повному обсязі

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою - АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (61013, м.Харків, вул. Шевченка,137-А, р/р 37177300802007 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 36224721) суму заборгованості у розмірі 11003.58 одинадцять тисяч три гривні 58 копійок

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 11.02.2011 року

Суддя Зоркіна Ю.В.